Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1087/23
Провадження № 3/499/7/24
Іменем України
03 квітня 2024 року смт Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І. В., розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст..130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
До Іванівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст..130 КУпАП.
Як встановлено в судовому засіданні згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 року 21.09.2023 року о 17 год. 55 хв. в с. Знам'янка по вул. Центральній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 днз НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія із застосування приладу «ДРАГЕР» 6810, результат якого становить 0.24 проміле.
В даному випадку, надісланий суду протокол складений відносно ОСОБА_1 за порушення вимог п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як передбачено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 27Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 7 ч. ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої 09.11.2015 року № 1452/735, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також цифровими показниками спеціального технічного засобу «Drаger Alkotest 6810» № ARBL 0941 тест № 232, за результатами якого виявлено 0,24 % проміле.
Згідно розділу «Технічні дані» посібника з експлуатації комплекту приладів для контролю вмісту алкоголю у видихувальному повітрі та протоколювання результатів виміру алкотестера Драгер 6810, погрішність виміряного значення складає +/- 0,04.
Однак інспектор не врахував даний факт та повторно не провів тест.
Відповідно до «Віденської конвенції про дорожній рух» від 08.11.1968р., яка ратифікована Україною У національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25мг на літр повітря що видихається (0,25 проміле).
Таким чином, стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення складає 0,24 проміле, що не перевищує гранично допустиму норму алкоголю з врахуванням погрішності вказаного приладу.
Відповідно до вимог ч. 2ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки, ОСОБА_1 , як вбачається з матеріалів відеозапису, зазначив, що вживав алкогольні напої добу тому та наразі відчуває себе тверезо, тобто заперечував факт перебування в стані алкогольного сп'яніння, а результат проведеного тесту склав лише 0.24 проміле, тому всі сумніви щодо його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, трактуються на його користь, оскільки вказаний у протоколі та постанові суду результат не перевищує гранично допустиму норму алкоголю в крові, враховуючи погрішності вимірювального приладу.
Інші належні та допустимі докази, які підтверджують вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП- відсутні, що позбавляє суд можливості вирішити питання про наявність складу правопорушення.
Окрім цього, відповідно до п. 10 ч. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ за № 1452/735 від 09.11.2015 р. результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Натомість, судом встановлена відсутність в матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не здійснено також контрольного забору повітря після якого на приладі мають бути нульові показники, що в своїй сукупності є порушеннями проведення законодавчо встановленої процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів.
За приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави (рішення від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції»).
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України» та ін.).
Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що складений відносно особи протокол про адміністративне правопорушення не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого правопорушення, у зв'язку з тим, що містить відомості про обставини правопорушення, які спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, що вказує на недоведеність винуватості такої особи в інкримінованому їй правопорушенні.
Частиною 2 ст.251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Крім того, Верховний суд України в п. 24 Постанови Пленуму «Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року за №14 звернув увагу суддів неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що у даному, конкретному випадку не встановлено події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вину обґрунтовано на неналежних та недостатніх доказах, а це є неприйнятим та суперечить як нормам національного, так і міжнародного законодавства. Тому, провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі зазначеного, керуючись ст.245, п. 1 ст. 247, ст.ст. 251,283, 284 КУпАП,ст.55 КУ, Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року за №14, суд, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Одеського апеляційного суду області через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Ігор ПОГОРЄЛОВ