майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"01" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/132/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"
до ОСОБА_1
про стягнення 23333,75 грн
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла за договором про надання кредиту №076200-ЖМ1-005 від 30.09.2020, у розмірі 23333,75 грн, з яких 23198,85 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту та 134,90 грн - сума прострочених платежів по процентах.
Ухвалою суду 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.03.2024; витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" документи, які підтверджують або спростовують інформацію по даній справі.
22.02.2024 на адресу суду на виконання вимог вказаної ухвали від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшов лист від 15.02.2024 №20.1.0.0.0/7-240213/39068, у якому повідомлено, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). До листа додано виписку по рахунку, яка містить інформацію про надходження коштів на карту № НОМЕР_1 за період з 30.09.2020 по 25.01.2024 включно від ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" згідно платіжного доручення №20718 від 30.09.2020 з призначенням платежу "Перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно до кредитного договору №076200-ЖМ1-005 від 30.09.2020 без ПДВ" (а.с.56-72).
Ухвалою суду від 04.03.2024 зобов'язано Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування), що міститься в Реєстрі територіальної громади, стосовно відповідача - ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи по суті на 01.04.2024.
12.03.2024 до суду на виконання вимог ухвали від 04.03.2024 від Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради надійшов лист №10-10/1808/2024 від 08.03.2024, у якому повідомлено, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.05.2010 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.82-83).
Представник позивача, відповідач та/або його представник у судове засідання 01.04.2024 не з'явилися.
У матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.49-55).
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв із зазначенням поважних причин неявки в судове засідання, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не подав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 та на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначену у позовній заяві та додатках до неї (а.с.80). Будь-які інші адреси відповідача суду невідомі.
Кореспонденція, яка надсилалася на адресу відповідача щодо розгляду даної справи, повернулася без вручення останньому з позначкою оператора поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.73-75, 84-85).
Виходячи зі змісту ст.ст.120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечують адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення і, відповідно, ознайомлення із судовим рішенням.
Неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі №923/441/17).
Окрім того, відповідач мав можливість ознайомитися з ухвалами суду у справі №906/132/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", та з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".
Враховуючи вищевикладене та приписи ч.6 ст.242 ГПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
З огляду на те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а їх неявка та неподання відповідачем відзиву не перешкоджають розгляду справи, враховуючи положення ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.
01.04.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення, відповідно до ст.240 ГПК України.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за договором про надання кредиту №076200-ЖМ1-005 від 30.09.2020.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заперечень щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив, власного контррозрахунку заборгованості суду не надав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1. через вебсайт кредитодавця https://my.bizpozyka.com/ шляхом введення логіну та паролю увійшла до особистого кабінету та через особистий кабінет позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства подала заявку на отримання кредиту.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 30.09.2020 направило ФОП ОСОБА_1. пропозицію (оферту) укласти договір №076200-ЖМ1-005 про надання кредиту (а.с.12).
30.09.2020 ФОП ОСОБА_1. прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №076200-ЖМ1-005 про надання кредиту на умовах, визначених офертою (а.с.13).
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» відправило ФОП ОСОБА_1. через телекомунікаційну систему в смс-повідомленні на номер телефону, зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті (а.с.11), одноразовий ідентифікатор G-6989, який останнім було введено/відправлено.
Таким чином 30.09.2020 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (кредитодавець, свідоцтво Нацкомфінпослуг про реєстрацію фінансової установи серії НОМЕР_3 від 06.04.2017 (а.с.37)) та ФОП ОСОБА_1. (позичальник) укладено договір №076200-ЖМ1-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними документами, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором G-6989 (а.с.14) (далі - договір).
Відповідно до п.1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Також у п.1 договору визначено умови кредитування, а саме:
- тип кредиту: кредит;
- строк кредиту: 16 тижнів;
- процентна ставка: в день 1,26509043, фіксована;
- загальний розмір наданого кредиту: 30000,00 грн;
- термін дії договору до 20.01.2021;
- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 58960,00 грн.
Згідно з п.2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
У п.3 договору сторони встановили графік платежів, згідно з яким передбачено 8 обов'язкових платежів по 7370,00 грн, починаючи з 14.10.2020 до 20.01.2021. Загальна сума платежів становить 58960,00 грн, з яких: 30000,00 грн - основна сума (кредит), 28960,00 грн - проценти за користування кредитом.
30.09.2020 позивач перерахував на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 кошти у розмірі 30000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №20718 від 30.09.2020 з призначенням платежу "Перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно до кредитного договору №076200-ЖМ1-005 від 30.09.2020 без ПДВ" (а.с.16).
Номер банківської картки: НОМЕР_1 для перерахунку коштів за кредитним договором був вказаний відповідачем при заповненні анкети клієнта в особистому кабінеті, про що свідчить витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи товариства (а.с.11).
Той факт, що держателем банківської картки № НОМЕР_1 , на яку ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" 30.09.2020 перераховано кошти в сумі 30000,00 грн, є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), підтверджується інформацією АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та банківською випискою по рахунку (а.с.56-71).
Таким чином позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, перерахувавши на рахунок відповідача кошти у розмірі 30000,00 грн.
Суд встановив, що 30.11.2021 ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №2003050060001044402 (а.с.44).
За змістом ст.ст.51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/180).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.03.2020 у справі №299/451/19 зазначено, що фізичні особи, які на час пред'явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, даний спір розглядається за правилами господарського судочинства.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України, положення якої кореспондуються з ч.2 ст.180 ГК України, унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.2 ст.639 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулює Закон України «Про електронну комерцію».
Згідно з визначеннями термінів, наведеними у ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено порядок укладення електронного договору. Зокрема, передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено кредитний договір у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Детальна послідовність дій сторін щодо укладення договору відображена у візуальній формі (а.с.15).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Частиною 2 ст.1056 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав своєчасно та у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 30000,00 грн.
Натомість відповідач, згідно розрахунку заборгованості за кредитом (а.с.17-25), здійснив часткову оплату на загальну суму 42940,00 грн, чим порушив взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків.
Доказів на спростування викладених обставин відповідач суду не надав.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, де зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Пунктом 3 договору визначено графік платежів, відповідно до якого встановлено період користування кредитом, залишок по основній сумі кредиту, проценти за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загального платежу (а.с.22).
Пунктами 5.1, 5.3 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (а.с.26-31), які є невід'ємною частиною кредитного договору, передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно). Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіка платежів, встановленого договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках, вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (а.с.32-39).
Так, згідно з вищезгаданим графіком платежів, сторони домовились, що повернення кредиту відбувається шляхом сплати відповідачем фіксованої суми щомісячно, з кінцевою датою повернення - 20.01.2021. Саме до вказаної дати позивач здійснював нарахування процентів за кредитом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом (а.с.17-25), суд встановив, що нарахування по тілу кредиту та процентах за користування кредитними коштами проведено відповідно до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 23198,85 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 134,90 грн прострочених платежів по процентах є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з приписами ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст.76-79 ГПК України.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у дослідженні доказів, надати пояснення, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.
З огляду на викладене, враховуючи підтвердження матеріалами справи факту надання відповідачу кредиту та відсутність доказів повернення кредитних коштів і сплати процентів у порядку, розмірі та терміни, передбачені кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (б.Лесі Українки, буд.26, оф.411, м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) 23198,85 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 134,90 грн прострочених платежів по процентах та 2422,40 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.04.24
Суддя Прядко О.В.
Друк:
1 - у справу;
2 - - позивачу та його представнику Мишевській Н.М. (ЄСІТС);
3 - відповідачу ОСОБА_1 (рек.) + на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3