02 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24864/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року (суддя Ільков В.В.) у справі №160/24864/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 13.09.2023 р. замість документа про припинення громадянства російської федерації.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що13.09.2023 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив прийняти від нього декларацію про відмову від іноземного громадянства, згідно якої він відмовляється від іноземного громадянства російської федерації, у зв'язку з тим, що існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства рф. До вказаної заяви позивачем було подано власноруч заповнена та підписана декларація про відмову від іноземного громадянства, а саме громадянства рф за формою 45 затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №715 від 16.08.2012 року, а також докази наявності причини неотримання документу про припинення іноземного громадянства рф, зокрема довідку посольства рф в Україні від 05.10.2021 року №271056338, відповідь міністерства закордонних справ рф від 17.07.2023 року за №19500/кд-гр, копія електронного листа посольства рф в Молдові. Однак, у відповідь позивачем було отримано лист від 19.09.2023 року, згідно якого відповідач повідомляв його про відмову в задоволенні заяви про прийняття від нього декларації про відмову від іноземного громадянства. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства;
зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.09.2023 року про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позову відмовлено.
Підставою для часткового задоволення позову стали такі висновки суду першої інстанції.
Так, виходячи з положень Закону України «Про громадянство України», суд першої інстанції вказав на право особи подати декларацію про відмови від іноземного громадянства, при наявності незалежних від волі особи причин неможливості отримання документа про припинення іноземного громадянства.
Суд зазначив, що такими причинами, у відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про громадянство України», є, зокрема, нездійснення процедури припинення громадянства.
У спірному випадку судом першої інстанції встановлено, що позивач вживав необхідних дій для припинення громадянства рф, але такі дії не призвели до позитивного для позивача результату, оскільки процедура оформлення припинення громадянства російською федерацією не здійснюється, у зв'язку з припиненням роботи на території України всіх консульських установ російської федерації.
З цих підстав суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від нього причин, у зв'язку з чим позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає про те, що у спірному випадку не існувало правових підстав для прийняття органом міграційної служби декларації про відмову від іноземного громадянства. Таку позицію відповідач обгрунтовує тим, що чинне законодавство визначає вичерпний перелік підстав за наявності яких особа має право на подання такої декларації. Але таких підстав, за позицією відповідача, у спірному випадку не існувало, оскільки факт припинення роботи на території України всіх консульських установ російської федерації не означає того, що російською федерацією взагалі не здійснюється процедура припинення громадянства. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що на теперішній час на розгляді Верховної Ради України знаходиться законопроект, який направлений на врегулювання питань відмови від російського громадянства в умовах дії воєнного стану. Також, відповідач зазначає те, що Законом України «Про громадянство України», із внесеними Законом №1941-ІХ від 14.12.2021 змінами, визначено вичерпний перелік осіб, які мають право подати декларацію про припинення громадянства рф, у зв'язку з набуттям громадянства України, і до таких осіб позивач не відноситься.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.09.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець м.Запоріжжя, Запорізької області, Україна, звернувся до Першотравенського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
01.09.2020 року ОСОБА_1 подано зобов'язання припинити іноземне громадянство (громадянство російської федерації) протягом двох років з моменту набуття громадянства України і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України (Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області) документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави.
За наслідками проведених перевірок, 02.02.2021 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про громадянство України” ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
16.02.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано довідку № 143/21 про реєстрацію особи громадянином України, на підставі частини 1 статті 8 Закону України “Про громадянство України”.
09.06.2021 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 , терміном дії до 02.02.2023 року.
13.09.2023 року позивачем до Головного управління було подано звернення щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства, до якого заявником було додано, зокрема: декларацію про відмову від іноземного громадянства, довідку посольства рф в Україні від 05.10.2021 року №271056338, відповідь міністерства закордонних справ рф від 17.07.2023 року за №19500/кд-гр, копія електронного листа посольства рф в Молдові.
19.09.2023 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області розглянуто звернення від 15.09.2023 року та надано відповідь за вихідним №Р-672/6/1201 -23/1201.4.4/18081-23, в якій позивачу було повідомлено про відсутність правових підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства та на обов'язковість виконання поданого зобов'язання.
Вважаючи відмову відповідача у прийнятті декларації протиправною, позивач звернулася до суду з позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 1 статті 9 Закону України “Про громадянство України” передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
За правилами пункту 2 частини 2 статті 9 Закону України “Про громадянство України” однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Зобов'язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина 1 статті 1 Закону України “Про громадянство України”).
У відповідності до ч1 ст.1 Закону України «Про громадянство України» декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Отже, обов'язком особи, яка набула громадянство України, є подання документу, виданий уповноваженим органом відповідної держави, про припинення громадянства, а у разі існування причин неможливості подання такого документу, подати декларацією про відмову від іноземного громадянства
За визначенням, наведеним в частині 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України», причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Виходячи з положень вказаної норми права, суд першої інстанції правильно виходив з того, що незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що у спірному випадку позивач мав право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства через нездійснення рф процедури припинення громадянства.
З такими підставами для задоволення позову, в повній мірі, суд апеляційної інстанції не може погодитися, оскільки законодавством про громадянство рф передбачено процедуру оформлення виходу з громадянства російської федерації і доказів того, що така процедура російською федерацією не здійснюється у суду не існує. Сам факт того, що на теперішній час на території України відсутні консульські установи рф не свідчить про те, що російською федерацією взагалі не здійснюється процедура припинення її громадянства.
В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що така причина для подання декларації про відмову від іноземного громадянства як нездійснення рф процедури припинення громадянства, позивачем і не визначалася як підстави заявленого позову. Навпаки, в заявленому позові, обгрунтовуючи наявність підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, позивач посилався на таку законодавчо визначену підставу для подання декларації як - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача про те, що визначена ним причина подання декларації про відмову від іноземного громадянства існувала, і саме вказана причина унеможливлювала виконання позивачем свого обов'язку щодо припинення громадянства рф у зв'язку з набуттям громадянства України.
Так, встановлені обставини справи, які не спростовані відповідачем, свідчать про те, що ще 05.10.2021 позивач звернувся до Генерального консульства російської федерації у м.Харкові із заявою про вихід із громадянства російської федерації, про що консульство видало довідку.
З моменту подання цієї заяви пройшло більше 2 років, але результату по суті позивач не отримав.
З метою отримання інформації щодо результатів розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_1 звертався до міністерства закордонних справ російської федерації. У відповіді на звернення міністерство закордонних справ російської федерації зазначило, що рішення щодо звернення ОСОБА_1 було прийнято Генеральним консульством росїї у Харкові, проте отримати відповідну довідку про припинення громадянства росії позивач зможе лише після відновлення роботи відповідних російських установ. При цьому з відповіді вбачається, що консульський прийом громадян зупинено на невизначений термін у зв'язку з воєнними діями, розпочатими рф на території України. Міністерство закордонних справ росії також порадило позивачу як альтернативний варіант звернутися до будь-якого дипломатичного представництва чи консульської установи росії в третій країні з заявою на проведення перевірки наявності/відсутності у позивача громадянства російської федерації і за результатами перевірки отримати документ у довільній формі з підтвердженням даних обставин у рамках розгляду звернень громадян.
З урахуванням відповіді мзс рф ОСОБА_1 звертався до посольства рф у Республіці Молдова і отримав відповідь, що відповідну процедуру, описану у відповіді мзс рф, він зможе здійснити виключно за умови особистої явки до консульського відділу посольства рф у Молдові.
Позивач є громадянином України. На час початку повномасштабного вторгнення він перебував в України, жодного разу за межі України за цей період не виїжджав - в тому числі і тому, що він, як громадянин України чоловічої статі у віці від 18 до 60 років, обмежений у виїзді за кордон під час дії воєнного стану.
Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем було вжито заходів щодо припинення громадянства рф, але таке рішення він не може отримати з незалежних від нього причин.
У свою чергу, як зазначено вище, невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, визначається Законом України «Про громадянство України» як підстава для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що з 05.10.2021 і до теперішнього часу рф не було видано позивачу рішення про припинення громадянства, то суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованою підставою звернення позивача до органу міграційної служби з декларацією про відмову від громадянства російської федерації.
З цих підстав, враховуючи вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції щодо підстав звернення позивача з позовом до суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінити, з урахуванням висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №160/24864/23 - змінити з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №160/24864/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України
Вступну та резолютивну частини проголошено 02.04.2024
Повне судове рішення складено 03.04.2024
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк