03 квітня 2024 року справа № 580/914/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Геріх О.І. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.11.2023 №231250000810;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи, що дає право на призначення пенсії з 15.10.1980 по 21.07.1982р.р., з 04.09.1995 по 31.05.1996 р.р. та 17.12.1998 по 14.06.1999р.р.;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області області призначити та виплатити пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з моменту мого звернення із заявою про призначення пенсії.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 відкрито провадження в даній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що звернувся до пенсійних органів про призначення пенсії, однак відповідач рішенням відмовив в призначенні пенсії через не зарахування до страхового стажу періодів роботи, навчання та виплати допомоги по безробюттю. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки спірні періоди підтверджуються поданими позивачем документами.
Відповідачі у встановлений судом строк подали відзиви на позов в яких заперечували щодо задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 22.11.2023 про призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 27.11.2023 №231250000810 відмовило у призначенні пенсії позивачу з підстав відсутності страхового стажу роботи. Загальний страховий стаж складає 17 років 10 місяців 21 день.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
-періоди роботи згідно запису 1 - 3, оскільки виправлена дата (рік) при прийнятті, запис про звільнення дописаний;
-період навчання з 04.09.1995 по 31.05.1996 - відсутня інформація присвоєння кваліфікації згідно з освітньо - кваліфікаційним рівнем;
-період виплати матеріальної допомоги по безробіттю з 17.12.1998 по 14.06.1999 -відсутня інформація про призначення матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. (ч. 3 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пп. «а» п. 1 ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі не менш як 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - при втраті роботи на підприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів; максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області.
Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку її виплати (пп. «з» п. 1 ст. 30 цього Закону).
При цьому, ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала:
1) з 15.10.1980 по 21.07.1982 (запис №1 - 3) вихователем та виконуючої обов'язків музичного керівника в дитячому садку №3 Авдіївського коксохімзаводу ім. 50 річчя УРСР виробничого об'єднання коксохімічної промисловості «УКРКОКС».
2) з 04.09.1995 по 31.05.1996 (запис №10-11) навчання в Біблійному інституті «Слово життя» при духовному центрі;
3) з 24.10.1997 по 18.10.1998, з 17.12.1998 по 14.06.1998, з 28.02.2005 по 28.12.2005, з 29.12.2005 по 22.02.2006 (запис №12-15; 18-21) перебувала на обліку в Авдіївському міському центрі зайнятості.
Відповідно довідки №01-2/55/135 від 18.12.2023, виданої ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» «Про фактичний стаж роботи» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно працювала в Дитячому садку №3, «Авдіївський коксохімзавод ім. 50-річчя УРСР, виробничого об'єднання коксохімічної промисловості «УКРКОКС» з 15.10.1980 дитячий садок №3 - вихователь (розпорядження від 03.10.1980 №1466) по 04.01.1982 дитячий садок №3 - виконуюча обов'язків музичного керівника (розпорядження від 04.01.1982 №1-К) та звільнена 21.07.1982 року за власним бажанням відповідно ст. 38 УРСР (розпорядження від 15.07.1982 № 35-К).
Згідно довідки Авдіївського міського центру зайнятості №01-28/2519 від 26.12.2019 ОСОБА_1 , 10.12.1960 перебувала на обліку в Авдіївському міському центрі зайнятості з 24.10.1997 (наказ №951 від 24.10.1997р.) по 26.10.2000 (наказ №494 від 26.10.2000); допомогу по безробіттю отримувала з 24.10.1997 (наказ №951 від 24.10.1997) по 19.05.1998 (згідно картки нарахування допомоги по безробіттю), з 20.05.1998 по 01.06.1998 допомогу по безробіттю було відкладено (наказ №947 від 02.06.1998), поновлено з 02.06.1998 по 31.10.1998 (згідно картки нарахування допомоги по безробіттю); згідно наказу №2593 від 21.12.1998 було призначено матеріальну допомогу по безробіттю з 17.12.1998 по 14.06.1998, про що свідчить запис у трудовій книжці, але фактично особа отримувала матеріальну допомогу з 17.12.1998 по 14.06.1999 (згідно картки нарахування допомоги по безробіттю).
У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Також суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому вище зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи та служби позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Згідно ч. 3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням перевірки достовірності відомостей про позивача, а відтак, суд зазначає, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 15.10.1980 по 21.07.1982 в Авдіївському коксохімзаводу ім. 50 річчя УРСР виробничого об'єднання коксохімічної промисловості «УКРКОКС» та з 17.12.1998 по 14.06.1999 перебування на обліку в Авдіївському міському центрі зайнятості.
Суд констатує, що відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Суд вказує, що позивач у відповідності до Порядку № 637 підтвердила страховий стаж за спірні періоди, оскільки трудова книжка дійсно містить неточності.
Щодо зарахування до страхового стажу з 04.09.1995 по 31.05.1996 - навчання в Біблійному інституті «Слово життя» при духовному центрі суд зазначає таке.
Як вбачається з п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до вимог п. "е" ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Згідно відомостей ЄДРПОУ, Біблійний інститут «Слово життя» за організаційно-правовою формою - релігійна організація та за основним видом діяльності - 94.91 Діяльність релігійних організацій.
Статтею 1 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей; кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 №161, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Враховуючи викладене, період навчання у Біблійному інституті «Слово життя» не можна вважати здобуттям вищої освіти, оскільки дана релігійна організація не є закладом вищої освіти (відсутній квед діяльності та ліцензія), а також відсутність присвоєння кваліфікації після його завершення, підстави для зарахування до стажу роботи навчання позивача 04.09.1995 по 31.05.1996 відсутні.
Відповідно до ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.11.2023 №231250000810.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період з 15.10.1980 по 21.07.1982, з 17.12.1998 по 14.06.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 22.11.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя Петро ПАЛАМАР