36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.06.2010 р. Справа №19/58
за позовом Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство", 39300, смт.Нові Санжари, вул.Пролетарська,3
до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 2469,77 грн.
Суддя Безрук Т.М.
Представники:
від позивача: Семиволос О.В.
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява про стягнення 2469,77 грн. заборгованості за лісопродукцію, поставлену відповідачу протягом 2006-2007р.р. на підставі товарно-транспортних накладних.
Відповідач відзив на позов не надав. Ухвала надіслана відповідачу, до суду, повернулося з відміткою поштового відправлення адресат не проживає.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про реєстрацію ОСОБА_1 відсутній.
На запит суду державний реєстратор виконавчого комітету Кременчуцької міської ради повідомив, що ОСОБА_1 зареєстрований як приватний підприємець виконавчим комітетом Автозаводської районної у м. Кременчуці раді 12.02.2003р. Щодо включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців цей підприємець не звертався.
Згідно п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Якщо особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу (п. 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. N 01-8/164).
Ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, вказану в позові, яка відповідає адресі, зазначеній відповідачем на своїх довіреностях про одержання товару.
Про факт зміни адреси відповідач суду не повідомив, зміна адреси також не зареєстрована державним реєстратором, що підтверджується написом державного реєстратора на довідці з ЄДР від 14.05.2010р.
Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 17.06.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
На підставі усної угоди Державне підприємство "Новосанжарське лісове господарство" поставило відповідачу - Приватному підприємцю ОСОБА_1 лісопродукцію на загальну суму 32669,77 грн. Зазначене підтверджується товарно-транспортними накладними № 189 від 06.01.2006р., № 190 від 16.01.2006р., № 9843 від 17.01.2006р., № 1107 від 16.02.2006р., № 1121 від 21.02.2006р., № 4484 від 22.08.2007р., № 4596 від 30.08.2007р., № 4598 від 31.08.2007р., № 5192 від 05.09.2007р., та довіреностями відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛЖ № 752543 від 16.02.2006р., серії ЯЛЖ № 755604 від 21.08.2007р., серії ЯЛЖ № 755605 від 30.08.2007р., серії ЯЛЖ № 755606 від 03.09.2007р.
Як повідомляє позивач, за одержаний товар відповідачем було сплачено 30200,00 грн.
Заборгованість в сумі 2469,77 грн. відповідачем не погашена.
Позивач направив відповідачу претензію від 28.12.2009р. про оплату залишку боргу в сумі 2469,77 грн. Зазначене підтверджується поштовою квитанцією № 1739 від 06.01.2010р.
Відповідач оплати не здійснив.
Відповідно до ч.2 с.509, ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.
Як свідчать надані докази, відповідачем видано довіреність своєму представнику на одержання матеріальних цінностей, у товарно-транспортних накладних зазначено кількість, ціна та загальна вартість товару, одержаного відповідачем, спірний товар поставлявся відповідачу неодноразово. Дані докази свідчать, що між сторонами було укладено договір поставки в усній формі.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як свідчать надані товарно-транспортні накладані в них не встановлено конкретного строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати одержаного товару.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимогу про оплату залишку вартості поставленого товару позивач заявив відповідачу у претензії від 28.12.2009р., надсилання якої підтверджується поштовою квитанцією № 1739 від 06.01.2010р.
Відповідач оплати не провів. Таким чином, заборгованість відповідача становить 2469,77 грн.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів в спростування вищевикладеного та доказів сплати боргу суду не надав.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Оскільки сплата заборгованості відбулася після звернення позивача з позовом до суду відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р26002055232570 в КБ «Приватбанк»МФО 331401) на користь Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" (39300, смт. Нові Санжари, вул. Пролетарська, 3; ідентифікаційний код 00992734; р/р 26004173162069 в ГРУ КБ «Приватбанк»МФО 331401) 2469грн. 77 коп. основного боргу, 102грн. витрат з оплати державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя Безрук Т.М.
Рішення підписано: