Справа № 560/2080/24
іменем України
03 квітня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправною щодо відмови надати дозвіл позивачу на виїзд за кордон на постійне проживання, зняти з військового обліку у зв'язку з виїздом позивачем за кордон на постійне проживання та видати довідку про здачу ВОД, передбачену додатком 4 та пунктом 4 розділу II Наказу МОУ №206 від 10.04.2017 року. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо надання дозволу позивачу на виїзд за кордон на постійне проживання, зняти з військового обліку у зв'язку з виїздом за кордон на постійне проживання та видати довідку про здачу ВОД, передбачену додатком 4 та пунктом 4 розділу II Наказу МОУ №206 від 10.04.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області було прийнято рішення про оформлення позивачу документів для виїзду за кордон на постійне проживання до Республіки Польща. Для оформлення документів необхідно зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні. Позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття з військового обліку у зв'язку з виїздом за кордон.
За результатами розгляду заяви позивачу надано відповідь у якій керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 дозвіл на виїзд за межі території України для постійного місця проживання до Республіки Польща не надано. Позивач вважає таку відмову протиправною у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що для зміни місця проживання позивачу потрібно отримати дозвіл від керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Однак за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було надано відповідь від 31.01.2024 № 880 у якій зазначено, про те що під час дії воєнного стану заборонено змінювати місце проживання. Отже, виходячи із вищевикладеного, повідомляє, що при прийнятті рішення щодо зміни місця проживання керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 , керувався Законами України та діях в рамках наданих йому повноважень.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що рішенням Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області прийнято рішення про оформлення позивачу документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання до Республіки Польща. Строк дії рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання становить до 02.07.2024. Для оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання необхідно: - знятись з реєстрації своє місце проживання в Україні; - надати територіальному органу ДМС паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон для проставляння в них штампа про оформлення виїзду на постійне проживання.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про зняття з військового обліку у зв'язку з виїздом за кордон. До заяви долучений лист Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви позивача було надано відповідь від 31.01.2024 №880, у якій керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 дозвіл на виїзд за межі території України для постійного місця проживання до Республіки Польща не надав.
Водночас повідомлено, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" немає законних підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час загальної мобілізації.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 цього ж Закону, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно із ч.10 ст.1 цього ж Закону, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Згідно із ч.4 ст.37 цього ж Закону, у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних правовідносин розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Суд встановив, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач посилається на те, що він підлягає зняттю з військового обліку, у зв'язку із тим, що він відповідно до рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, відповідно до якого йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання.
Згідно із п.2 ч.5 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України: 2) з військового обліку військовозобов'язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що він має рішення, відповідно до якого йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання, оскільки відповідачем в межах повноважень та на підставі вимог закону не надано дозвіл військовозобов'язаному ОСОБА_1 на зміну місця проживання під час дії правового режиму воєнного стану та під час проведення заходів загальної мобілізації.
Про наявність інших законних підстав для знаття позивача з військового обліку, позивач не зазначив та відповідно не надав належних та допустимих доказів такого.
З огляду на наведене, суд вважає позов необґрунтованим, а підстави для його задоволенні відсутніми.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права.
Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 -
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Головуючий суддя О.П. Шевчук