"12" жовтня 2010 р.Справа № 15/141-10-3904
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
При секретарі Діасамідзе А.Д.
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Картузова Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн-Експо” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” ЛТД про стягнення 404685,37 грн., -
Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн-Експо” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” ЛТД основного боргу за договором поставки № 42 від 19.08.2008 року в розмірі 371 918,47 грн. та 3 % річних в сумі 32 766,90 грн., посилаючись на наступне.
19 серпня 2008 року між Спільним українсько-польським підприємством в формі товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн-Експо” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Айсберг” ЛТД було укладено договір поставки № 42. Згідно п. 1.1. договору позивач зобов'язався поставити (передати) у власність відповідача координатно-револьверний прес POWER", марка/модель А 5-25 РВ, серійний номер 10.5-А525137201, 2001 року випуску, у кількості 1 (одна) штука, що був у використанні разом з комплектом інструменту, а відповідач зобов'язався прийняти обладнання та сплатити його вартість на умовах договору.
Вартість обладнання згідно п. 2.1 договору становить 996 800,00 грн. У відповідності до укладеної між сторонами додаткової угоди від 05 вересня 2008 року до договору вартість обладнання є еквівалентною 140 000,00 євро.
На виконання умов договору позивач 19 серпня 2008 року поставив відповідачу зазначене обладнання, що підтверджується накладною на відпуск ТМЦ № МЕ-0000088 від 19 серпня 2008 року. Згідно п. 2.2. додаткової угоди розрахунок за обладнання мав проводитися наступним чином:
- перший платіж у розмірі 25% від еквівалентної ціни обладнання в євро відповідач перераховує в грошовій одиниці України - гривні, згідно офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на момент здійснення платежу, не пізніше 20 вересня 2008 року;
- другий платіж у розмірі 25% від еквівалентної ціни обладнання в євро відповідач перераховує в грошовій одиниці України - гривні, згідно офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на момент здійснення платежу, не пізніше 20 жовтня 2008 року;
- третій платіж у розмірі 25% від еквівалентної ціни обладнання в євро відповідач перераховує в грошовій одиниці України - гривні, згідно офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на момент здійснення платежу, не пізніше 20 листопада 2008 року;
- четвертий платіж у розмірі 25% від еквівалентної ціни обладнання в євро відповідач перераховує в грошовій одиниці України - гривні, згідно офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на момент здійснення платежу, не пізніше 20 грудня 2008 року.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати умови договору, а саме: відповідачу було направлено вимогу про оплату вих. № 21 від 14 січня 2009 року та претензію вих. № 821 від 18 вересня 2009 року. Однак, в порушення умов договору відповідач лише частково оплатив вартість обладнання, а саме відповідачем було сплачено:
19.09.2008 року - 246 227,28 грн., що на момент оплати є еквівалентно 35 000,00 євро;
21.10.2008 року - 232 838,87 грн., що на момент оплати еквівалентно 34 790,83 євро;
22.05.2009 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 906,92 євро;
16.10.2009 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 686,13 євро; 28.10.2009 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 679,19 євро; 29.10.2009 року - 10 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 844,65 євро; 30.10.2009 року - 10 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 845,28 євро; 04.11.2009 року - 10 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 851,54 євро; 12.11.2009 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 664,27 євро; 13.11.2009 року - 10 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 838,08 євро; 18.11.2009 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 682,71 євро; 20.11.2009 року - 10 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 842,07 євро; 23.11.2009 року - 10 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 844,80 євро; 27.11.2009 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 662,76 євро; 03.12.2009 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 658,70 євро; 11.12.2009 року - 10 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 850,04 євро;
30.12.2009 року - 50 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 4 347,47 євро;
17.03.2009 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 827,08 євро; 20.04.2010 року - 15 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 408,97 євро; 28.04.2010 року - 15 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 424,03 євро; 05.05.2010 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 895,14 євро; 31.05.2010 року-20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 2 037,81 євро; 04.06.2010 року - 3 860,03 грн., що на момент оплати еквівалентно 397,01 євро;
11.08.2010 року - 20 000,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 1 930,14 євро.
Загалом відповідачем було оплачено: 246 227,28 грн. + 232 838,87 грн. + 20 000,00 грн. + 20 000,00 грн. + 20 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 20 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 20 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 20 000,00 грн. + 20 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 50 000,00 грн. + 20 000,00 грн. + + 15 000,00 грн. + 15 000,00 грн. + 20 000,00 грн. + 20 000,00 грн. + 3 860,03 грн. + 20 000,00 грн. = 852 926,18 грн.
Враховуючи курс гривні по відношенню до євро встановленого НБУ на момент здійснення відповідного платежу сума боргу зменшилась на: 35 000,00 євро + 34 790,83 євро + 1 906,92 євро + 1 686,13 євро + 1 679,19 євро + 844,65 євро + 845,28 євро + 851,54 євро + 1 664,27 євро + 838,08 євро + 1 682,71 євро + 842,07 євро + 844,80 євро + 1 662,76 євро + 1 658,70 євро + 850,04 євро + 4 347,47 євро + 1 827,08 євро + 1 408,97 євро + 1 424,03 євро + 1 895,14 євро + 2 037,81євро + 397,01 євро + 1 930,14 = 102 915,62 євро.
Таким чином станом на 25 серпня 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем становить: 140 000,00 євро (вартість обладнання) - 102 915,62 євро (часткова оплата) = 37084,38 євро.
Отже, станом на момент подання позовної заяви до суду, а саме на 25 серпня 2010 року офіційний курс євро становить 10,028979 грн. за 1 євро, основний борг відповідача перед позивачем становить: 37 084,38 євро х 10,028979 = 371 918,47 грн.
Також позивач посилається на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, поряд зі сплатою основного боргу позивач просить стягнути з відповідача підлягають 3% річних, що за розрахунком позивача 32 766,90 грн.
Таким чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем становить 404 685,37 грн. (371 918,47 грн. + 32 766,90 грн.)
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 вересня 2010 р. позовну заяву Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн-Експо” прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 15/141-10-3904 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
В ході розгляду справи у зв'язку з частковим погашення відповідачем боргу позивач двічі зменшував розмір позовних вимог заявами від 17.09.2010 року до 349685,37 грн. та від 01.10.2010 року до 309685,37 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову частково заперечував. У судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що відповідач майже щодня частково розраховується, у зв'язку з чим просив суд зобов'язати сторони скласти акт звірки взаєморозрахунків.
В засіданні суду від 12.10.2010 року представник відповідача надав суду акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 11.10.2010 року, відповідно до якого борг відповідача без штрафних санкцій складає 256320,21 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
19 серпня 2008 року між Спільним українсько-польським підприємством в формі товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн-Експо” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Айсберг” ЛТД було укладено договір поставки № 42. Згідно п. 1.1. договору позивач зобов'язався поставити (передати) у власність відповідача координатно-револьверний прес POWER", марка/модель А 5-25 РВ, серійний номер 10.5-А525137201, 2001 року випуску, у кількості 1 (одна) штука, що був у використанні разом з комплектом інструменту, а відповідач зобов'язався прийняти обладнання та сплатити його вартість на умовах договору.
Вартість обладнання згідно п. 2.1 договору становить 996 800,00 грн. У відповідності до укладеної між сторонами додаткової угоди від 05 вересня 2008 року до договору вартість обладнання є еквівалентною 140 000,00 євро.
На виконання умов договору позивач 19 серпня 2008 року поставив відповідачу зазначене обладнання, що підтверджується накладною на відпуск ТМЦ № МЕ-0000088 від 19 серпня 2008 року. Згідно п. 2.2. додаткової угоди розрахунок за обладнання мав проводитися наступним чином:
- перший платіж у розмірі 25% від еквівалентної ціни обладнання в євро відповідач перераховує в грошовій одиниці України - гривні, згідно офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на момент здійснення платежу, не пізніше 20 вересня 2008 року;
- другий платіж у розмірі 25% від еквівалентної ціни обладнання в євро відповідач перераховує в грошовій одиниці України - гривні, згідно офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на момент здійснення платежу, не пізніше 20 жовтня 2008 року;
- третій платіж у розмірі 25% від еквівалентної ціни обладнання в євро відповідач перераховує в грошовій одиниці України - гривні, згідно офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на момент здійснення платежу, не пізніше 20 листопада 2008 року;
- четвертий платіж у розмірі 25% від еквівалентної ціни обладнання в євро відповідач перераховує в грошовій одиниці України - гривні, згідно офіційного курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на момент здійснення платежу, не пізніше 20 грудня 2008 року.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати умови договору, а саме: відповідачу було направлено вимогу про оплату вих. № 21 від 14 січня 2009 року та претензію вих. № 821 від 18 вересня 2009 року. Однак, в порушення умов договору відповідач лише частково оплатив вартість обладнання.
Як встановлено судом, за період з 19.09.2008 року по 08.10.2010 року відповідачем було сплачено 996 800,00 грн., що на момент оплати еквівалентно 116 643,37 євро. Таким чином, сума боргу становить 23356,63 євро, що еквівалентно 256320,21 грн. Вказана сума заборгованості відповідача перед позивачем сторонами не оспорюється та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2008 по 11.10.2010 року.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання його сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, несплатою відповідачем позивачу вищевказаної суми заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 256320,21 грн.
Також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Крім того, враховуючи, що ні законом, ні договором купівлі-продажу не встановлено іншого відсотку річних, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних, що складають за наведеним у позовній заяві розрахунком 32766,99 грн. При цьому слід зазначити, що вказаний розмір 3% річних відповідачем не оспорювався.
Відтак, поряд зі стягненням суми основного боргу з відповідача також підлягають стягненню 3% річних в розмірі 32766,99 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн-Експо” є частково обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
Щодо понесених позивачем судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (з урахуванням зменшеної позивачем суми заборгованості, заявленої до стягнення, та часткової сплати відповідачем суми боргу вже в ході розгляду справи).
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн-Експо” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” ЛТД про стягнення 309685,37 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” ЛТД (65036, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3; код ЄДРПОУ 13879991; п/р 26006233601 в ВАТ „Морський транспортний банк” м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Спільного українсько-польського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю „Модерн-Експо” (45603, Волинська область, Луцький район, с. Струмівка, вул. Рівненська, буд.. 4; код ЄДРПОУ 21751578; п/р 26002072053401 в Волинському відділенні АТ „Сведбанк” (публічне), МФО 300164) 256320/двісті п'ятдесят шість тисяч триста двадцять/грн. 21 коп. основного боргу згідно договору поставки № 42 від 19.08.2008 року, 32766/тридцять дві тисячі сімсот шістдесят шість/грн. 90 коп. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 3096/три тисячі дев'яносто шість/грн. 85 коп.; 220/двісті двадцять/грн. 30 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.
Повний текст складено та підписано 18.10.2010 р.
Суддя