справа №2-а-674/09
Іменем України
01 квітня 2009 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Тітова М.Ю.
при секретарі - Івановій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за
адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного
фонду України в Оболонському районі м. Києва про стягнення щомісячної
державної соціальної допомоги дітям війни, -
Позивачка звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києві про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. Свої вимоги обґрунтовував тим, вона народилася у 1941 році та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року позивачу повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках їй така допомога не виплачувалась. Просить суд відновити пропущений строк позовної давності та зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у сумі 3891,90 грн.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила задовольнити.
Представник відповідача стосовно задоволення позову заперечував, просив застосувати строк позовної давності.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та є дитиною війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції від 19.01.06 пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахування щомісячної соціальної державної допомоги позивачу як дитині війни у2006 році відсутні, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 дані положення визнані неконституційними.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 05.10.05 підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.08 положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивачка не є інвалідом, тому в період з 01.01.07 по 09.07.07 відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» права на отримання підвищення як дитині війни не мала.
Таким чином, відповідач повинен був нараховувати позивачу підвищення як дитині війні з 09.07.07 по 01.01.08 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з 01.01.08 по 22.05.08 у розмірі встановленому для ветеранів війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з 22.05.08 знову у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі: з 22.05.08 -48, 1 грн., з 01.07 - 48,2 грн., з 01.10 -49, 8 грн. Уданій постанові вказано, що вона набирає чинності з 22.05.08.
Проте, дана постанова суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивачу застосуванню підлягає підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не у сумах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08.
Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.03 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначаться мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсій за віком.
Разом з тим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суми недоплачених коштів щомісячної допомоги як дитині війни не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. За таких обставин суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Статтею 99 КАС України встановлений річний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Згідно зі ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, а суд не вбачає підстав поважності пропуску такого строку, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивачки щодо нарахування їй щомісячної державної соціально допомоги як дитині війни за 2007 рік.
З викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 12, 86, 158-163 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.08 протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.05.08.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Оболонського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.