Копія
Справа № 560/4253/24
03 квітня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 28.03.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду письмової заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням дотримання строків звернення до суду і доказів цього з урахуванням вимог ст. 123 і ст. 161 КАС України.
01.04.2024 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, в якій вказано, що відповідно до частин 2 статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Крім того, зазначено, що початок перебігу строку відраховується з моменту отримання відмови у здійсненні виплати, тому саме з цього часу має відраховуватися шестимісячний строк звернення до суду. Таким чином, норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не порушені та строк звернення до суду з даним позовом не пропущений.
Надаючи оцінку вказаній заяві, суд звертає увагу на таке.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що донарахована пенсія позивачу виплачувалася частинами. Кінцева виплата здійснена в червні 2021 року, однак до суду останній звернувся тільки в березні 2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 2 вказаної статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Суд вважає, що позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових та чи включені до неї компенсаційні виплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (пункт 37 постанови) зробила висновок, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням розстрочки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу здійснено в червні 2021 року, що позивачем не заперечується.
Отже, отримавши у червні 2021 року пенсію позивач мав дізнатись, що йому не виплачена відповідачем компенсація втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії та звернутися до суду до 01.01.2022.
Однак, позивач звернувся до пенсійного органу із відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії лише у грудні 2023 року, що позивачем не заперечується і про що він зазначає у позові, та на яку позивачем отримано відповідь у січні 2024 року.
Вказане підтверджує факт того, що позивачем відповідні дії на відновлення своїх прав почали вчиняться вже після сплину двох років з моменту отримання ним виплати пенсії.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження дій відповідача, які полягають у відмові нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку виплати доплати до пенсії на виконання рішення суду.
Посилання позивача на те, що про порушення свого права він дізнався з моменту отримання від відповідача відповіді на своє звернення, не є поважною причиною пропущення строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість та повинен був дізнатися про порушення своїх прав вчасно, а направлення листа свідчить лише про початок вчинення дій направлених на те, щоб дізнатися про порушення своїх прав.
Щодо посилання позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на положення статті 46 Закону №1058-IV, то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом і спір стосується не пенсії, а спір стосується ненарахованих компенсаційних виплат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду із позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (пункт 42 постанови).
У пункті 43 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Велика Палата Верховного Суду визнала за необхідне відступити від правового висновку про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18).
Суд вважає звернення позивача до пенсійного органу у грудні 2023 року штучним створенням умов видимості дотримання строків звернення до суду.
Наведені позивачем у заяві на усунення недоліків доводи щодо поважності пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом не є переконливими та не приймаються судом до уваги через їх безпідставність.
Отже, суд вважає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вказане вище, з метою забезпечення доступу до правосуддя та надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне продовжити строк позивачу для усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2024.
Керуючись статтями 121, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані позивачем в заяві від 01.04.2024.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду 28 березня 2024 року - на 3 дні з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя Я.В. Драновський