Справа № 188/744/24
Провадження № 3/188/594/2024
03 квітня 2024 року Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Бурда П.О., розглянувши в смт Петропавлівка матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла від відділення поліції № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , не працюючого, проживаючого за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , притягнутого за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 059982 від 13 березня 2024зазначено, що 08 березня 2024 року о 17 годині 51 хвилин ОСОБА_1 зателефонував на лінію «102» та безпідставно ображав нецензурною лайкою оператора лінії «102» ОСОБА_2 , чим образив людську гідність.
Особа, притягнута до відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, свою вину не визнав, пояснив, що нікому не телефонував. Номер телефону, який вказаний у справі, йому не належить.
Вислухавши показання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання; посада, прізвище і ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення повинен містити всю необхідну інформацію щодо неправомірних дій чи бездіяльності особи, що забезпечить правильну кваліфікацію та притягнення особи до відповідальності за належною статтею КУпАП.
Склад правопорушення за ст.173 КпАП України передбачає нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші дії, що порушують громадський спокій і спокій громадян.
У протоколі про адміністративне правопорушення не вказано та до нього не додано достатньо належних та допустимих доказів, підтверджуючих подію правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та вчинення його особою, що притягається до відповідальності: на диску відсутні аудіо та або відео файли фіксації правопорушення, не підтверджена належність номера мобільного оператора НОМЕР_2 , з якого, як стверджується в листі начальника ВП № 4 начальнику УОАЗОР ГУНП в Дніпропетровській області, здійснювався дзвінок, ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, тому що це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист основоположних прав і свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ у багатьох рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні ЄСПЛ «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із яких будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ст. 173 КУпАП дає підстави стверджувати, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді цієї справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Застосувавши до цієї справи принципи кримінального провадження суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях, приймається у разі доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а усі сумніви, які виникають у ході провадження у справі тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Згідно з рішенням Конституційного суду України № 1-31/2011 від 20 жовтня 2011 року, яке є обов'язковим до виконання на території України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України (254к/96-ВР) «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку,що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ, який притримується у своїх рішеннях правової позиції, за якою суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до п. 4.1 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права вУкраїні. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) (254к/96-ВР).
Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, поза розумним сумнівом не доведена, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи, судом витлумачені на користь ОСОБА_1 .
За приписами ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вказаних норм законодавства, а також встановлених в судовому засіданні обставин, які свідчать про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 173, п. 1 ч. 1ст. 247, 256, 280, 284,289, 294 КУпАП,
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя П. О. Бурда