Справа № 583/1535/24
2/583/528/24
04 квітня 2024 року Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Ярошенко Т.О., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
03.04.2024 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом в якому просить розірвати шлюб укладений між нею ОСОБА_2 зареєстрований 19.10.1991 року Добрянським сільським виконавчим комітетом, актовий запис №8.
Позивачка зазначає у позовній заяві, що фактичне місце проживання відповідача- громадянина російської федерації: « АДРЕСА_1 ».
Процесуальний порядок провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано Розділом ХІ ЦПК України.
Так, порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Відповідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст. 110 СК України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч. 2 і 3 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України.
За ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Отже суд, який відкриває провадження у справі, зобов'язаний повідомити про подачу позову, час і місце судового засідання всіх учасників процесу, в тому числі й нерезидента. Якщо мова йде про суб'єктів, які є резидентами країн учасників Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (15.11.1965 року, м. Гаага, далі - Гаазька конвенція) застосовується порядок повідомлення, визначений вказаною Конвенцією. У випадку якщо суд не дотримується вказаного порядку, то це безумовне процесуальне порушення, яке тягне за собою скасування судового рішення. Якщо ж у відносинах з запитуваною державою відсутній чинний міжнародний договір України, доручення надсилається Міністерству юстиції України для його направлення через дипломатичні канали (згідно з абз. 3 п. 2.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації від 27.06.2008 № 1092/5/54 ).
Відповідно до Статті 2 Віденської конвенції про дипломатичні стосунки, прийнятої 18квітня 1961 року у Відні на Конференції ООН з дипломатичних стосунків і імунітету (набула чинності 24квітня 1964 року), встановлення дипломатичних відносин між державами і встановлення постійних дипломатичних представництв здійснюються зі взаємної згоди. Першим кроком до встановлення дипломатичних відносин є визнання де-факто або де-юре тієї або іншої держави і його уряду з боку іншої держави.
Розрив дипломатичних відносин здійснюється за ініціативою якоїсь держави, яка офіційно оголошує про припинення дипломатичних відносин з іншою державою. Розрив дипломатичних відносин відбувається у випадках виникнення між державами збройного конфлікту.
Відповідно до ч. 1 п. 20 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
24 лютого 2022 року о 12 год. 12 хв. Міністерство закордонних справ України опублікувало офіційну заяву щодо розриву дипломатичних відносин з Російською Федерацією, зазначивши, що президент України підтримав пропозицію зовнішньодипломатичного відомства про розрив дипломатичних відносин України з Російською Федерацією.
Відтак, у даній справі, суд позбавлений можливості, здійснити процедуру повідомлення відповідача, що є громадянином російської федерації, щодо поданого до нього позову про розірвання шлюбу через дипломатичні канали, у відповідності до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень та інших норм міжнародного права, оскільки, будь-який інший спосіб розгляду даної справи, без повідомлення відповідача щодо наявного провадження відносно нього в Охтирському міськрайонному суді Сумської області, буде суперечити процесуальному алгоритму, що передбачений ЦПК України.
Таким чином, з огляду на викладене, та у зв'язку з відсутністю дипломатичних відносин з країною агресором та норм національного та міжнародного права щодо врегулювання цивільних правовідносин між сторонами у період російської наступальної операції, що є нападом на суверенітет та територіальну цілісність України, грубим порушенням Статуту ООН та основоположних норм і принципів міжнародного права, суд приходить до висновку, про повернення даної заяви позивачу ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з даним позовом до відповідача про розірвання шлюбу, після припинення існування підстав, що стали причиною для її повернення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбуповернути позивачу, роз'яснивши, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, - в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала суду складена 04.04.2024 року.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду Т.О. Ярошенко