Справа № 161/4861/24
Провадження № 2-о/161/223/24
03 квітня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді - Пушкарчук В.П.
при секретарі - Швед Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Луцька міська рада, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
12.03.2024 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою на обґрунтування якої зазначила, що вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований у АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). Факт належності їй на праві власності житлового будинку підтверджується Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 , виданим на підставі рішення Заборольської сільської ради № 45 від 26.10.2000 року (далі - Свідоцтво). Однак, у даному свідоцтві наявна помилка у написанні назви вулиці, за місцезнаходженням якої розташоване належне їй майно, що позбавляє її можливості реалізувати свої права та законні інтереси. Враховуючи наведене, просить суд встановити факт належності їй свідоцтва, в якому наявна помилка при написанні «вул. Лісова».
До початку судового засідання заявницею було подано до суду заяву з проханням розгляд справи здійснювати у її відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представником заінтересованої особи до початку судового засідання також було подано до суду заяву, в якій він просить розгляд справи проводити без його участі, при вирішенні заявлених вимог покладається на думку суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Як встановлено судом, 26.10.2001 року ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , на підставі рішення Заборольської сільської ради № 45 від 26.10.2000 року, яким посвідчено її право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований у АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями 20.07.2001 року зареєстрований Волинським обласним БТІ та записаний в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 119.
Однак, як вбачається зі змісту рішення Заборольської сільської ради № 45 від 26.10.2000 року «Про оформлення права власності на житловий будинок», переданий у власність заявниці житловий будинок з надвірними будівлями розташований у АДРЕСА_1 .
Тобто, у Свідоцтві про право власності серії НОМЕР_1 від 26.10.2001 року та у рішенні Заборольської сільської ради № 45 від 26.10.2000 року, на підставі якого видано свідоцтво наявні розбіжності у написанні назви вулиці, за місцезнаходженням якої розташоване належне заявниці майно, а саме: « АДРЕСА_1 ».
Вищевказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року роз'яснив, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Як встановлено судом, Заборольська сільська рада Луцького району Волинської області, яка безпосередньо видавала Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 26.10.2001 року, згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» та ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» припинила свою діяльність, повноваження сільського голови припинено, працює комісія з припинення (комісія з реорганізації, ліквідаційна комісія).
Тобто, виправлення розбіжності у написанні назви вулиці, за місцезнаходженням якої розташоване належне заявниці майно, а саме: « АДРЕСА_1 » в позасудовому порядку не виявляється можливим.
Наявність вищевказаної розбіжності беззаперечно позбавляє ОСОБА_1 можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
Той факт, що у Свідоцтві про право власності серії НОМЕР_1 від 26.10.2001 року невірно зазначено назва вулиці «вул. Лісна», підтверджується, зокрема, технічним паспортом, виготовленим 08.06.2001 року та зареєстрованим Волинським обласним БТІ за № 119, а також рішенням Заборольської сільської ради № 45 від 26.10.2000 року «Про оформлення права власності на житловий будинок»,
Встановлення наявності помилки у правовстановлюючому документі має для заявниці ОСОБА_1 юридичне значення та породжує юридичні наслідки, від яких залежить реалізація свого права на належне їй на праві власності майно.
Таким чином, суд вважає, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Луцька міська рада, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 77-81, 247, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Луцька міська рада, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Заборольської сільської ради № 45 від 26.10.2000 року, яким посвідчується право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 , а також помилкове написання вулиці «Лісна» вважати правильним « ОСОБА_3 ».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заявник: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: Луцька міська рада, адреса місцезнаходження: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ: 34745204.
Повний текст рішення складений 04 квітня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук