36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.06.2010 р. Справа №9/64
За позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відкритого акціонерного товариства „Полтавагаз”
про стягнення 25283369 грн. 51 коп.
Суддя Тимошенко К.В.
Представники:
від позивача: Гриньок О.А.
від відповідача: Гречко С.І.; Баранова В.І.
Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 15.06.2010р. згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглядається позов про стягнення 25283369 грн. 51 коп., в т.ч. 22982207 грн. 08 коп. боргу за поставлений природний газ, 1446592 грн. 04 коп. пені, 643501 грн. 80 коп. інфляційних, 211068 грн. 59 коп. річних.
Відповідач у відзиві № 14/2426 від 16.06.2010р. позов не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим.
В засіданні суду за згодою сторін згідно ст. 85 ГПК України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
30.01.2009р. між ДК "Газ України" НАТ "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ „Полтавагаз" (покупець) був укладений договір поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств № 06/09-208 (далі - договір). Згідно з цим договором, ДК "Газ України" зобов'язувалася передати відповідачу протягом 2009 року імпортований природний газ для покриття (компенсації) обсягів негативного розбалансування газу, а ВАТ „Полтавагаз" повинно приймати та оплачути поставлений природний газ (п. 1.1 договору).
ДК "Газ України" свої зобов'язання згідно даного договору виконала, передавши відповідачу протягом січня-грудня 2009 року, природний газ на загальну суму 22982207,08 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу.
Згідно п. 5.1. договору остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі актів приймання-передачі газу до 20 січня 2010 року.
Покупець свої зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, борг за отриманий природний газ не погасив.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач у відзиві № 14/2426 від 16.06.2010р. заперечує позов, в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне:
на адресу відповідача не надходило жодної вимоги щодо проведення розрахунку в добровільному порядку. В зв'язку з цим відповідач вважає, що позивачем не виконані умови п.п. 8.1. та 8.2. договору.
Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. договору № 06/09-208 від 30.01.2009р. усі спори та розбіжності, що виникають під час дії цього договору або в зв'язку з ним, сторони намагаються вирішувати шляхом переговорів та/або взаємних консультацій. У випадку недосягнення згоди шляхом переговорів та консультацій по даному договору спір розглядається в судовому порядку згідно з чинним законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання спору за домовленістю між собою.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 в встановлено, що із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
В зв'язку з цим посилання відповідача на недотримання позивачем досудового порядку врегулювання господарського спору є безпідставне та не приймається судом до уваги.
Крім цього, у відзиві на позов відповідач стверджує, що газ, який є предметом договору, ВАТ „Полтавагаз” не використовувало на власні потреби, а є різницею між обсягами надходження газу.
Згідно п. 1.1. договору № 06/09-208, покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Таким чином, посилання відповідача на те, що отриманий ним природний газ не використовувався на власні потреби не звільняє його від обов'язку виконання умов договору щодо оплати поставленого газу.
Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно п. 6.2. договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати газу у строки, зазначені у п. 5.1. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до п. 6.3. договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Згідно з п. 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов"язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
В зв'язку з цим позивач нарахував відповідачу пеню за період з 21.01.2010р. по 13.05.2010р. в сумі 1446592 грн. 04 коп., інфляційні за період з лютого по березень 2010р. -643501 грн. 80 коп. та річні за період з 21.01.2010р. по 13.05.2010р. в сумі 211068 грн. 59 коп.
Вимога позивача про стягнення пені в сумі 1446592 грн. 04 коп., інфляційних в сумі 643501 грн. 80 коп. та річних в сумі 211068 грн. 59 коп. обґрунтована і підлягає задоволенню.
Відповідач у відзиві на позов № 14/2426 від 16.06.2010р. просить зменшити розмір пені у зв'язку з тяжким фінансовим станом відповідача.
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідач доказів наявності виняткового випадку не надав. Наведені відповідачем обставини в умовах економічної кризи не можуть розцінюватись як винятковий випадок.
В зв'язку з цим клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.
Виходячи з викладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (36039, м. Полтава, вул. Енгельса,2, ідентифікаційний код 03351912, р/р 2600530103545 в філії Полтавського обласного управління ВАТ „ДОБУ”, МФО 331467) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, ідентифікаційний код 31301827, р/р 26008301970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300012) 22982207 грн. 08 коп. боргу, 1446592 грн. 04 коп. пені, 643501 грн. 80 коп. інфляційних, 211068 грн. 59 коп. річних, 25500 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя Тимошенко К.В.
Повний текст рішення підписано 22.06.2010р.