Справа № 338/1366/23
03 квітня 2024 року Богородчанський районний суд
Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Горохолина Богородчанського району Івано-Франківської області, місце проживання та реєстрації АДРЕСА_1 , засудженого вироком Богородчанського райойнного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023 року за ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч.1 ст. 69, ч.1 ст. 70 КК України, про зарахування у строк покарання строк перебування його під домашнім арештом,
Вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч.1 ст. 69, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
В клопотанні, яке надійшло 25.03.2024р., засуджений ОСОБА_3 просить суд задовольнити його клопотання повністю та зарахувати в строк покарання строк перебування його під домашнім арештом, у відповідності до положень ст. 72 КК України. В обґрунтування своїх вимог засуджений зазначає, що запобіжний захід, обраний на стадії досудового розслідування, у відповідності до Закону України «Про попереднє ув'язнення» підлягає зарахуванню в строк покарання в перерахунку визначеному ст. 72 КК України.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої проти клопотання заперечила та просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою слідчого судді Богородчанського райойнного суду Івано-Франківської області від 22.08.2023р., застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжних захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби без застосування електронних засобів контролю, строком на 60 (шістдесят) діб, терміном до 20 жовтня 2023 року (включно), починаючи з 22 серпня 2023 року, заборонивши йому залишати житло з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин по АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023 рокуОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч.1 ст. 69, ч.1 ст. 70 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, який обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 537 КПК України, при виконанні вироків суд, визначений частиною другою статті 539 Кодексу, вирішує питання пов'язані з виконанням вироку.
Згідно ч.1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час і після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( редакції Закону від 18.05.2017) попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Аналіз вище наведених норм закону дає підстави вважати, що перебування обвинуваченого під домашнього арешту до приведення вироку до виконання не є попереднім ув'язнення особи, а тому цей строк не підлягає зарахуванню в строк покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, вимоги засудженого про зарахування йому у строк покарання строк перебування під домашнім арештом та на волі до приведення вироку до виконання не ґрунтуються на вимогах закону.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами ст. 72 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про зарахування у строк покарання строк перебування його під домашнім арештом- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1