Справа № 496/1921/24
Провадження № 1-кс/496/905/24
27 березня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
представника власника майна - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біляївка клопотання дізнавача СД Одеського районного управління №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024164250000264 від 12.03.2024 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,-
Дізнавач звернувся до суду з вказаним клопотанням. Своє клопотання дізнавач мотивував тим, що 12.03.2024 до ЧЧ Одеського РУП №2 надійшло телефонне повідомлення зі спец-лінії 102 про те, що 12.03.2024 о 12:31 за адресою: АДРЕСА_1 », на пункті пропуску «Маяки», громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пред'явив працівникам СБУ тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 13.04.2023 та довідка ВЛК №724 від 12.04.2023 видані третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на своє ім'я з ознаками підробки (ЄО-3569). 11.03.2024 у період часу з 18:22 по 18:27 за адресою АДРЕСА_1 , проведено огляд місця події, за участю громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 де у адміністративному приміщенні СБУ на столі виявлено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного номер № НОМЕР_1 від 13.04.2023 та довідку ВЛК номер №724 від 12.04.2023, видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були вилучені та упаковані до експертного сейф-пакету №PSP2093471. Вилучене майно, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного за серією № НОМЕР_1 від 13.04.2023 та довідка ВЛК №724 від 12.04.2023 видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . належало та знаходилося при собі у ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12.03.2024 постановою дізнавача сектору дізнання Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 вказані вище речі, вилучені у ході огляду місця події, визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження. 12.03.2024 року у якості свідка допитано працівника СБУ, який пояснив, що під час перевірки документів громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з метою перетину державного кордону України пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та довідку ВЛК видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на його ім'я було встановлено, що вказані документи мають ознаки підробки, а саме, ТПВ видана ІНФОРМАЦІЯ_3 , а довідка ВЛК видана в АДРЕСА_1 . Вилучене майно необхідне органу досудового розслідування з метою подальшого призначення у кримінальному провадженні судової експертизи, у зв'язку з чим дізнавач звернувся до суду з вказаним клопотанням.
Дізнавач та прокурор в судове засідання не з'явилися, в прохальній частині клопотання дізнавач просив розглянути клопотання у його відсутність та у відсутність прокурора.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 , проти клопотання дізнавача заперечувала, зазначивши, що нею на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено адвокатський запит, щодо надання інформації стосовно видання ОСОБА_5 документів, на які просить накласти арешт дізнавач. Згідно відповіді на зазначений адвокатський запит, надійшла відповідь, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення ВЛК був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 53 «А» наказу МОУ №402 від 2008 року. Також ОСОБА_5 був виданий військово - обліковий документ - тимчасове посвідчення №0737 від 13.04.2023 року, в якому були зроблені відповідні записи з печатками щодо виключення ОСОБА_5 з військового обліку за станом здоров'я.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 , дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч. 1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
З п.4 ч. 2 ст. 40-1 КПК України вбачається, що дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в ч.1 ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Кримінальне правопорушення відповідно до ч.4 ст.358 КК України, полягає у використанні завідомо підробленого документа.
Однак, відповідно до листа від ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.03.2023 року за №764 встановлено, що рішенням ВЛК військовозобов'язаний ОСОБА_5 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею №53 «А» наказу МОУ №402 від 2008 року та отримав на руки довідку ВЛК форми 4 за №724 від 12.04.2023 року з діагнозом та постановою щодо виключення його з військового обліку за станом здоров'я. Також ОСОБА_5 був виданий військово - обліковий документ - тимчасове посвідчення №0737 від 13.04.2023 року, в якому були зроблені відповідні записи з печатками щодо виключення ОСОБА_5 з військового обліку за станом здоров'я.
Будь-яких належних та допустимих доказів підробки зазначеного документу, які б спростовували наявну інформацію, та підтверджували наявність обґрунтованої підозри, стороною обвинувачення суду не надано.
В ч.1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, суд відмовляє у задоволенні клопотання.
Слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, -
В задоволенні клопотання дізнавача СД Одеського районного управління №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 02.04.2024 року
Слідчий суддя ОСОБА_1