справа № 535/680/23
провадження № 2-а/619/1/24
Ухвала
03 квітня 2024 року,
м. Дергачі,
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М.,
справа № 535/680/23,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович,
вимоги позивача: про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
представник позивача: Гринишин Є.В.
Питання, що вирішується ухвалою.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гринишин Є.В., 12.05.2023 звернувся до Котелевського районного суду Полтавської області з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. про відкриття виконавчого провадження №71004080.
Котелевським районним судом Полтавської області справу зареєстровано з присвоєнням індексу «2-а», тобто в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 22.08.2023 адміністративний позов передано на розгляд Дергачівського районного суду Харківської області на підставі ст. 29 КАС України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 справу № 535/680/23 розподілено судді Жорняку О.М.
Відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 25.09.2023 призначено судовий розгляд справи № 535/680/23.
25 березня 2024 року, відповідно до ухвали, заяву представника позивача ОСОБА_3 про відвід головуючого по справі задоволено, справу передано для повторного авторозподілу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024 справу № 535/680/23 розподілено судді Нечипоренко І.М.
Частиною 14 статті 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
При вирішенні питання про призначення справи до розгляду, суд дійшов висновку про закриття провадження по справі, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 8 ст. 382 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30.08.2021 по справі № 619/1572/21, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07.02.2022, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики грошових коштів в сумі 2667211,62 грн та виконання зазначеного рішення 21 липня 2022 року видано виконавчий лист.
Частиною 1 ст. 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з діями приватного виконавця під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
У цьому випадку боржник має право оскаржити дії чи рішення державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, а не у порядку позовного провадження в адміністративному судочинстві.
У пункті 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Тобто, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Враховуючи викладене, суд помилково прийняв позов до розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувані дії та прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця вчинені в ході примусового виконання виконавчого листа виданого у цивільній справі, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, і з цього приводу зроблено висновок про те, що вказані справи мають розглядатися у порядку того судочинства, у якому ухвалені судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню.
Зокрема, у постанові від 14 березня 2018 року в справі №213/2012/16 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
У постанові від 16 січня 2019 року в справі №826/12964/17 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ, при цьому, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду таких скарг.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, суд
постановив:
Закрити провадження по справі № 535/680/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
На виконання вимог ч. 1 ст. 239 КАС України роз'яснити позивачу, що він має право оскаржити дії чи рішення приватного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя І. М. Нечипоренко