03 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 336/539/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2024 року (суддя Дацюк О.І.) в справі № 336/539/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 1 батальйону 4 роти управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 1 батальйону 4 роти управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 09 жовтня 2023 року
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення пропущеного строку для подання адміністративного позову, сплати судового збору.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав її незаконності та необґрунтованості, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вказує на неправильність висновку суду першої інстанції щодо розміру судового збору (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), адже такий висновок зроблено без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС у зв'язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з невиконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 07 вересня 2023 року у встановлений судом строк, зокрема, щодо сплати судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 ч. 2 п. 3 пп. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення сплачено судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому вимогами адміністративного позову є визнання протиправним та скасування постанови на накладення адміністративного стягнення.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
За положеннями статей 1, 2 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 Закону № 3674-VІ містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 Закону № 3674-VІ - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 4 Закону № 3674-VІ за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 213 КУпАП, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції (пункт 5).
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та іншими законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до правового висновку, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, за подання адміністративного позову щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності має сплачуватися судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач має сплатити судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд визнає помилковим.
Дійсно, за положеннями абзацу 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VІ за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, з урахуванням того, що законодавцем встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 КАС України), а також приведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який має враховуватися судами відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, висновок суду першої інстанції не може бути визнаний обґрунтованим.
Тому позовна заява відповідає вимогам частини третьої статті 161 КАС, а ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України (позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк), постановлена з порушенням цих процесуальних норм, а повернення судом першої інстанції позовної заяви внаслідок не усунення її недоліків позивачем є неправильним.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2024 року в справі № 336/539/24 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2024 року в справі № 336/539/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 1 батальйону 4 роти управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення скасувати.
Направити справу № 336/539/24 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 03 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 03 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов