Справа № 333/6192/23
Провадження № 4-с/333/11/24
Іменем України
27 березня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Дмитрієвої М.М.
при секретарі Меркуловій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду міста Запоріжжя, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Гринь Яни Анатоліївни,-
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Гринь Яни Анатоліївни, в якій скаржник просить зобов'язати начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Гринь Яну Анатоліївну зняти арешт з рухомого та нерухомого майна належного ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №35871871 та видалити запис про боржника ОСОБА_1 в єдиному реєстрі боржників.
В обґрунтування скарги зазначено наступне.
Скаржник є стороною виконавчого провадження №35871871, відкритим Комунарським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі (далі ВДВС) з примусового виконання виконавчого листа №812/0484/12, виданого 17.10.2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «НАДРА» суми боргу 18 068,12 гривень.
З метою виконання судового рішення, 15.02.2013 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника. Скаржник стверджує, що постанови про відкриття виконавчого провадження і про арешт майна він не отримував.
05.05.2023 року скаржник письмово звернувся до ВДВС з заявою про зняття арешту з майна, на яке воно накладене по виконанню виконавчого листа від 17.10.2012 року №812/0484/12 і надав копії документів, які свідчать, що ним погашені усі борги по вказаному виконавчому листу.
15.05.2023 року скаржнику надано відповідь, що підстави для зняття арешту з майна у державного виконавця відсутні, а саме надані скаржником копії документів не підтверджують виконання виконавчого листа №812/0484/12 від 17.10.2012 року, адже стягувачем у виконавчому провадженні №35871871 є ПАТ «КБ'НАДРА» та відсутня заміна сторони (стягувача). Враховуючи те, що виконавче провадження №3587171 завершено, а строки його зберігання закінчились та воно знищено відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом №2274/5 від 25.12.2008 року Міністерства юстиції України, замінити сторону у виконавчому провадженні №35871871 не можливо.
ПАТ КБ «НАДРА» з 2015 року знаходиться у стані ліквідації. У 2020 році відповідно до договору № GL6N714301 Товариство «Фінансова Компанія «СІТІ ФІНАНС» придбало у ПАТ КБ «НАДРА» право вимоги погашення боргу за кредитним договором №17/2008/1234 Фпкп від 26.06.2008 року за яким боржником є ОСОБА_1 .
Про таке відступлення права вимоги по боргу скаржник дізнався з повідомлення ТОВ ФК « СІТІ ФІНАНС» від 25.04.2023 року.
Поза межами виконавчого провадження скаржник добровільно погасив заборгованість, визначену рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.10. 2012 року. Доказом погашення заборгованості є довідка від 02.05.2023 року, надана ТОВАРИСТВОМ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», яке 06.05.2020 року на підставі договору №GL6N714301 про відступлення права вимоги придбало право вимоги у ПАТ КБ «НАДРА» по кредитному договору №17/2008/1234 Фпкп від 26.06.2008 року та копія чеку від 24.04.2023 року на суму 18 660,00 грн. про перерахунок їх на адресу ТОВ «ФК'СІТІ ФІНАНС».
Оскільки заборгованість було погашено у повному обсязі, правових підстав не знімати арешти з майна скаржника у органу ДВС не було, а тому, на думку скаржника, ігнорування його заяви про зняття арешту з майна є бездіяльністю з боку такого органу, що перешкоджає йому здійснювати свої права власника.
Посилаючись на викладене, скаржник просить визнати бездіяльність ДВС, що полягає у не знятті арешту з належного йому майна, накладеного у виконавчому провадженню № 35871871, протиправною та зобов'язати ДВС зняти такий арешт.
В подальшому скаржником уточнено вимоги та додатково просить видалити запис про боржника ОСОБА_1 з єдиного реєстру боржників.
ОСОБА_1 , повідомлений своєчасно та належним чином, в судове засідання не прибув, направив свого представника ОСОБА_3 .
Представником скаржника ОСОБА_3 подано заяву про розгляд скарги без його участі. В попередніх судових засідання вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити, вказав що відсутні законні підстави для подальшого арешту на майно боржника.
Виконуючий обов'язки начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
На підставі положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступного.
Згідно з відповіддю Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 16384/2 від 15.05.2023 року у відділі ДВС на виконанні перебувало виконавче провадження № 35871871 з виконання виконавчого листа № 812/0484/12, виданого 17 жовтня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя.
З метою повного виконання рішення суду, 15 лютого 2013 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника.
У ході вчинення виконавчих дій, державним виконавцем на підставі п.3 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Відповіддю ДВС стверджується, що матеріали виконавчого провадження № 35871871 були знищені відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що заборгованість за виконавчим провадження була відступлена ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» до ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» на підставі Договору про відступлення права вимоги № GL6N714301 від 06.05.2020 року.
Згідно із Довідкою ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» від 02.05.2023 року, станом на 02.05.2023 року заборгованість за Кредитним Договором № 17/2008/1234 Фпкп від 26.08.2008 року погашена боржником у повному обсязі, претензій щодо його виконання ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» не має.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до ч 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Судом встановлено, що після повернення стягувачу виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, боржник повідомив виконавчу службу про повне виконання зобов'язань за кредитним договором та просив зняти арешт із належного йому майна.
Державний виконавець не надав жодних доказів, які б спростували доводи скаржника про відсутність заборгованості за виконавчим провадженням, що перебувало на виконанні, як в частині кредитної заборгованості, так і в частині можливих виконавчих зборів. Натомість державний виконавець підтвердив своєю відповіддю, що виконавчі провадження знищені.
Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд вважає, що наявність протягом тривалого часу (10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
За таких обставин, суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
Відсутність судового рішення про заміну стягувача у виконавчому провадженні не спростовує факту відступлення права вимоги за кредитним договорам, що укладений між боржником ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» до ТОВ "Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», оскільки такий відступ підтверджений належними доказами. Новий кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» підтвердило факт повного погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 та відсутність претензій майнового характеру щодо його виконання.
Оскільки виконавчі провадження є знищеними, заміна стягувача у таких провадженнях не може бути здійснення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11.
За змістом ч. 2,3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність державного виконавця є незаконною, а вимоги скарги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 353, 354, 447, 449 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Гринь Яни Анатоліївни- задовольнити.
Визнати бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яни Анатоліївни, що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 накладеного у виконавчому провадженні №35871871 протиправною.
Зобов'язати виконуючого обов'язки начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яну Анатоліївнузняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 накладеного у виконавчому провадженні №35871871.
Зобов'язати виконуючого обов'язки начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гринь Яну Анатоліївнувидалити відомості про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з Єдиного реєстру боржників.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва