02 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 463/9440/23 пров. № А/857/727/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В. Шавеля Р.М.,
за участі секретаря судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 27 грудня 2023 року, ухвалене суддею Рудаковим Д.І. у м. Львові, у справі № 463/9440/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача у якому просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 8 від 27.01.2022 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
27 грудня 2023 року Личаківський районний суд міста Львова прийняв рішення, яким відмовив в задоволенні позову.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, а саме продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі. При цьому, відповідач, на думку суду, не порушив порядку розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
Таку позицію позивачка пояснює тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та додає, що не продавала алкогольні напої неповнолітній особі, оскільки з цього приводу відсутній розрахунковий документ. Відповідач, під час складання протоколу, не роз'яснив її прав. Крім того, відповідач не повідомив позивачку про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Тому позивачка вважає, що відповідач протиправно притягнув її до адміністративної відповідальності.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 02.12.2021 року поліцейський Львівського районного управління поліції № 2 склав протокол про адміністративне правопорушення, у якому зафіксований факт продажу позивачкою в магазині «Вина світу», за адресою: вул. В. Великого, 123, в місті Львові, слабоалкогольного напою «Гараж» неповнолітній особі, ІНФОРМАЦІЯ_1 . До протоколу додані пояснення неповнолітньої особи. Протокол складений у присутності двох понятих.
27 січня 2022 року відповідач, на підставі протоколу та доданих до нього документів, прийняв постанову № 8 у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та наклав на позивачку адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 13600 гривень.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 156 КУпАП, порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі слабоалкогольними напоями, а саме: продаж слабоалкогольних напоїв особі, яка не досягла 18-річного віку - тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивачка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, відповідач надав протокол по справі про адміністративне правопорушення, у якому зафіксовано факт продажу слабоалкогольного напою «Гараж» неповнолітній особи, пояснення неповнолітньої особи, якій позивачка продала слабоалкогольний напій. Ці докази були досліджені відповідачем в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Інших доказів продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі немає.
Водночас, відповідач у справі про адміністративне правопорушення, на думку апеляційного суду, не встановив в діях позивачки складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Так, відповідач не взяв до уваги ту обставину, що факт продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі не підтверджений розрахунковим документом чи будь-якими іншими доказами, крім пояснень неповнолітньої особи, яка ніби-то придбала алкогольний напій у позивачки.
Апеляційний суд зауважує, що, відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі підтверджує, розрахунковий документ (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо) складений у електронній чи паперовій формі.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутній розрахунковий документ, який би засвідчував факт продажу позивачкою неповнолітній особі алкогольних напоїв, то апеляційний суд вважає, що відповідач не встановив об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Крім того, апеляційний звертає увагу на те, що, відповідно до статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Апеляційний суд встановив, що позивачка не була повідомлена про розгляд справи.
Доводи відповідача про те, що відповідач двічі надсилав на адресу позивачки повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення не заслуговують на увагу, оскільки, відповідач не надав доказів того, що адреса на яку відповідач надсилав повідомлення: АДРЕСА_1 , є адресою проживання позивачки.
Ці обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що відповідач не повідомив позивачку про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого порушив право позивачки брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Отже, рішення відповідача не відповідає нормам чинного законодавства, а тому його необхідно скасувати.
Цей висновок є підставою для задоволення позову.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Зважаючи на те, що відповідач не довів факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення № 8 від 27.01.2022 року необхідно скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з неправильним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, внаслідок чого суд зробив неправильний висновок про задоволення позову, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги є суттєвими і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що за подання позову позивач сплатив 536,80 грн., а за подання апеляційної скарги 805,21 грн.
Зважаючи на те, що апеляційний суд задовольнив позов, то на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1342 грн.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 27 грудня 2023 року у справі № 463/9440/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Скасувати постанову Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради в справі про адміністративне правопорушення № 8 від 27.01.2022 року.
Закрити справу про адміністративне правопорушення, порушену щодо ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути з Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1342 грн. 00 копійок (тисячу триста сорок дві гривні 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель