01.04.2024м. СумиСправа № 920/89/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/89/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (Столичне шосе, буд. 103, м. Київ, 03026) до відповідача Фізичної особи - підприємця Сеника Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 247 218 грн 84 коп.
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 247 218 грн 84 коп., в тому числі 132 130 грн 27 коп. заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажу, 22 903 грн 79 коп. пені, 39 747 грн 68 коп. 30% річних, 52 437 грн 10 коп. інфляційних втрат відповідно до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень № 678541 від 19.06.2020, укладеного між сторонами.
Ухвалою від 05.02.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/89/24, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 05.02.2024 була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 09.02.2024, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
20.02.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 928, 959, 961 від 20.02.2024), в якому просить суд: залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України; у разі розгляду позовної заяви розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням сторін та за результатами розгляду відмовити у задоволенні позову; покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу пов'язані із розглядом справи в розмірі 12500,00 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 9.1. договору усі суперечки та розбіжності, які виникають під час виконання цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів та досудового врегулювання спору. Пунктом 9.2. договору сторони погодили, що лише у разі неможливості владнати питання шляхом переговорів та досудового врегулювання спору суперечки між сторонами підлягають вирішенню відповідно до чинного законодавства України, тобто в судовому порядку. Відповідач не отримував від позивача жодної претензії/листа щодо вирішення спору шляхом переговорів з посиланням на необхідність здійснення звірки взаєморозрахунків, хоча за договором сторонами було визначено як обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору. Відповідач зазначає, що на підтвердження надання послуг з організації перевезення відправлень позивач надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2020, від 10.12.2020, від 20.12.2020, від 31.12.2020, від 20.01.2021, від 31.01.2021, від 10.02.2021, від 20.03.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021 у кожному з яких вказано - "Назва робіт - організація перевезень відправлень; одиниця виміру - послуга; кількість послуг - 1", при цьому акти складені абсолютно на різні суми, що істотно відрізняються одна від одної. Надані позивачем акти не відповідають вимогам частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять недоліки, які не дозволяють суду встановити зміст та обсяг господарської операції. Згідно з п. 5.3. договору акти наданих послуг складаються і надсилаються замовнику експедитором щомісячно. Із наданих позивачем актів вбачається, що у грудні місяці 2020 року позивачем було складено три акти, у січні місяці 2021 року - два, у березні місяці 2021 року - також два. Із жодного акту неможливо встановити щодо якого саме періоду здійснення відправлень чи щодо перевезення яких саме відправлень складені такі акти. Відповідно до пункту 2 актів здачі-приймання робіт (надання послуг): "послуги за замовленням надані згідно Е/Н в повному обсязі". Відповідач зазначає, що до позовної заяви не додано доказів того, що замовник (відповідач) звертався за наданням послуг до позивача на виконання умов укладеного договору, а саме: відсутні докази на підтвердження того, які саме послуги замовляв відповідач; відсутні докази того, які діяли тарифи між сторонами договору на час надання послуг. Також в матеріалах позовної заяви відсутні "Умови надання послуг, затверджені експедитором" на підставі яких, в тому числі, позивач надає послуги експедитора. Позивачем до матеріалів позову не додано експрес-накладні на відправлення, які він повинен був скласти відповідно до вимог п. 3.3.2 договору. За цих обставин неможливо дійти висновку про визначений замовником маршрут, про належне оформлення, передачу, прийняття вантажу до перевезення. До матеріалів позовної заяви не додані транспортні документи про перевезення та доставку відправлень (вантажу) одержувачу, у разі якщо мало місце перевезення вантажу (відправлень). За відсутності вищевказаних документів, додані односторонньо підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть бути оцінені як вірогідні, допустимі та належні докази фактичного надання відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму. Відповідач зазначає про порушення позивачем загального строку позовної давності, зокрема, відповідно до п. 5.1 договору відповідач мав сплатити вартість наданих послуг протягом 2 банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг. За цих обставин послуга за актом № НП-004608839 від 30.11.2020 на суму 20 640 грн 51 коп. мала бути сплачена 02.12.2020, послуга за актом НП-004657362 від 10.12.2020 на суму 29 618 грн 21 коп. мала бути сплачена 14.12.2020 (враховуючи вихідні дні), послуга за актом НП-004708197 від 20.12.2020 на суму 25 574 грн 41 коп. мала бути сплачена 22.12.2020, послуга за актом НП-004752642 від 31.12.2020 на суму 860 грн 28 коп. мала бути сплачена 04.01.2021 (враховуючи вихідні дні), послуга за актом НП-004835024 від 20.01.2021 на суму 12 913 грн 17 коп. коп. мала бути сплачена 22.01.2022. Саме з цих кінцевих дат сплати за надані послуги у позивача розпочався відлік загального строку позовної давності. Позовна заява датована 30.01.2024, тому подана з пропуском загального терміну позовної давності у відношенні зазначених актів здачі-прийняття робіт. Також відповідач зазначає про порушення позивачем спеціальної позовної давності для стягнення штрафних санкцій. В обґрунтування клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач зазначає, що заявлення до суду лише заяв по суті справи буде не достатнім для повного та всебічного розгляду справи.
06.03.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 653 від 06.03.2024), в якій підтримує позовні вимоги. Щодо заходів досудового врегулювання спору позивач зазначає, що 17.04.2021 Сеник А.В. отримав від ТОВ "Нова Пошта" акт звірки взаєморозрахунків, що свідчив про наявність боргу перед товариством. Щодо недоведення та ненадання доказів надання послуг відповідачу позивач зазначає, що у позові детально описані і до позову додані документи, якими ТОВ "Нова Пошта" обґрунтовує позовні вимоги. Ці документи відповідають вимогам чинного законодавства, а відповідач прямо не спростовує те, що отримував послуги від позивача. Щодо порушення строку позовної давності, позивач посилається на судову практику, зокрема постанови Верховного Суду від 25.08.2021 по справі № 914/1560/20, від 01.09.2022 по справі № 910/14346/21. Щодо порушення спеціальної позовної давності для стягнення штрафних санкцій позивач зазначає, що ТОВ "Нова пошта" до позову подало розрахунок боргу, який прямо відповідачем не спростований. Відповідач не зазначає в якій саме частині та розмірі розрахунок є невірним.
Ухвалою від 07.03.2024 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Сеника Андрія Вікторовича (вх. № 961 від 20.02.2024) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив, прийняв відповідь на відзив (вх. № 653 від 06.03.2024) до розгляду; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання ухвали суду від 07.03.2024 для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України; відклав розгляд справи по суті до 01.04.2024 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
18.03.2024 відповідач подав заперечення (вх. № 809 від 19.03.2024), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що направлення акту звірки взаєморозрахунків саме по собі не може вважатися досудовим врегулюванням спору, оскільки направлення лише акту звірки без надання розрахунків наведених в ньому сум та документального їх підтвердження не дає змоги встановити обґрунтованість наведених в акті звірки взаєморозрахунків. Із вказаних міркувань, незважаючи на те, що договором було закріплено домовленість між позивачем та відповідачем щодо досудового порядку врегулювання спору у разі виникнення такого, позивачем в порушення умов договору не було вжито заходи щодо досудового врегулювання спору, а також останнім не вживались заходи щодо проведення взаємних переговорів. З урахуванням умов договору саме експрес-накладними підтверджується обсяг наданих позивачем відповідачу послуг, вартість таких послуг та їх платник. Із наданих позивачем копій актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за №НП-004608839 від 30.11.2020, №НП-004657362 від 10.12.2020, №НП-004708197 від 20.12.2020, №НП-004752642 від 31.12.2020, №НП-004835024 від 20.01.2021, №НП-004906323 від 31.01.2021, №НП-004948861 від 10.02.2021, №НП-005145764 від 20.03.2021, №НП-005192523 від 31.03.2021, №НП-005344777 від 30.04.2021 неможливо встановити яку згідно них кількість послуг позивачем було надано та яку кількість перевезень було здійснено, а також їх вартість. При цьому, вказані акти підписані лише зі сторони позивача та на них відсутні підписи відповідача, що є підтвердженням того, що зазначена в них інформація, зокрема щодо обсягу, а також вартості заявлених послуг, не була остаточно погоджена.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
19.06.2020 між сторонами укладений договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (шляхом приєднання відповідача до договору згідно із заявою від 19.06.2020) за умовами якого позивач зобов'язується за плату та за рахунок відповідача організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а відповідач зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 2.3., 2.4., 2.5. договору експедитор надає замовнику послуги на умовах договору та згідно з Умовами надання послуг, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті.
Прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п. 2.6. договору).
Згідно з п. 5.1.-5.8. договору загальна ціна договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг Експедитора.
Оплата послуг експедитора може здійснюватися попередньою оплатою (авансовим платежем), на підставі рахунку-фактури експедитора. Списання грошових сум з попередньої оплати (авансу платежу) проводиться згідно з актами наданих послуг.
Експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним із способів на власний вибір: шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання Замовником; шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказується замовником в заяві про приєднання.
Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів.
Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
Незгода замовника з новими тарифами експедитора є підставою для одностороннього розірвання договору експедитором. Надання замовником відправлення для транспортування є свідченням того, що замовник погоджується з тарифами експедитора.
У разі порушення замовником строку оплати послуг експедитора більш ніж на 10 (десять) робочих днів від граничного строку оплати, встановленого п. 5.1 договору, експедитор має право в односторонньому порядку припинити надання послуг із відстроченням оплати та перевести замовника на умови надання послуг із попередньою оплатою згідно з чинними тарифами експедитора. Переведення замовника на умови надання послуг із попередньою оплатою не звільняє замовника від обов'язку сплатити всю суму заборгованості Експедитору.
Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором.
Замовник зобов'язується завчасно (не менше як за 5 робочих днів) повідомляти експедитора на адресу електронної пошти zmina@novaposhta.ua, про зміну своєї адреси електронної пошти для обміну електронними документами, зазначеної в заяві про приєднання та/або про зміну програмного забезпечення (системи), що використовується замовником для обміну документами в електронному вигляді.
Договір набуває чинності з моменту прийняття Експедитором від Замовника Заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої Сторони від Договору, але не раніше виконання однією із Сторін взятих на себе обов'язків (п. 8.1. договору).
За умовами п. 9.1., 9.2. договору усі суперечки та розбіжності, які виникають під час виконання цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів та досудового врегулювання спору. У разі неможливості владнати питання шляхом переговорів та досудового врегулювання спору суперечки між сторонами підлягають вирішенню відповідно до чинного законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не розрахувався за надані послуги згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) у встановлений договором строк, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 132 130 грн 27 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004608839 від 30.11.2020 позивач надав відповідачу послуги з організації перевезень відправлень вартістю 20 640 грн 51 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004657362 від 10.12.2020 - вартістю 29618 грн 21 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004708197 від 20.12.2020 - вартістю 25574 грн 41 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004752642 від 31.12.2020 - вартістю 860 грн 28 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004835024 від 20.01.2021 - вартістю 12913 грн 17 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004906323 від 31.01.2021 - вартістю 31925 грн 30 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004948861 від 10.02.2021 - вартістю 5080 грн 08 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-005145764 від 20.03.2021 - вартістю 4290 грн 26 коп., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-005192523 від 31.03.2021 - вартістю 271 грн 55 коп. Загальна вартість послуг - 131173 грн. 77 коп.
Ці акти наданих послуг разом з виставленими рахунками-фактури та актом звірки взаєморозрахунків надіслані позивачем відповідачу 14.04.2021 та отримані останнім 17.04.2021, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення від 14.04.2021.
Акти не підписані відповідачем. Водночас матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови відповідача від підписання актів, надання відповідних письмових пояснень, доказів висловлення відповідачем заперечень щодо вартості та обсягу послуг у встановлений договором строк, у зв'язку з чим відповідно до п. 5.4. договору акти вважаються погодженими, а послуги наданими у повному обсязі.
Доказів оплати послуг у встановлені договором строки відповідач не подав.
Твердження відповідача про неподання позивачем належних доказів на підтвердження факту надання послуг, зокрема неподання позивачем експрес-накладних, що є підставою для відмови у задоволенні позову, суд вважає необґрунтованими.
За умовами договору експрес-накладною оформлюється прийняття експедитором відправлення для надання послуг. Водночас надання послуг оформлюється актом на підставі фактично наданих послуг. Саме акт наданих послуг є підставою для здійснення розрахунків.
На підтвердження фактичного надання послуг, їх вартості позивач крім актів, подав також специфікації до кожного акту, які містять відомості про номери та дати експрес-накладних, маршрут, відправника, отримувача, опис вантажу, вагу, вартість вантажу, вартість наданих послуг по кожній експрес-накладній.
Відповідач не спростував жодними доказами відомості зазначені у специфікаціях до актів наданих послуг щодо фактично наданих послуг.
З урахуванням викладених обставин, критерію вірогідності доказів, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив належними доказами факт надання відповідачу послуг за договором на загальну суму 131173 грн. 77 коп.
Відповідач послуги у встановлений договором строк не оплатив, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Положеннями п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Положеннями ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України (досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності), на яку вказує відповідач, передбачене право, а не обов'язок суб'єкта господарювання звернутися з письмовою претензією.
За цих обставин підстави для залишення позову без розгляду згідно з п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України відсутні.
Невжиття заходів досудового врегулювання спору за домовленістю сторін не позбавляє сторону права на звернення до господарського суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення та не є підставою для повернення позовної заяви чи відмови у задоволенні позову.
Частиною 2 ст. 19 ГПК України визначено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
На підставі викладеного, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 131173 грн. 77 коп. заборгованості.
Щодо акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-005344777 від 30.04.2021 вартістю 956 грн 50 коп. суд встановив, що позивач не подав доказів направлення відповідно до умов договору цього акта відповідачу (в описі вкладення до цінного листа від 14.04.2021 акт відсутній, докази його направлення відповідачу в електронному вигляді позивач не подав).
За цих обставин, з урахуванням погоджених сторонами у договорі строків оплати (упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг Експедитора), визначеного у договорі обов'язку позивача надіслати відповідачу акти, за відсутності доказів виконання цього обов'язку, суд дійшов висновку, що на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати послуг за актом № НП-005344777 від 30.04.2021 не настав, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 956 грн 50 коп. є передчасними.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг вартістю 131173 грн. 77 коп.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.3.1 договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30 % річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 52 437 грн 10 коп. за період з 26.04.2021 до 30.01.2024 (з урахуванням індексів інфляції за травень 2021 року - грудень 2023 року), 30 % річних в сумі 39 747 грн 68 коп., пеня в сумі 22903 грн 79 коп. за період з 26.04.2021 до 26.04.2022, виходячи з суми заборгованості в розмірі 132 130 грн. 27 коп.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг вартістю 131173 грн 77 коп., суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 39459 грн. 95 коп. 30 % річних, 22 737 грн 98 коп. пені, 52 057 грн 50 коп. інфляційного збільшення суми боргу.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
Оскільки, як встановив суд, на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати послуг за актом № НП-005344777 від 30.04.2021 не настав, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 30 % річних, виходячи з вартості послуг за цим актом (956 грн. 50 коп.), є неправомірними.
Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем строку позовної давності суд зазначає таке.
За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Водночас п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.
Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 25 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом № 3564-IX від 06.02.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).
З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з позовом у межах позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановили її на рівні 30% річних від суми заборгованості.
Водночас суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Оцінюючи обставини справи для застосування правового механізму зменшення розміру пені, суд враховує, що розмір основної суми заборгованості становить 131 173 грн 77 коп.
Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення і суд визнав такі вимоги правомірними та обґрунтованими, 39459 грн. 95 коп. 30 % річних, 22 737 грн 98 коп. пені, 52 057 грн 50 коп. інфляційного збільшення суми боргу, що у відсотковому відношенні до суми основного боргу становить 87%; 30% річних та пеня у відсотковому відношенні до суми основного боргу становлять 47 %.
Враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 5000 грн. 00 коп.
Зменшуючи заявлений до стягнення розмір пені суд враховує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Зменшення пені до 5000 грн. суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача. Стягнення судом 30 % річних, інфляційних втрат та частини пені забезпечує інтереси позивача у зв'язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.
За викладених обставин суд задовольняє правомірні та обґрунтовані вимоги позивача шляхом стягнення з відповідача 131173 грн 77 коп. заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажу, 5000 грн 00 коп. пені, 39 459 грн 95 коп. 30% річних, 52057 грн 50 коп. інфляційних втрат.
Згідно п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 956 грн 50 коп. заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажу, 165 грн 81 коп. пені, 287 грн 73 коп. 30% річних, 379 грн 60 коп. інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки строк оплати послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-005344777 від 30.04.2021 не настав на дату звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахування зменшення пені.
Керуючись ст. 2, 123, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сеника Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (Столичне шосе, буд. 103, м. Київ, 03026, код ЄДРПОУ 31316718) 131173 грн 77 коп. заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажу, 5000 грн 00 коп. пені, 39 459 грн 95 коп. 30% річних, 52057 грн 50 коп. інфляційних втрат, 3681 грн 44 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 04.04.2024.
Суддя Д. В. Вдовенко