справа №2-а-299/09
01 квітня 2009 року Оболонський районний суд м. Киева у складі
головуючого судді - Яценко Н.О.
при секретарі - Адаменко В.М.
за участю позивача ОСОБА_1. представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни ,
встановив:
Позивач в грудні 2008 року звернулася до суду з вищевказаними позовними вимогами. В обґрунтування позову вказує, що народилася в 1938 році та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону не проводилися. Вважає дії
відповідача протиправними , оскільки при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Стаття 77 та ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України за 2006 рік» від 20.12.2005 року та п.12 ст.71 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в частині, якою зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, у п.5 рішення зазначено, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх діючи скасовувати їх, оскільки з об*єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.
Таким чином, відповідач був зобов*язаний здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 2006 року.
Посилаючись на зазначене просила поновити пропущений строк позовної давності, оскільки про порушені свої права дізналася нещодавно із засобів масової інформації, зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року у розмірі 2733 грн. 30 коп.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, з обставин, викладених в позові та просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Суду пояснила , що пенсійний фонд не роз*яснює, які проводить нарахування, вона не має відповідної освіти , а тому про те, що порушено її право дізналася взагалі нещодавно, коли суди почали стягувати гроші дітям війни.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував , в задоволенні позову просив відмовити та застосувати строки позовної давності. В запереченнях вказує, що мінімальний розмір пенсії вказаний у ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, які призначаються за цим законом та законодавством не визначений мінімальний розмір пенсії для нарахування інших виплат. Позивачу виплачується підвищення як дитині війни з 01.01.2008 року у розмірі визначеному для ветеранів війни, а саме 10 % від прожиткового мінімуму. З 22.05.2008 року виплачується таке підвищення у твердій грошовій сумі, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року. До зазначених строків виплата таких надбавок була зупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» .
Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 6 вищевказаного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідач до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі : з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року - 48, 10 грн., з 01.07.2008 року - 48 грн. 20 коп., з 01.10.2008 року - 49,80 гри., так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч.2 ст.41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.
Відповідно до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону № 3367-IV від 19.01.2006 року пільги , передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахування підвищення як дитині війни у 2006 році були відсутні.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено та ст. 111 передбачено , що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані положення визнані неконституційними.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №2939- IV від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивач не є інвалідом, тому в період з 01.01.2007 року відповідно до ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» права на отримання підвищення як дитині війни не мала.
Таким чином відповідач повинен був нарахувати позивачу підвищення як дитині війни з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.
Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність.
При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.
Разом з тим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суми недоплачених коштів щомісячної допомоги як дитині війни не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. За таких обставин суд не може перебирати на себе функцію органу , на якого законодавством покладено такі повноваження.
Згідно ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд також вважає, що позивач не пропустив строку позовної давності , оскільки відмову у проведенні перерахунку отримано лише в березні 2009 року і відповідач ніякими доказами не спростував ту обставину, що раніше позивач повідомлялася про належні їй виплати.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 152 Конституції України, ст. 1, 6 Закону України» Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законами України «Про державний бюджет України на 2006, 2007 рік», ст.ст. 9, 11,99, 159, 160-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Зобов*язати Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі міста Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та виплатити.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом 10 днів.