IМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа №2-а-215/09
31 березня 2009 року Оболонський районний суд м. Киева у складі
головуючого судді - Яценко Н.О.
при секретарі - Адаменко В.М.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни ,
встановив:
Позивач в лютому 2009 року звернулася до суду з вищевказаними позовними вимогами. В обґрунтування позову вказує, що народилася в 1935 році та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, з 01.01.2006 року нарахування відповідно до Закону не проводилися, а з січня 2008 року проводяться не в повному обсязі. Вважає дії відповідача протиправними, оскільки при
прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Стаття 77 та ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України за 2006 рік» від 20.12.2005 року та п.12 ст.71 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в частині, якою зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, у п.5 рішення зазначено, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх діючи скасовувати їх, оскільки з об*єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.
Таким чином, відповідач був зобов*язаний здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 2006 року.
Посилаючись на зазначене просила поновити пропущений строк позовної давності, оскільки про порушені свої права дізналася нещодавно із засобів масової інформації , визнати відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії протиправною, зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у розмірі 3 891 грн. 90 коп., проіндексувавши її з урахуванням інфляції, що мала місце протягом вказаного періоду , загальна сума - 5112 грн. 25 коп.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги повністю підтримала з обставин викладених в позові та просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з*явився , подав суду заперечення в письмовому вигляді та просив розглядати справу без його участі. В своїх письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити та застосувати строки позовної давності. В запереченнях вказує, що мінімальний розмір пенсії вказаний у ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, які призначаються за цим законом та законодавством не визначений мінімальний розмір пенсії для нарахування інших виплат. Позивачу виплачується підвищення як дитині війни з 01.01.2008 року у розмірі визначеному для ветеранів війни, а саме 10 % від прожиткового мінімуму. З 22.05.2008 року виплачується таке підвищення у твердій грошовій сумі, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року. До зазначених строків виплата таких надбавок була зупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» . Суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 6 вищевказаного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідач до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі : з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року - 48, 10 грн., з 01.07.2008 року - 48 грн. 20 коп., з 01.10.2008 року - 49,80 грн., так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч.2 ст.41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.
Відповідно до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону № 3367-IV від 19.01.2006 року пільги , передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахування підвищення як дитині війни у 2006 році були відсутні.
Відповідно до п. 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено та ст. 111 передбачено , що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані положення визнані неконституційними.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №2939- IV від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивач не є інвалідом, тому в період з 01.01.2007 року відповідно до ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» права на отримання підвищення як дитині війни не мала.
Таким чином відповідач повинен був нарахувати позивачу підвищення як дитині війни з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року по
22.05.2008 року у розмірі встановленому для ветеранів війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року знову в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування даної надбавки в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі : з 22.05.2008 р. - 48,10 грн., з 01.07. - 48,2 грн., з 01.10 - 49 грн. 80 коп. У даній постанові вказано, що вона набирає чинності з 22.05.2008 року. Відповідач з 22.05.2008 р. проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.
Проте, дана постанова суперечить закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не у сумах визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 530.
Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність.
При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.
Разом з тим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суми недоплачених коштів щомісячної допомоги як дитині війни не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. За таких обставин суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження. Стосовно позовної вимоги про індексацію коштів, то суд вважає, що оскільки державна соціальна допомога передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має на меті надання соціальної підтримки дітям війни і носить цільовий характер, а тому у відповідності до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» дана виплата не відноситься до об*єкту індексації.
Статтею 99 КАС України встановлений річний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до ст.100 цього ж Кодексу порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, а суд не вбачає поважності пропуску такого строку . А тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 152 Конституції України, ст. 1, 6 Закону України» Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законами України «Про державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 рік», ст.ст. 9, 11, 99, 100, 128, 159, 160-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі міста Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною.
Зобов*язати Управління Пенсійного Фонду України в Оболонському районі міста Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та виплатити.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом 10 днів.