Постанова
Іменем України
04 квітня 2024 року
селище Краснопілля
справа № 578/191/24
провадження № 3/578/181/24
Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді КОСАР Алевтини Іванівни розглянув у приміщенні суду в селищі Краснопілля Сумського району Сумської області справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення
особа,щодо якої розглядається справа:
ОСОБА_1 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , село Бранцівка Краснопільського району Сумської області; громадянство: України; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , а місце проживання: АДРЕСА_2 ; за протоколом не працює
та установив:
Гр. ОСОБА_1 23 лютого 2024 року у період часу з 18:00 год. до 23630 год. за місцем проживання за АДРЕСА_2 неналежно виконувала свої батьківські обов'язки щодо двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме, залишила вдома без належного нагляду та пішла розважатись у колі подруг, чим порушила п.5 статті 150 Сімейного кодексу України.
Дії ОСОБА_1 поліцейським уповноваженого підрозділу поліції кваліфіковані за частиною 1 статті 184 КУпАП.
На судове засідання 04.04.2024 ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом судового повідомлення у додаток Viber. Подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи у її відсутність, визнає себе винуватою.
Відповідно до статті 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 184 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Суддя уважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у ній доказів.
Національне законодавство (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), мотиви суду
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.
Зазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відтак, батьки неповнолітнього можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, лише за умови їх винної поведінки та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до вимог стст.245,251,252,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Винуватість ОСОБА_1 у вказаному правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення Серія ВАД № 036514 від 05.03.2024, Свідоцтвами про народження дітей.
Доказів же, що спростовували б винність особи яка притягається до адміністративної відповідальності, суду не надано.
Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.
З огляду на викладене, винуватість ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом і її дії за частиною першою статті 184 КУпАП поліцейським уповноваженого підрозділу поліції кваліфіковано вірно.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, суддя не вбачає.
Санкцією частини першої статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зважаючи на викладене, у відповідності до вимог статей 33, 38 КУпАП вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Крім того, відповідно до статті 40-1 КУпАП, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн. Підстави для її звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи відсутні.
Керуючись статтями 283, 285, 294, 306 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на неї за цим законом адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі судовий збір в розмірі 605,60 грн.
У порядку стст. 285, 306 КУпАП протягом трьох днів ОСОБА_1 вислати копію постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області.
Суддя А. І. КОСАР