Справа № 560/833/24
іменем України
03 квітня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 10.01.2024 про відмову у переведенні позивача на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести позивача з 05.01.2024 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування й виплачувати призначену пенсію з 05.01.2024 в розмірі 60% суми заробітної плати зазначеної у довідках від 03.01.2024 №28-Ф, №31-Ф з врахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця згідно з Законом України "Про державну службу".
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що на дату звернення про переведення на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" позивач не досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивач не досяг встановленого законодавством пенсійного віку, а також призначення пенсії по інвалідності чинним законодавством не передбачено.
До суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає про необґрунтованість доводів відповідачів.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 витребувано повторно в відповідача докази.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.05.2019 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 05.01.2024 про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу" з врахуванням довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.01.2024 №28-Ф та від 03.01.2024 №31-Ф.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.01.2024 №221250000713 в задоволенні заяви позивача відмовлено. Зазначено, що з 01.06.2015 пенсії по інвалідності в порядку та на умовах, визначених Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ), не призначаються. На дату звернення із заявою про переведення на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" вік позивача 45 років, тобто, він не досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV (60 років).
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII)
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами частини 9 статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина 10 статті 37 Закону №3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону №3723-XII).
Як встановив суд, стаж позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 становить понад 10 років. При цьому, станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом №889-VIII) позивач займав посаду державної служби. Крім того, згідно з відомостями трудової книжки позивачу 01.05.2016 присвоєно шостий ранг державного службовця.
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має відповідний стаж на посаді державної служби, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону №3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13.02.2019.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону №889-VIII не встановлено.
Зважаючи на це, суд вважає безпідставними посилання відповідачів на необхідність досягнення пенсійного віку, оскільки відповідна норма не поширюється на інвалідів І та ІІ груп, які вже отримують пенсію по інвалідності.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Із викладеного слідує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.01.2024 №221250000713 є протиправним та його необхідно скасувати.
Твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що відсутні підстави для врахування довідки від 03.01.2024 №31-Ф, оскільки позивач в зазначений в довідці період не сплачував страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд вважає безпідставним, оскільки ця довідка видана цим відповідачем та в ній зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Доводи відповідача про відсутність підстав для врахування довідки від 03.01.2024 №28-Ф, оскільки станом на 01.05.2016 позивач не мав 20 років стажу державної служби, суд вважає безпідставними. Стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 15 років 2 місяці 2 дні (з 01.02.2001 по 01.05.2016). Однак і після цієї дати позивач безперервно продовжував працювати на відповідних посадах (до 14.12.2023). Тому має стаж державної служби понад 20 років станом на дату видачі довідки від 03.01.2024 №28-Ф та звернення за призначенням пенсії.
Крім того, для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату позивачу з 05.01.2024 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ - ї групи відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 03.01.2024 №28-Ф та від 03.01.2024 №31-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з урахуванням виплачених сум пенсії.
Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.01.2024 №221250000713.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 05.01.2024 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ - ї групи відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 03.01.2024 №31-Ф та від 03.01.2024 №28-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з урахуванням виплачених сум пенсії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія 10, м. Фастів, Київська область, 08500 , код ЄДРПОУ - 22933548)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк