Справа № 685/231/24
Провадження № 2/685/112/24
04 квітня 2024 року смт Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теофіполі
справу за позовом ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
встановив:
позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , яка за життя володіла житловим будинком з господарськими спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . Вона, як спадкоємець за законом, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та прийняла спадщину на частину спадкового майна, а саме на земельну ділянку площею 2,07 га, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок. Просить позов задовольнити, визнати за нею право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
Сторони, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно, в суд не з'явилися, позивач подала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутності, представник відповідача подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що не заперечує проти позову, при ухваленні рішення покладається на думку суду та просить розгляд справи проводити у її відсутності.
Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.1 ст 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, згідно ст 1218 ЦК України, входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст.1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За приписами ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про смерть (а.с.11-12). Після смерті ОСОБА_2 за заявою позивача заведена спадкова справа №108/2021 та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі (а.с.18), довідкою нотаріуса (а.с.16), постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій (а.с.17). Відповідно до виписки з погосподарської книги, ОСОБА_2 на день смерті проживала в житловому будинку в АДРЕСА_1 та була головою домогосподарства (а.с.15,21-20). Відповідно до технічного паспорту, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 74,3 кв м, побудований 1960 року (21-23). Згідно з довідкою Теофіпольського БТІ реєстрація житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 не проводилася (а.с.14). Відповідно до довідки Теофіпольської селищної ради від 06.02.2024 №20 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 не належить до комунальної власності селищної ради (а.с.13).
Відповідно до положень ч.3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва. Судом встановлено, що згідно з техпаспортом, житловий будинок був збудований у 1960 році. У 1960 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника. Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації (правова позиція викладена у постанові ВСУ від 18.12.2013 справа №6-137цс13).
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцеві ОСОБА_2 належало право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , тому враховуючи, що позивач є спадкоємцем за законом померлої, позов необхідно задовольнити.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 1216,1218 1296,1297 ЦК України, ст. 12, 81, 89, 265 ЦПК України, районний суд,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку «А1» загальною площею 74,3 кв м, прибудови «а» площею 21,1 кв м, сараю «Б» площею 45,5 кв м, погребу «В» площею 11,4 кв м, сараю «Г» площею 16,4 кв м в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.
Головуюча