02 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10531/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (суддя Тулянцева І.В.) у справі №160/10531/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Центр пробації” Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи “Центр пробації” Міністерства юстиції України щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року до 01.06.2022 року включно;
- зобов'язати Державну установу “Центр пробації” Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року до 01.06.2022 року включно.
В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що є співробітником Чечелівського районного відділу філії Державної установи “Центр пробації” у Дніпропетровській області та має право на додаткову винагороду, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”. Натомість, Державною установою “Центр пробації”, в порушення вимог постанови КМУ №168, накази про виплату додаткової винагороди не приймались, додаткова винагорода позивачу не виплачувалась.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року позов задоволено, а саме:
визнано протиправною бездіяльність Державної установи “Центр пробації” Міністерства юстиції України щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року до 31.05.2022 року включно;
зобов'язано Державну установу “Центр пробації” Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову
винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року до 31.05.2022 року включно.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача, як співробітника кримінально-виконавчої служби, права на додаткову винагороду, яка передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Фактично позиція скаржників полягає в тому, що суд першої інстанції неправильно витлумачив положення постанови КМУ №168 та дійшов безпідставного висновку про наявність у позивача права на додаткову винагороду. З цього приводу скаржники зазначають, що відповідно до положень постанови КМУ №168 право на додаткову винагороду мають, зокрема, особи рядового і начальницького складу Державної кримінальної-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби. За позицією скаржників визначальним у встановленні такого права є те, що особа повинна нести службу. Оскільки, як зазначають скаржники, позивач не ніс службу, а проходив службу в Державній установі «Центр пробації», то останній не має права на додаткову винагороду. При цьому, як зазначають скаржники, несення служби та проходження служби є різними поняттями, які обумовлені різною специфікою служби. Також, скаржники звертають увагу і на те, що для виплати такої винагороди Державній установі «Центр пробації» не виділися відповідні бюджетні асигнування. Крім цього, за позицією скаржників, позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, який визначений ч.5 ст.122 КАС України, і вказаним обставинам судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з наказом №63/к від 26.06.2018 року призначено на посаду старшого інспектора по філії Державної установи “Центр пробації” в Запорізькій області по Пологівському районному відділу з 01.07.2018 року. Згідно з наказом №162/к від 24.05.2022 року було закріплено старшого інспектора Пологівського районного відділу №2 філії Державної установи “Центр пробації” в Запорізькій області тимчасово на час зміни місця перебування у період воєнного стану, за Чечелівським районним відділом філії Державної установи “Центр пробації” у Дніпропетровській області.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (зі змінами), п.1 якої передбачено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Державної кримінально-виконавчої служби України виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, доповнено абзац перший після слів “та поліцейським” словами “а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Представником позивача направлено адвокатський запит до Державної установи “Центр пробації” Міністерства юстиції України, щодо невиплати грошового забезпечення відповідно до Постанови №168.
05.07.2022 року від Державної установи “Центр пробації” Міністерства юстиції України надійшла відповідь №29/17-ЗПІ/11/Ян-22 у якій зазначено, що Центром пробації не здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі 30000 грн., оскільки позивач не залучений до виконання завдань, передбачених Указом, та не несе службу, тому не має права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою. Також у відповіді зазначено про те, що згідно Роз'ясненням Міністерства Юстиції України від 26.04.2022 року №31985/32924-11-22/7.4.1 Державній установі “Центр пробації” зазначено, що під час підготовки проекту Постанови видатки для виплати додаткової грошової допомоги для осіб рядового і начальницького складу Центру пробації у 2022 році не передбачались.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постанови №168, позивач звернувся до суду з позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача, як співробітника кримінально-виконавчої служби, права на додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 від 28.02.2022, з огляду на таке.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (в первинній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, доповнено абзац перший після слів “та поліцейським” словами “а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка” згідно з додатком.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 213-р внесено зміну у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204 “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка”, доповнивши його після позиції “Волинська область” позицією “Дніпропетровська область”.
Отже, Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
У цій справі встановлено, що позивач, є майором внутрішньої служби, перебував на посаді старшого інспектора по філії Державної установи “Центр пробації” в Запорізькій області по Пологівському районному відділу та на теперішній час закріплений за Чечелівським районним відділом філії Державної установи “Центр пробації” у Дніпропетровській області.
Визначаючи статус позивача слід звернути увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про пробацію» права, обов'язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та цим Законом.
Згідно із Положенням про Державну установу «Центр пробації», яке затверджується Міністерством юстиції України, Державна установа «Центр пробації» створюється для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації.
Надаючи оцінку аргументам відповідачів щодо таких понять як несення та проходження служби, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що вказане питання вже було предметом дослідження Верховним Судом, який у своїй постанові від 02.11.2023 (справа №160/11851/22) зазначив, поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова № 168 в редакції від 22.03.2022 не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
З цього приводу, суд апеляційної інстанції вважає звернути увагу і на доводи самого відповідача, які зазначені в апеляційній скарзі та які зводяться до того, що кримінально-виконавче законодавство оперує саме поняттям «проходження служби» і лише деякі відомчі нормативно-правові акти містять такі поняття як «несення служби» - несення служби на постах; несення служби черговою зміною.
Тобто, якщо приймати до уваги зазначену позицію відповідача, то будь-якому службовцю Державної кримінально-виконавчої служби додаткова винагорода повинна виплачуватися лише за час або пропорційно від часу несення служби на постах; несення служби черговою зміною, а не за увесь час проходження служби.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.
Щодо аргументів заявників апеляційних скарг про те, що для виплати такої винагороди Державній установі «Центр пробації» не виділися відповідні бюджетні асигнування, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
З аналізу постанови КМУ №16 випливає, що додаткова винагорода є однією з державних гарантій щодо оплати праці на період воєнного стану.
Зазначені відповідачем та третьою особою обставини щодо відсутності фінансування на виплату додаткової винагороди не можуть бути підставою для невиконання положень постанови КМУ №168, оскільки виплата додаткової винагороди не ставиться у залежність від надходження коштів для цих цілей.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (пункт 23, заява №63134/00) вказав: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Отже, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.
Відсутність фінансування відповідача жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової винагороди, оскільки додаткова винагорода є з однією з державних гарантій щодо оплати праці в умовах воєнного стану, і держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства.
Щодо аргументів відповідача та третьої особи про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, який передбачено ч.5 ст.122 КАС України, слід зазначити те, що предметом спору у цій справі є виплата додаткової винагороди, яка є складовою грошового забезпечення.
У свою чергу, строки давності на стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) визначені ст.233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, вказана норма права, в редакції з 19.07.2022, встановлює строки звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівнику сум.
В той же час, позивачем заявлено вимоги, які стосувалися виплати додаткової винагороди до 19.07.2022.
Таким чином, враховуючи те, що право позивача було порушено до внесення змін до статті 233 КЗпП України, а у відповідності до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, то застосування положень ст.233 КЗпП України в новій редакції до правовідносин, які фактично виникли з 24.02.2022 буде суперечити Основному закону.
Також, судом апеляційної інстанції враховується і те, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі, дату звернення з позовом до суду (29.07.2022), суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи про пропуск позивачем строку звернення із цим позовом до суду.
Підсумовуючи викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №160/10531/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини проголошено 02.04.2024
Повний текст постанови складено 03.04.2024
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк