03 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 932/1390/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
при секретарі судового засідання Рівній В.В.,
за участі представника позивача Мельника Д.П.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Вишневського А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року в адміністративній справі №932/1390/24 (головуючий суддя I-ї інстанції- Овчиннікова О.С.) за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання та перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні,-
Позивач 15.02.2024 року звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з даним позовом, в якому просив продовжити строк затримання та перебування відповідача в ПТПІ.
В обгрунтування позову зазначено, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.12.2023 року ОСОБА_3 затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на два місяці з метою забезпечення видворення його за межі території України. ГУ ДМС у Дніпропетровській області направило лист до Посольства Республіки Молдова в Україні від 16.01.2024 року з метою співпраці в оформленні транзитної візи для відповідача та виконання рішення про примусове видворення. Оскільки наразі не отримано остаточно транзитної візи від Посольства Республіки Молдова та Туреччини, позивач просив суд продовжити строк перебування відповідача в ПТПІ для забезпечення його примусового видворення за межі території України на три місяці.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Продовжено строк затримання та перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на один місяць, тобто до 21 березня 2024 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у справах про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення необхідна одночасна наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з органами державної міграційної служби та неодержання інформації з країни його походження. Разом з тим, позивач не надав належних доказів того, що відповідач ухилявся від ідентифікації. Апелянт вказує, що спеціальною нормою, яка визначає підстави для продовження строку тримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, є частина 11 статті 289 КАС України, зміст якої розкривається частиною 13 цієї ж статті. В даному випадку відповідач ідентифікований, як особа громадянин Туркменістану, співпрацював і продовжує співпрацювати з міграційною службою. На теперішній час продовження строку затримання та перебування у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення видворення є не доцільним, оскільки особа ідентифікована, а позивачем не наведено достатніх та належних підстав для продовження строку затримання відповідача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.
Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Відповідач - ОСОБА_5 громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортний документ НОМЕР_1 , виданий 19.07.2013 року зі строком дії до 18.07.2023 року, строк продовжений до 31.12.2024 року, останній раз здійснив в'їзд на територію України 04.09.2018 року, через КПП «Харків» з метою навчання, що підтверджено відмітками у паспортному документі.
Відповідач отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_2 терміном дії з 06.12.2016 року до 11.09.2019 року.
Втративши 11.09.2019 року підстави для подальшого перебування на території України, відповідач ухилився від виїзду з України.
За фактом порушення строку перебування в Україні ГУ ДМС в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН №005794 від 14.12.2023 року за ч.2 ст.203 КУпАП, постановою серії ПН МДН №005785 від 14.12.2023 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн..
Вказаний постанова відповідачем не оскаржена, адміністративний штраф сплачено в повному обсязі.
ГУ ДМС в Дніпропетровській області 14.12.2023 року відносно відповідача прийнято рішення №1201130100014528 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким останнього зобов'язано залишити територію України у термін до 17.12.2023 року. Відповідач з рішенням ГУ ДМС ознайомлений, що підтверджено особистим підписом, але у зазначений в рішенні строк, а саме до 17.12.2023 року, за межі території України не виїхав, тобто рішення не виконав.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.12.2023 року у справі №205/13858/23 затримано та поміщено відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на два місяці з метою забезпечення видворення його за межі території України (а.с.17-21).
Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржене та набрало законної сили 09.01.2024 року.
ГУ ДМС у Дніпропетровській області звернулось з повідомленням до Посольства Туркменістану в Україні від 22.12.2023 року про затримання відповідача на підставі ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», проте офіційної відповіді на даний час не отримано (а.с.39).
Позивач листами від 26.12.2023 року та від 02.01.2024 року доручив ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України» здійснити опитування відповідача з питань готовності залишити територію України, та чи має він кошти для придбання квитка (а.с.15, 16).
ГУ Миколаївський ПТПІ надіслав акт опитування відповідача від 08.01.2024 року, в якому зазначено, що останній готовий залишити територію України та має фінансову можливість (а.с.22-24).
Також ДУ Миколаївський ПТПІ листом від 12.01.2024 року за вх. № 4877.5/69-24 повідомлено, що відповідач надіслав на ел.адресу ПТПІ у електронному вигляді авіаквиток з Кишенева до Стамбулу на 17.01.2024 року (а.с.25-26).
ГК ДМС у Дніпропетровській області листом від 16.01.2024 року роз'яснено ДУ Миколаївський ПТПІ візовий порядок перетину державного кордону Молдови та Туреччини, що унеможливило виконання рішення про примусове видворення стосовно відповідача використовуючи вищезазначений авіаквиток (а.с.27).
Крім того, позивачем 16.01.2024 року надіслано до Посольства Республіки Молдова в Україні лист з метою співпраці в оформленні транзитної візи для відповідача та виконання рішення про примусове видворення (а.с.28).
Також позивачем за сприянням ДУ Миколаївський ПТПІ отримано заповнену відповідачем заяву-анкету для отримання транзитної візи через Республіку Молдова. (а.с.29-34, 35-38)
Оскільки позивачем не отримано остаточно для відповідача транзитної візи від Посольства Республіки Молдова та Туреччини, ГУ ДМС України в Дніпропетровській області звернулось до суду з даним позовом.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до вимог частин 12-13 статті 289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
З аналізу зазначених норм вбачається, що під час вирішення адміністративного позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов'язковому дослідженню підлягає, зокрема, неможливість ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
При цьому, на позивача покладено обов'язок висвітлити, які дії або заходи вживалися для ідентифікації іноземця або особи без громадянства.
Судом встановлено, що особа відповідача ідентифікована як громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ НОМЕР_1 , виданий 19.07.2013 року строк дії до 18.07.2023 року, продовжений до 31.12.2024 року.
ГУ ДМС України у Дніпропетровській області зверталось із листами до Посольства Туркменістану в Україні з метою сприяння з придбання авіаквитка громадянину Туркменістану для виконання рішення про примусове видворення, прийнятого ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 14.12.2023 року № 1201130100014528.
Відповідач з рішенням ГУ ДМС у Дніпропетровській області № 1201130100014528 від 14.12.2023 року ознайомлений, що підтверджено особистим підписом, але у зазначений строк, а саме до 17.12.2023 року не виїхав за межі території України, тобто вищезазначене рішення не виконав, а тому суд вважає, що відповідач ухиляється від виїзду за межі України та знаходиться на території України баз законних на те підстав і добровільно територію України не покине.
Як зазначалось вище, рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.12.2023 року у справі №205/13858/23 відповідача затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на два місяці з метою забезпечення видворення його за межі території України.
Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 09.01.2024 року.
Відповідно до ч.8 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів звернення до відповідних державних органів із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідач залишав країну свого національного походження у зв'язку з побоюванням стати жертвою переслідувань в розумінні ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Стаття 1 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює гарантії, що стосується вислання іноземців.
За змістом цієї норми іноземець, який законно проживає на території держави, не може бути висланий за її межі інакше ніж на виконання рішення, прийнятого відповідно до закону, і повинен мати можливість: a) наведення доводів проти свого вислання; b) перегляду своєї справи; і c) представлення з цією метою перед компетентним органом або перед особою чи особами, призначеними цим органом. Іноземець може бути висланий ще до того, як він здійснив свої права, передбачені в підпунктах «a», «b» та «c» пункту 1 цієї статті, коли таке вислання є необхідним в інтересах публічного порядку або ґрунтується на міркуваннях національної безпеки.
В межах даної справи всі ці гарантії дотримані, як під час вирішення питання про затримання відповідача, так і під час вирішення питання про продовження строку затримання.
Зі змісту рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.12.2023 року у справі №205/13858/23, яке набрало законної сили, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для подальшого видворення за межі території України ОСОБА_3 , та застосування судом такого заходу як затримання з метою забезпечення видворення за межі території України. Водночас, суд зазначив, що аналіз сукупності досліджених обставин вказує на те, що затримання відповідача є необхідним та виправданим за наведених умов, останнє дозволить компетентним органам в установленому порядку здійснити відповідні процедури видворення щодо відповідача.
Суд першої інстанції у справі №205/13858/23 дійшов до висновку, що оскільки відповідачем не отримано на день розгляду справи статусу біженця, відсутність дозвільних документів на проживання на території України, не виконання ним добровільно рішення позивача про видворення, що свідчить про те, що останній ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України, наявні правові підстави для його примусового видворення за межі України та затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для забезпечення примусового видворення та визначив строк затримання та поміщення до ПТПІ два місяці.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність підстав, передбачених ч.13 статті 289 КАС України для подовження строку затримання відповідача в ПТПІ, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на таке.
Як зазначалось вище, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Між тим, апеляційний суд вважає, що внаслідок неодержання інформації від Посольства Туркменістану в Україні стосовно затримання та видворення громадянина ОСОБА_4 відповідно до рішення про примусове видворення, прийняте ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 14.12.2023 року, а також відсутність двох транзитних віз Республіки Молдова та Туреччини, що перешкоджає забезпеченню видворення відповідача за межі території України, наявні підстави для продовження строку затримання громадянина ОСОБА_4 у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області доведено вжиття всіх належних та допустимих заходів, спрямованих на ідентифікацію відповідача та забезпечення видворення останнього за межі території України, а також враховуючи те, що термін утримання відповідача у Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, закінчується, та на теперішній час не отримано остаточно транзитної візи від Посольства Республіки Молдова та Туреччини, висновок суду першої інстанції про продовження строку затримання відповідача є обґрунтованим.
Доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Вишневського Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року в адміністративній справі №932/1390/24 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року в адміністративній справі №932/1390/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2024 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко