Справа № 560/20827/23
іменем України
03 квітня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що на день виключення зі списків особового складу військової частини позивач не отримав в повному обсязі індексацію грошового забезпечення.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 2016-2017 років відсутній. У межах наявного фінансового ресурсу можливість виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України також відсутня.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
Позивач проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.11.2016 №265 позивача ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
На звернення позивача листом від 20.10.2023 №533/967 відповідач повідомив, що за період з 11.01.2016 по 14.11.2016 позивачу проводилося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відповідно до норм та правил, визначених Порядком №1078 в розмірі 0,00 грн. Такий розмір індексації грошового забезпечення зумовлений тим, що в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних сил України проведено підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом за рахунок постійних складових.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
За змістом частин 2, 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон №1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Відповідно до матеріалів справи за період з 11.01.2016 по 14.11.2016 позивачу виплата індексації грошового забезпечення не здійснювалась.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 11.01.2016 по 14.11.2016 є протиправною.
Тому для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 11.01.2016 по 14.11.2016.
Водночас, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу. Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу. Тому посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для нарахування та виплати індексацій є безпідставними.
Необґрунтованими є також доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки відсутність такого механізму не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум грошового забезпечення.
Разом з тим, позивачу не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення за спірний період.
Питання визначення базового місяця для індексації знаходиться в залежності від таких показників, як розмір прожиткового мінімуму за певні періоди, розмір коефіцієнту індексації пенсій тощо, які підлягають застосуванню відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями при здійсненні відповідних розрахунків.
В процесі виконання рішення буде визначений базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Окрім того, захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у цьому випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, покладаються на відповідача, тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця січень 2008 року відсутні.
Щодо вимоги нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів слід зазначити наступне.
Згідно ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у тому ж місяці, в якому буде виплачена заборгованість (індексація грошового забезпечення).
Відповідно до ст. 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 240/186/20.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відповідачем на момент звернення до суду з позовом індексація грошового забезпечення за період з 11.01.2016 по 14.11.2016 не виплачувалась. Позивач до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення не звертався, а відповідач у такій виплаті не відмовляв, отже, право позивача на виплату компенсації втрати частини доходів не було порушено.
Отже, такі вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.01.2016 по 14.11.2016.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.01.2016 по 14.11.2016.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя І.І. Тарновецький