номер провадження справи 15/12/24
02.04.2024 Справа № 908/151/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь», 31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 16
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Сема ЛТД», 69124, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, буд. 6
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
19.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Сема ЛТД» про стягнення заборгованості в розмірі 523 609,11 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 398 956,46 грн, 3% річних в розмірі 10 823,10 грн, пеня в розмірі 105 661,23 грн, втрати від інфляції в розмірі 8 168,32 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024, справу № 908/151/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 02.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/151/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/12/24. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/151/24.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 04.03.2024, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Запропоновано позивачу у строк до 18.03.2024 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 02.04.2024, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 04.03.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Позов заявлено з тих підстав, що в період часу з 31.03.2023 по 28.08.2023 позивач надавав відповідачу послуги з поставки товару. В порушення термінів оплати та неповноти оплати за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги в розмірі 398 956,46 грн. За порушення взятих на себе договірних зобов'язань, окрім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні втрати.
Відповідач щодо позову заперечив з тих підстав, що з наданих позивачем документів не вбачається, що сторони дійшли згоди з приводу того, що строк оплати визначається сторонам відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України. Враховуючи те, що сторони не домовилися шляхом обміну листами про строк оплати за товар, прострочена заборгованість відсутня. При розрахунку заборгованості позивачем безпідставно не враховано платіжну інструкцію № 1331 від 27.12.2023 про перерахування 20 000,00 грн. З урахуванням того, що відповідачем не порушено умови договору поставки, відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
У період часу з 31.03.2023 по 28.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» (постачальник) постачало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Сема ЛТД» (покупець) товар.
31.03.2023 позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 61 030,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 104 та товарно-транспортною накладною № Р104 від 31.03.2023. Відповідачу було виставлено рахунок на оплату по замовленню № 150 від 31.03.2023 на суму 61 030,00 грн.
10.04.2023 покупець здійснив оплату товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 377 від 10.04.2023 на суму 61 030,00 грн.
20.04.2023 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату по замовленню № 162 від 20.04.2023 на суму 858 748,98 грн.
20.04.2023 відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 434 від 20.04.2023 з призначенням платежу - плата за металопрокат зг.рах. № 162 від 20.04.2023.
24.04.2023позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 858 748,98 грн, що підтверджується видатковою накладною № 139 та товарно-транспортною накладною № Р160 від 24.04.2023.
03.05.2023 відповідач перерахував позивачу кошти у сумі 100 000,00 грн за платіжною інструкцією № 489 з призначенням платежу - плата за металопрокат зг. рах. № 162 від 20.04.2023.
Враховуючи неповну оплату за отриманий товар, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості перед постачальником шляхом відвантаження товару - листів оцинкованих на загальну суму 269 652,51 грн, що підтверджується видатковою накладною № 472 від 12.07.2023.
12.07.2023 постачальник надав покупцю заяву про проведення заліку взаємних однорідних вимог, у зв'язку з чим заборгованість позивача за товар, що отриманий за накладною № 139 від 24.04.2023 зменшилася до 439 096,47 грн.
24.08.2023 та 23.10.2023 відповідач перерахував позивачу кошти у сумі 38 500,00 грн та 40 000,00 грн за платіжними інструкціями № 902 та № 1124 відповідно.
28.08.2023 постачальник здійснив поставку товару на адресу покупця на загальну суму 38 359,99 грн, що підтверджується видатковою накладною № 472 від 28.08.2023 та товарно-транспортною накладною № Р472 від 28.08.2023. Товар неоплачений.
Видаткові накладні т товарно-транспортні накладні підписані між сторонами без зауважень та скріплені печатками.
27.12.2023 відповідач перерахував позивачу кошти у сумі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1331 з призначенням платежу - плата за металопрокат зг. рах. № 162 від 20.04.2023.
Враховуючи неповну оплату за отриманий товар позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з урахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а у відповідності до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Покупець не відмовився від прийняття товару, доказів наявності спору між сторонами щодо якості та комплектності переданого товару не надано.
Таким чином, покупець отримавши товар зобов'язаний був провести його оплату. Крім того, заперечення відповідача щодо не узгодження строку для оплати за товар та відсутність прострочення є безпідставними, оскільки відповідачем здійснювалися платежі за одержаний товар, погоджувалося проведення взаємозаліку та повертався товар постачальнику.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не враховано платіж у сумі 20 000,00 грн, здійснений відповідачем за платіжною інструкцією № 1331 в рахунок погашення заборгованості за рахунком № 162 від 20.04.2023 на суму 858 748,98 грн за яким обліковується заборгованість.
З урахуванням наведеного, суд вважає позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає частковому задоволенню без врахування 20 000,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 105 661,23 грн за період з 24.04.2023 по 23.10.2023.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської операції, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вчинення між сторонами у справі правочину поставки товару в спрощеній формі та відповідно відсутність погодження нарахування пені щодо її розміру та періоду нарахування, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 10 823,10 грн за період з 24.04.2023 по 19.12.2023 та інфляційні втрати у розмірі 8168,32 грн за період травень - листопад 2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно із ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи те, що поставку було зроблено 31.03.2023, 24.04.2023, 28.08.2023, період прострочення оплати за товар починається 04.04.2023 (01-02.04.2023 є вихідними днями), 25.04.2023, 29.08.2023 відповідно.
За видатковою накладною № 104 від 31.03.2023 на суму 61 030,00 грн період прострочення 02.04.2023 по 10.04.2023 розмір 3% річних становить 35,11 грн.
За видатковою накладною № 139 від 24.04.2023 на суму 808 748,98 грн період прострочення 25.04.2023 по 03.05.2023 розмір 3% річних становить 598,25 грн. В інших періодах розрахунок виконано правильно. Розрахунок інфляційних втрат також виконано правильно.
За видатковою накладною № 472 від 28.08.2023 на суму 38 359,99 грн період прострочення 29.08.2023 по 19.12.2023 розмір 3% річних становить 359,43 грн. Розрахунок інфляційних втрат виконано правильно.
Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 3% річних у розмірі 10 237,30 грн та інфляційних втрат у розмірі 8168,32 грн.
В цій частині позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідачем не надано доказів оплати коштів за отриманий товар у повному обсязі, не спростував наявність заборгованості.
З урахуванням вище наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До матеріалів справи надано лише ордер про надання правничої (правової) допомоги серія АЕ № 1255803 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4337 від 07.06.2019.
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не здійснювався за відсутності детального опису робіт (наданих послуг), договору, рахунку, акту приймання наданих послуг тощо.
Позивач вправі подати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Сема ЛТД» (вул. Випробувачів, буд. 6, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69124, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 30709995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» (вул. Центральна буд. 16, м. Красилів, Хмельницька область, 31000, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 40246112) заборгованість за одержаний товар у сумі 378 956,46 грн (триста сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 46 коп.), інфляційні втрати у розмірі 8168,32 грн (вісім тисяч сто шістдесят вісім гривень 32 коп.), 3% річних у сумі 10 237,30 грн (десять тисяч двісті тридцять сім гривень 30 коп.). Видати наказ.
Відмовити у позові в частині стягнення суми основного боргу 20 000,00 грн, пені в розмірі 105 661,23 грн, 3% річних у розмірі 585,80 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Сема ЛТД» (вул. Випробувачів, буд. 6, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69124, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 30709995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім Сталь» (вул. Центральна буд. 16, м. Красилів, Хмельницька область, 31000, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 40246112) судовий збір у розмірі 5960,43 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 43 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 квітня 2024 року.
Суддя І. С. Горохов