154/1937/23
2/154/72/24
18 березня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку,
ОСОБА_3 04.05.2023 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк (далі - АТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживача та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між нею та АТ КБ «Приватбанк» були укладені Договори SAMDNWFС00060658115 від 02.07.2020 та SAMDNWFС00023237807 від 20.01.2016, на підставі яких вона отримала картку «Для виплат» та кредитну картку «Універсальна». Станом на 29.09.2022 на кредитній картці «Універсальна» були кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн, а на картці для виплат 104 175,08 грн. 29 вересня 2022 року, в нічну пору доби, з вказаних банківських карток, шляхом шахрайських дій, здійснено операції для заволодіння її коштами. Вона одразу здійснила дзвінок до банку за номером 3700 для блокування карток та повідомила співробітника банку про шахрайські дії з її банківськими рахунками. Стверджує, що жодних розпоряджень АТ КБ «Приватбанк» для проведення списання грошових коштів зі своїх рахунків вона не надавала, рішення суду для проведення такого списання грошових коштів судами України з її рахунку не приймалися, інші підстави для перерахування коштів, встановлені законом чи договором між сторонами на момент проведення їх списання були відсутні.
Вказує, що 30 вересня 2022 року за її зверненням до правоохоронних органів до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відповідні відомості за №12022035510000486 та розпочато досудове розслідування. На її звернення до АТ КБ «Приватбанк» та Національного банку України про відновлення балансу на рахунках, відповідач повідомив про неможливість повернення проведених переказів та рекомендував звернутися до правоохоронних органів та пообіцяв максимально активно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайкращому розгляду даної справи. На даний час АТ КБ «Приватбанк» постійно нараховує проценти за списані кошти, розмір яких на сьогодні складає 7556,60 грн.
Позивач вважає, що нею не вчинено дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою та карткою для виплат, що свідчить про відсутність її вини, а тому відмова банку у відновленні залишку власних та кредитних коштів на її рахунках та зупинення по нарахуванню відсотків та інших штрафних санкцій на кошти, які були списані з її рахунку є неправомірними.
Зважаючи на викладене просить зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на її особистому рахунку, у якому він перебував перед виконанням операції від 29.09.2022, тобто на суму 104175,08 грн; відновити залишок кредитних коштів на особистому рахунку, у якому він перебував перед виконанням операції від 29.09.2022 щодо зняття коштів у сумі 50 000,00 грн, та списати нараховані у зв'язку з цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахунок грошових коштів в розмірі 7556,60 грн.
Ухвалою суду від 08.05.2023 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
19 червня 2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника АТ КБ «Приватбанк» на позовну заяву ОСОБА_3 , в яких зазначено, що Банк не визнає поданий позов та вважає його безпідставним. Повідомляє, що заборгованість ОСОБА_3 по договору реф. SAMDNWFС00060658115 (кредитна картка Універсальна), виникла внаслідок зняття 29.09.2022 з кредитної картки № НОМЕР_1 коштів в загальній сумі 47 501,90 грн. Відповідно до даних програмних комплексів банку, кошти з картки № НОМЕР_1 клієнтки ОСОБА_3 29.09.2022 двома транзакціями проведеними о 02:55 та 02:56 були списані через платіжну систему «Нової пошти» NovaPay, що підтверджується знімком з системи Приват24 клієнта. Підтвердження клієнтом даних транзакції здійснювалось через відповідну форму в додатку Приват24 клієнтки. Разом з тим, 29.09.2022 о 02:17 були списані кошти і з картки для виплат № НОМЕР_2 клієнтки ОСОБА_3 в загальній сумі 57 124,21 грн. Кошти також були списані шляхом даних карти, з підтвердженням пароля 3d-secure та через платіжну систему «Нової пошти». Підтвердження транзакції також здійснювалось через відповідну форму в додатку Приват24.
Вказує, що у своєму зверненні від 29.09.2022 за номером телефону 3700 клієнтка ОСОБА_3 повідомила, що нею на сайті OLX було виставлено оголошення про продаж товару. Під час переписки в месенджері WhatsApp з покупцем товару ОСОБА_3 (вірніше її чоловік, зі слів ОСОБА_3 ) надала третій особі реквізити своєї картки, після чого вона дізналася, що з її карткових рахунків були списані кошти. Працівники Служби Безпеки Банку провели розмову з ОСОБА_3 , яка пояснила, що переписка з третьою особою щодо продажу товару на ОLX здійснювалась приблизно за десять днів до зняття коштів з її картки. В ході переписки ОСОБА_3 перейшла за посиланням, яке було надіслане покупцем в месенджера WhatsApp та ввела реквізити картки (які саме дані картки вводились та чи вводились дані для входу в Приват24, ОСОБА_3 не пам'ятає). В ході перевірки встановлено, що 21.09.2022 о 15:39 зафіксовано вхід в аккаунт ( НОМЕР_3 ) Приват24 ОСОБА_3 з нетипового для клієнтки пристрою SM-N960N/SAMSUNG та з нетипової ІР адреси: 109.70.150.94 (провайдер HydraCommunikationsLtd, Великобританія). У вказаний проміжок часу на фінансовий номер клієнтки надходив іvr-дзвінок з банку про підтвердження авторизації в Приват24, статус дзвінка визначений як контакт проведено « ОСОБА_4 ». Крім того, входи в аккаунт Приват 24 з пристрою SM-N960N/SAMSUNG, який не є типовим для клієнта ОСОБА_3 зафіксовано і 27.09.2022 об 11:59 з ІР адреси НОМЕР_4 (провайдер DediPath, США , ОСОБА_5 ), а також 29.09.2022 в проміжок часу з 02:12 по 03:00 з ІР адреси 185.234.71.66 (провайдер TerraTransitAG Німеччина, Франкфурт на Майні). При цьому змін логіну і пароля входу в Приват 24 клієнта ОСОБА_3 не зафіксовано. Представник відповідача вважає, що зняття коштів 29.09.2022 з карткових рахунків клієнтки ОСОБА_3 стало можливим в результаті розголошення самою клієнткою своєї конфіденційної інформації в ході спілкування з третіми особами, що в свою чергу призвело до компрометації даних карт клієнтки та подальшого зняття з них коштів через сторонній сервіс, а отже саме позивач повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.
На підставі наведеного АТ КБ «Приватбанк» просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позову.
Ухвалою суду від 08.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала та просили відмовити у їх задоволенні відмовити з підстав зазначених у письмових поясненнях.
Вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк». Між позивачем та АТ КБ «Приватбанк» укладені Договори SAMDNWFС00060658115 від 02.07.2020 та SAMDNWFС00023237807 від 20.01.2016, на підставі яких ОСОБА_3 отримала кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 та платіжну картку «Для виплат» №4149499373381951 відповідно. Станом на 29.09.2022 по картці/рахунку № НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 50 000,00 грн, а на картці/рахунку № НОМЕР_2 були наявні грошові кошти в розмірі 104 175,08 грн.
Фінансовим номером ОСОБА_3 був зареєстрований номер НОМЕР_3 . Відповідно до дослідженого судом листа ПАТ «Київстар» від 18.08.2023 електронні комунікаційні послуги за вказаним номером в період часу з 01.09.2022 по 01.12.2022 надавались на умовах передплаченої форми обслуговування ПАТ «Київстар» знеособлено/анонімно/ без укладання письмового договору. Відсутні достатні законні підстави вважати, що саме ОСОБА_3 була користувачем номеру НОМЕР_3 в період часу з 01.09.2022 по 01.12.2022. Звернення будь-якої особи до відділення ПАТ «Київстар» з питання відновлення СІМ-картки з номером НОМЕР_3 , а також перевипуск (відновлення) СІМ-картки з номером НОМЕР_3 в період часу з 01.09.2022 по 01.12.2022.
29.09.2022 о 02:55 та 02:56 з кредитної картки № НОМЕР_1 двома транзакціями були списані грошові кошти в загальній сумі 47 501,90 грн.
Крім того, 29.09.2022 о 02:17 з платіжної картки «Для виплат» № НОМЕР_2 трьома транзакціями були списані грошові кошти в загальній сумі 86 706,39 грн. Того ж дня, переказ з картки на суму 29 582,18 грн було скасовано.
Також судом встановлено, що 29.09.2022, в проміжок часу з 02:12 по 03:00, мало місце входження в аккаунт Приват24 ОСОБА_3 з нетипового пристрою SM-N960N/SAMSUNG та з нетипової ІР адреси: 185.234.71.66 (провайдер TerraTransitAG Німеччина, Франкфурт на Майні).
Типовий для ОСОБА_3 пристрій є SM-J510H/SAMSUNG (imei - НОМЕР_5 ), що не заперечується сторонами.
Позивач стверджує, що вищевказані операції з коштами вона не здійснювала, дії чи бездіяльність, які б сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою та карткою для виплат, вона не вчиняла.
Також позивач ОСОБА_3 у своєму позові зазначила, що того ж дня, 29.09.2022 вона здійснила дзвінок в АТ КБ «Приватбанк» за номером 3700 з приводу несанкціонованого зняття грошових коштів з її рахунків. Представник відповідача в своїх письмових поясненнях та в судовому засіданні підтвердила вказані обставини.
У судовому засіданні судом було досліджено аудіозапис розмов ОСОБА_3 з працівниками банку. У своєму зверненні 29.09.2022 за номером телефону 3700 ОСОБА_3 повідомила, що нею на сайті OLX було виставлено оголошення про продаж товару. Під час переписки в месенджері WhatsApp з покупцем товару вона надала третій особі лише номер своєї картки «Для виплат». При спілкуванні з працівниками Служби безпеки банку ОСОБА_3 підтвердила вказані обставини, та додатково пояснила, що логін та пароль входу в Приват24 вона нікому не повідомляла і, що грошові кошти були також зняті з кредитної картки «Універсальна», якою вона не користувалася і, яка була нею раніше заблокована.
30 вересня 2022 року, за заявою ОСОБА_3 від 29.09.2022, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаним фактом внесені відповідні відомості за №12022035510000486 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на даний час досудове розслідування триває.
З листопада 2022 року банком нараховуються відсотки за використання ОСОБА_3 кредитного ліміту за договором SAMDNWFС00060658115 від 02.07.2020, розмір яких станом на червень 2023 року становить 11 697,24 грн.
На звернення ОСОБА_3 від 03.02.2023 стосовно підстав списання грошових коштів з платіжних карток №5168755452788587 та № НОМЕР_2 АТ КБ «Приватбанк» своїм листом від 16.02.2023 повідомив про неможливість повернення проведених переказів та рекомендував звернутися за допомогою до правоохоронних органів.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав (ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинному на час виникнення спірних правовідносин) платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 11 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025 /19 (провадження № 61-1035св21), від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21 (провадження № 61-5111св23).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.
Представник АТ КБ «Приватбанк» у своїх поясненнях на позовну заяву покликається на ті обставини, що зняття коштів 29.09.2022 з карткових рахунків клієнтки ОСОБА_3 стало можливим в результаті розголошення самою клієнткою своєї конфіденційної інформації в ході спілкування з третіми особами, що в свою чергу призвело до компрометації даних карт клієнтки та подальшого зняття з них коштів через сторонній сервіс.
В той же час, ОСОБА_3 , звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, стверджувала, що у спірний період вищевказані операції з коштами вона не здійснювала, дії чи бездіяльність, які б сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою та карткою для виплат, вона не вчиняла.
Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, доводи представника Банку про вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли списанню коштів, що виразилось в повідомленні третім особам особистих даних або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою не знайшли свого підтвердження.
Посилання представника відповідача на аудіозапис розмов ОСОБА_3 з представниками банку як на підтвердження вказаних доводів, суд вважає безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, ОСОБА_3 в ході розмови повідомила, що передала третій особі лише номер своєї картки «Для виплат», використання якого не дає змогу ініціювати платіжні операції по картці. До того ж, ОСОБА_3 у розмові вказала на те, що грошові кошти були зняті також з картки, яка була нею раніше заблокована.
Всі доводи Банку ґрунтується виключно на припущеннях. Позивачем в свою чергу на підтвердження вжиття заходів щодо відвернення наслідків та своєчасного повідомлення відповідача про шахрайські дії надано докази, які свідчать про відсутність її вини, а тому відмова банку у відновлені залишку коштів на її рахунках є неправомірною.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення з огляду на таке.
Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на її рахунках до стану, в якому вони перебували на 29.09.2022, а саме у сумі 104 175,08 грн та 50 000,00 грн.
Однак судом встановлено, що 29.09.2022 з кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_1 були списані грошові кошти в загальній сумі 47 501,90 грн, а з платіжної картки «Для виплат» № НОМЕР_2 - в сумі 86 706,39 грн, з яких 29 582,18 грн були повернуті того ж дня.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» відновити на картковому рахунку № НОМЕР_6 (попередній рахунок № НОМЕР_1 ), відкритому на ім'я ОСОБА_3 , списані 29 вересня 2022 року грошові кошти в сумі 47 501,90 грн; відновити на картковому рахунку № НОМЕР_7 (попередній рахунок № НОМЕР_2 ), відкритому на ім'я ОСОБА_3 , списані 29 вересня 2022 року грошові кошти в сумі 57 124,21 грн; скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані за наслідками проведення операцій з перерахування 29 вересня 2022 року грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_3 .
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги ті обставини, що позивач при пред'явлені позову про захист прав споживача була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 134, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку - задовольнити частково.
Зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відновити на картковому рахунку № НОМЕР_6 , відкритому на ім'я ОСОБА_3 , списані 29 вересня 2022 року грошові кошти в сумі 47 501 (сорок сім тисяч п'ятсот одна) гривня 90 копійок.
Зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відновити на картковому рахунку № НОМЕР_7 , відкритому на ім'я ОСОБА_3 , списані 29 вересня 2022 року грошові кошти в сумі 57 124 (п'ятдесят сім тисяч сто двадцять чотири) гривні 21 копійка.
Зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані за наслідками проведення операцій з перерахування 29 вересня 2022 року грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_3 .
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 28.03.2024.
Інформація про учасників справи:
позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач:Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.
Головуючий А.М. Лутай