02 квітня 2024 року Чернігів Справа № 620/1878/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доНОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 )
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) та НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо неподання до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) списків стосовно ОСОБА_1 за період з 09.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 30.11.2022; зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях за період з 09.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 30.11.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зазначені періоди брав участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони, виконуючи бойові завдання у складі НОМЕР_4 прикордонного загону, у зв'язку з чим має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі до 100000 грн.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) подав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що позивач перебував у відрядженні в НОМЕР_4 прикордонному загоні, у складі загону не перебував. Вказує, що підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили.
Відповідач, НОМЕР_1 прикордонний загін надіслав відзив на позов, у якому із вимогами ОСОБА_1 не погодився та просив відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що підставою для спірної виплати може слугувати лише документи встановленого зразка. Втім таких документів (довідок встановленої форми) до НОМЕР_1 прикордонного загону від НОМЕР_4 прикордонного загону не направлялось. Виплата додаткової винагороди на підставі направлених довідок, які не відповідають формі та змісту наказу 392-АГ, не передбачена чинним законодавством. Окрім того, на запит НОМЕР_1 прикордонного загону від начальника НОМЕР_4 прикордонного загону надійшла інформація про те, що підрозділи (військовослужбовці), які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення. У зв'язку з чим довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які брали участь у бойових діях не опрацьовувались.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 в спірний період проходив службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) з 16 квітня 2022 року, що підтверджується копією витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №144-ОС від 16.04.2022, довідкою від 30.01.2023 №12/449 (а.с. 26, 91).
Згідно із витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №76-ОС від 13.02.2023 головний сержант ОСОБА_1 з 13.02.2023 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлений для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 90).
З огляду на довідку №56 від 29.01.2024, головний сержант ОСОБА_1 є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_5 ) з місцем дислокації АДРЕСА_1 (а.с. 31).
Згідно із довідкою щодо відрядження військовослужбовця №08/433 від 21.02.2024, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 08.10.2022 по 09.01.2023 перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (а.с. 94).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки від 08.01.2023 №4113 у період з 09.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 30.11.2022, 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 08.01.2023 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області (а.с. 30).
Листом №22/4820-22 від 29.11.2022 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив начальнику НОМЕР_1 прикордонного загону про те, що підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення, а тому підпункт 7 пункту 2 наказу АДПС України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ не застосовується. Разом із тим, на адресу НОМЕР_1 прикордонного загону були направлені рапорти щодо виплати військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону додаткової винагороди, для прийняття Вами правового рішення (а.с. 95-96).
Так, згідно із копією витягу з рапорту заступника начальника загону - коменданта НОМЕР_6 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 від 03.11.2022 №1525, останнім подано інформацію щодо виплати додаткової винагороди із розрахунку до 70 000,00 грн пропорційно часу участі, зокрема, військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 09.10.2022 по 31.10.2022 (23 дні) (а.с. 28).
Згідно із копією витягу з рапорту заступника начальника загону - коменданта НОМЕР_6 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 від 01.12.2022 №1893, останнім подано інформацію щодо виплати додаткової винагороди із розрахунку до 70 000,00 грн пропорційно часу участі, зокрема, військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 01.11.2022 по 30.10.2022 (30 днів) (а.с. 29).
Разом із тим, з огляду на архівну відомість за період січень-грудень 2022 року додаткова винагорода в розмірі до 70 000 грн не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 27, 92, 93).
Такі дії відповідачів ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що порушують його право на належне грошове забезпечення, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.
У Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
В силу п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
Правова природа такої виплати невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
З метою виконання вимог Постанови №168 та для врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Наказ №392-АГ) (а.с. 103-112), пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 4 Наказу №392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Пунктом 5 Наказу №392-АГ передбачено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Згідно із пунктом 11 Наказу №392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу №392-АГ).
Таким чином, у військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які приймають безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, є право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний перелік документів.
У правовідносинах, що склалися між сторонами, спірним у даній справі є право позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн за період з 09.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.11.2022 по 30.11.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Як встановлено судом, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 08.01.2023 №4113 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області в період з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 08.01.2023 (а.с. 30).
Водночас, судом з пояснень, викладених у відзиві на позовну заяву, що також підтверджується листом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 29.11.2022 (а.с. 95-96), встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 списки, передбачені додатком 2 до наказу № 392-АГ за спірний період на адресу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України не направлялись.
Водночас, суд зазначає, що довідка від 08.01.2023 №4113 видана безпосередньо військовослужбовцеві, проте з порушенням вимог її оформлення, встановлених у додатку 1 наказу №392-АГ, позаяк не містить обов'язкових відомостей, передбачених наказом.
У довідці від 08.01.2023 №4113 у графі «Підстава» зазначено лише бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №165 (гриф) від 16.09.2022 на підставі якого військовослужбовця у складі підрозділу було направлено до в/ч НОМЕР_3 у відрядження для виконання бойових завдань. Втім, факт відрядження військовослужбовця не є тотожнім участі в бойових діях. При цьому, документи які саме підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах (журнал бойових дій та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу) у довідці не зазначені. Тобто у довідці, виданій позивачу, відсутнє посилання на документи, які підтверджують як безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, так і кількість днів такої участі.
Враховуючи вимоги наказу №392-АГ, довідка, видана ОСОБА_1 , не є підставою для виплати відрядженому військовослужбовцеві додаткової винагороди, оскільки остання не направлялась до НОМЕР_1 прикордонного загону, а також не містить обов'язкової інформації, встановленої чинним законодавством, а саме: посилання на бойовий наказ (бойове розпорядження), запис журналу бойових дій, а також рапорт (донесення) начальника підрозділу.
Таким чином, саме сукупність даних, вказаних у відповідних документах, може слугувати підставою для виплати грошового забезпечення, зокрема, додаткової винагороди за участь у бойових діях й ці документи повинні відповідати вимогам пункту 4 та пункту 11 наказу №392-АГ.
Водночас, за нормами чинного законодавства, відповідальність за дотриманням фінансової дисципліни, цільового використання коштів несе командир відповідної військової частини та начальник фінансового органу цієї частини (фінансово-економічного відділу), а тому виплата грошової винагороди за відсутності підтверджуючих документів, може бути розцінена як зловживання службовим становищем або неналежне виконання службових обов'язків та винних притягнуто до відповідальності, встановленої законом.
НОМЕР_4 прикордонний загін у своєму відзиві вказує на відсутність підтверджуючих документів про участь позивача у бойових діях, разом із тим, матеріали справи свідчать про наявність в розпорядженні останнього рапортів НОМЕР_1 прикордонного загону про таку участь ОСОБА_1 в жовтні та листопаді 2022 року, які начальник НОМЕР_4 прикордонного загону направив до органу, на фінансовому забезпеченні якого перебуває позивач. Проте, в супровідному листі вказав, що такі направляються для прийняття Вами правового рішення, однак із вказівкою про те, що в межах Чернігівської та Сумської областей бойові завдання не виконуються.
Разом із тим, суд зауважує, що НОМЕР_4 прикордонний загін у відзиві на позов не зазначає підстав видання ОСОБА_1 довідки від 08.01.2023, які б дали підстави стверджувати, що остання підтверджує інші обставини, а тому фактично надавши таку довідку із визначенням певних періодів, НОМЕР_4 прикордонний загін не заперечує, що позивач в указані ним періоди приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Суд зазначає, що недотримання органами Держприкордонслужби вимог Наказу № 392-АГ в частині обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
Щодо наданої позивачем копії рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №620/5217/23, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023, суд зазначає, що правовідносини цієї справи не є тотожними зі справою, що розглядається, оскільки звертаючись до суду із позовом у 2023 році позивач просив зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 видати наказ про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди та здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно. Вирішуючи справу по суті, судом відмовлено у задоволенні позову, у зв'язку з відсутністю обов'язку відповідача видавати накази про виплату грошового забезпечення, а як наслідок і проводити таку виплату, оскільки ОСОБА_1 проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні, а до відповідача був лише відряджений.
Водночас, у даній справі позивач просить визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону щодо не складення списків та не поданні до НОМЕР_1 прикордонного загону щодо участі ОСОБА_1 у бойових діях; зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за спірний період.
Вирішуючи питання щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 4 частини 1, частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодекс адміністративного судочинства України у статті 6, унормовуючи те, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, окремо акцентує увагу на визначенні суті цього принципу «відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постанові від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц у процесуальному законодавстві також діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Так, позивач заявляючи вимогу визнання бездіяльності НОМЕР_4 прикордонного загону протиправною, не ставить іншої вимоги щодо зобов'язання вказаного суб'єкта вчинити дії, направлені на відновлення порушеного права позивача. Водночас, таке формулювання позовних вимог не призведе до відновлення порушених прав позивача, оскільки визнавши таку бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною, правовідносини, що зумовили звернення особи до суду, залишаться не вирішеними й після прийняття рішення судом.
Таким чином, суд вважає, що задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_4 прикордонного загону має стати наслідком відновлення порушеного права, а саме зобов'язання НОМЕР_4 прикордонного загону вчинити дії - скласти та подати до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), списки про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».
З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), яка полягає у не складенні та не поданні до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» стосовно ОСОБА_1 за період з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 включно; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) скласти та направити до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати позивачу додаткову винагороду за спірний період, то суд зазначає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки, як було встановлено вище, нарахуванню та виплаті спірної допомоги передує отримання інформації про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктами 2 Наказу № 392-АГ, яка подається начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до Наказу № 392-АГ.
Разом з тим, в межах розгляду даної справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідна інформація в порядку, визначеному Наказом № 392-АГ, до Військової частини НОМЕР_2 не надсилалась, а тому в останнього не виник обов'язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення в частині додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) та НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), яка полягає у не складенні та не поданні до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» стосовно ОСОБА_1 за період з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 включно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) скласти та направити до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) інформацію про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 09.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загон Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 .
Дата складення повного рішення суду - 02.04.2024.
Суддя Ю. О. Скалозуб