Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
03 квітня 2024 р. справа № 520/5069/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 з 01.03.2023 суми збільшення основного розміру пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 № 1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії, без урахування при обрахунку сум підвищення індексації, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,140 та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197 та з обмеженням пенсії максимальним розміром; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми збільшення основного розміру пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" від 28.12.2011 № 1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії, з урахуванням під час обрахунку сум підвищення індексації, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,140 та постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197, а саме з загальної суми пенсії та без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відповідач здійснив з 01.03.2023 збільшення до пенсії позивача, як особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, на 25% від основного розміру пенсії 16387,01 грн х 25% = 4096,75 грн без додавання сум індексацій, передбачених Постановою №118 та Постановою №168 (2867,73 грн та 1500,00 грн), що на переконання позивача не відповідає вимогам п. 1 Постанови №1381 та протиправно обмежив пенсію максимальним розміром.
Відповідач був належно та завчасно сповіщений про розгляд справи, але обов'язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.
Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив публічну службу в органах системи Міністерства оборони України, з 07.09.2019р. отримує пенсію за вислугу років, призначену на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з приєднаними до справи копіями документів станом на листопад 2023р. суб'єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі 24.851,49грн. (16.387,01грн. основного розміру як 70% від суми грошового забезпечення + 2.867,73грн. індексації за постановою КМУ від 16.02.2022р. №118 + 1.500,00грн. максимального розміру індексації за п.10 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 + 4.096,75грн. як 25 % збільшення основного розміру пенсії інваліду війни 3 групи (16.387,01грн. * 25%) + 627,90грн. як інваліду війни 3 групи при виконанні + 50,00грн. доплати як інваліду війни 2 групи під час виконання обов'язків військової служби.
При цьому, розмір пенсії до виплати був обчислений Управлінням у 24.009,59грн.
Станом на 01.01.2024р. та 01.02.2024р. суб'єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі 25.529,39грн. (16387,01грн. основного розміру як 70% від суми грошового забезпечення + 2867,73грн. індексації за постановою КМУ від 16.02.2022р. №118 + 1.500,00грн. максимального розміру індексації за п.10 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168+ 4096,75грн. як 25 % збільшення основного розміру пенсії інваліду війни 3 групи (16387,01грн. * 25%) + 627,90грн. як інваліду війни 3 групи при виконанні + 50,00грн. доплати як інваліду війни 2 групи під час виконання обов'язків військової служби.
При цьому, розмір пенсії до виплати був обчислений Управлінням у 24.009,59грн.
Отже, до виплати із застосуванням обмеження максимального розміру розмір пенсії склав 24.009,59 грн., замість 25.529,39 грн., що підтверджується відомостями з кабінету заявника веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України.
Стверджуючи про протиправність встановленої органом публічної адміністрації складової збільшення основного розміру пенсії 25% без врахування індексації за 2022 рік та за 2023 рік та в обмеженні пенсії максимальним розміром заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Отже, приписи Закону України №2662-ХІІ є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника.
Положення інших актів права підлягають застосуванню до спірних правовідносинах у субсидіарному порядку за умови відсутності конкретного правила Законі України №2662-ХІІ, за умови об'єктивної нездатності призвести до виникнення колізій між нормами Закону України №2662-ХІІ та будь-якого іншого закону з питань пенсійного забезпечення та за умови відсутності загрози порушення засадничих гарантій за Законом України №2662-ХІІ.
Нормами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці діючого публічного службовця на аналогічній (прирівняній) посаді.
У процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), реально одержані (а не умовно розраховані) третьою сторонньою особою - діючим публічним службовцем після настання події підвищення розміру виду грошового забезпечення або введення нового виду грошового забезпечення.
Кабінет Міністрів України у постанові № 1381 від 28 грудня 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (чинній на час перерахунку пенсії у 2022, 2023 роках) установив, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 13 і 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Збільшення розмірів пенсій здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та інших доплат до пенсії.
Звідси слідує, що розрахунковою базою для обчислення платежу у 25 % за п.1 постанови КМУ від 28.12.2011р. №1381 є основний розмір пенсії, збільшений на суму індексації пенсії.
Наведене тлумачення змісту п.1 постанови КМУ від 28.12.2011р. №1381 відповідає положенням ст.64 Закону України №2662-ХІІ, де указано, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли обчислена на подальший розвиток приписів ст.64 Закону України №2662-ХІІ індексація пенсії має бути кваліфікована саме у якості незмінної на майбутнє та невід'ємної частини основного розміру пенсії.
Суд відмічає, що у тому числі і на подальший розвиток положень ст.64 Закону України №2662-ХІІ Урядом України були прийняті постанова КМУ від 16.02.2022р. №118 (далі за текстом - Постанова №118) та постанова КМУ від 26.02.2023р. №168 (далі за текстом - Постанова №168).
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 118 установлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2021 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім перерахунків пенсії, що проводилися у період з 1 січня 2021 р. до 28 лютого 2022 р. за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 зазначеного Закону.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Абзацом другим пункту 1 Постанови № 118 визначено, що з 1 березня 2022 року: перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
24 лютого 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Пунктом 2 Постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13,21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" у 2022 році військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб (Офіційний вісник України, 2021 р., № 57, ст. 3525).
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим пунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно п. 1 Постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
При цьому, пунктом 10 Постанови КМУ № 168 установити, що: у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Оскільки ст.64 Закону України №2662-ХІІ повноваження з визначення умов та правил індексації пенсії були передані законодавцем до виключної компетенції Уряду України, то суд не знаходить правових підстав для непоширення на спірні правовідносини п.10 постанови КМУ №168 в частині призначення заявнику індексації пенсії у порядку Постанови №168 у розмірі - 1.500,00грн., а не у розмірі, обрахованому із використанням коефіцієнта підвищення - "1,197", що зумовлює відмову у позові за цим епізодом.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем були вчинені управлінські волевиявлення з приводу збільшення пенсії за рахунок призначення індексації з 01.03.2022 на підставі Постанови №118, а з 01.03.2023 на підставі Постанови №168.
Згідно з приєднаними до справи відомостями з кабінету заявника веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України з 01.03.2022 встановлено, що розмір індексації базового ОСНП заявника з 01.03.2022р. становить - 2.867,13 (20483,76 грн.*0,140); а з 01.03.2023р. - 1.500,00грн.
У подальшому суб"єктом владних повноважень було проведено обчислення пенсії заявника у спосіб арифметичного додавання основного розміру пенсії (16.387,01грн.) + обрахунку від основного розміру пенсії платежу за постановою КМУ від 28.12.2011р. №1381 платежу у 25% підвищення відповідно до п.1 постанови КМУ № 1381 + індексації основного розміру пенсії на коефіцієнт збільшення станом на 01.03.2022р. 14 % (0,140; 2.867,73грн.), а станом на 01.03.2023р. на фіксований максимальний розмір індексації пенсії - 1.500,00грн. замість коефіцієнту підвищення 19,7% (0,197).
Натомість, як можна зрозуміти з викладених у позові доводів заявника, позивач наполягає на тому, що станом на 01.03.2022р. суб"єкт владних повноважень повинен початково основний розмір пенсії збільшити на коефіцієнт підвищення (індексації) у порядку Постанови №118 і вже від отриманого показника обчислювати платіж у порядку п.1 постанови КМУ № 1381, а станом на 01.03.2023р. суб"єкт владних повноважень повинен початково основний розмір пенсії збільшити на коефіцієнт підвищення (індексації) у порядку Постанови №118 і на коефіцієнт підвищення (індексації) у порядку Постанови №168 (з викладених вище міркувань суду правомірними є вимоги в частині розміру індексації -1.500,00грн.), а потім вже від отриманого показника обчислювати платіж у порядку п.1 постанови КМУ № 1381.
Суд наголошує, що Постановою № 118 та Постановою № 168 установлено, що з 01.03.2022р. розміри пенсій, призначених відповідно ст. 13, 21 і 36 Закону № 2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом […], та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищується на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,41%, а з 01.03.2023 року розміри пенсій призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262 з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом […], та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення 19,7%, однак не може перевищувати 1.500,00грн.
При цьому, пункт 1 Постанови КМУ від 28.12.2011р. № 1381 установлює, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 13 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Тобто, 25 відсотків збільшення пенсії вираховуються з основного розміру пенсії з врахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення.
З огляду на те, що індексація пенсії в 2022 році на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,41% є постійною величиною та продовжується нараховуватися і в 2023 році, то при збільшенні на 25 % пенсії має враховуватися не тільки основний розмір пенсії, але як невід'ємна частина пенсії врахуванню підлягають також проведені в 2022 та 2023 році індексації пенсії відповідно до Постанови №118 та Постанови №168 (у межах розміру - 1.500,00грн.).
Проте, як свідчать приєднані до справи докази у межах спірних правовідносин відповідач у порушення положень п. 1 Порядку № 1381 здійснив розрахунок платежу у порядку п.1 постанови КМУ від 28.12.2011р. №1381 виходячи тільки з основного розміру пенсії.
Так, розрахунок збільшення основного розміру пенсії (25%) у 2023 році відповідно до п. 1 Постанови № 1381 становить (16.387,01 грн (основний розмір пенсії) + 2.867,73 грн. (індексація базового ОСНП 2022) + 1.500 грн (індексація базового ОСНП2023)) грн. * 25% = 5.188,69 грн.
Отже, сума збільшення основного розміру пенсії (25%) при перерахунку пенсії з 01.03.2023 повинна становити 5.188,69 грн, а не 4.096,75 грн, як обчислено відповідачем.
Розв”язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов'язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
Отже, факт вчинення суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення у формі дій у розумінні вчинку підтверджено матеріалами справи відносно події обрахунку збільшення до пенсії позивача, як особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, на 25% від основного розміру пенсії у неналежному розмірі..
Подія вчинення суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах бездіяльності матеріалами справи не підтверджена, що призводить до відмови у позові за цією вимогою.
Вирішуючи спір за епізодом обмеження пенсії заявника з 01.03.2023р. максимальним розміром суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ) не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, орган публічної адміністрації повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд зважає, що у минулому правило обмеження пенсії на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність було запроваджено ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Дія ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ була припинена унаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано поширення приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а відтак визнано запровадження обмеження розміру пенсії військовослужбовця у відставці максимальною сумою до виплати у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; але при цьому визнано і неконституційність в цій частині ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Тому з огляду на приписи ч.3 ст.7 та ч.4 ст.7 КАС України суду у даному конкретному випадку належить застосувати положення ч.5 ст.17 Конституції України, поклавши на суб'єкта владних повноважень обов'язок до настання події набрання чинності іншою обов'язковою до застосування нормою права вищої юридичної сили здійснити виплату заявникові пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів і поєднанні із невідповідністю закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Оскільки управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу визначення розміру пенсії заявника до виплати узгоджується із приписами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, але не відповідає ст.17 Конституції України, то згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України", рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку визнання протиправним діяння владного суб'єкта об'єктивно не здатне забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб'єктивного права особи на одержання у власність коштів за пенсією, а тому необхідно застосувати спосіб захисту порушеного права, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
Суд відзначає, що у межах ініційованого заявником спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром ключовим питанням є питання про те яке саме управлінське волевиявлення суб”єкта владних повноважень підлягає кваліфікації у якості перерахунку (відмови у перерахунку) пенсії і до яких саме управлінських волевиявлень суб”єкта владних повноважень підлягають застосуванню положення ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ), відповідь на яке вимагає аналізу змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "поновлення пенсії".
Розв'язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.
Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України від 09.04.1991р. №2262-ХІІ.
При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.
Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Відтак, категорія "призначення пенсії" поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії", котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії.
Суміжна до категорії "призначення пенсії" категорія "перерахунок пенсії" (тобто обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії) також поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії"
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" та правова категорія "перерахунок пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
Стосовно змісту правової категорії "переведення на іншу пенсію" суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тому суд вважає, що за правовою природою та суттю процедура переведення особи з одного виду пенсії на інший є різновидом механізму призначення пенсії за іншою правовою підставою.
За відсутності чіткого визначення у національному законі, суд вважає, що під правовою категорією "виплата пенсії" з огляду на положення Закону України від 30.06.2021р. №1591-ІХ "Про платіжні послуги" слід розуміти платіжну операцію з приводу переказу безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах банків чи Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.
Суд зауважує, що положення ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ знаходяться у кореспонденції між собою та дають підстави для висновку про те, що перерахунком пенсії є управлінське волевиявлення суб”єкта владних повноважень з приводу обчислення нового збільшеного розміру раніше вже призначеної пенсії у зв”язку із підвищенням поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця (унаслідок зміни розміру виду грошового забезпечення чи введення у дію нового виду грошового забезпечення), котре здійснюється на підставі фізично отриманої пенсійним органом довідки про підвищене грошове забезпечення.
Тому управлінське волевиявлення суб”єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк є суто підвищенням пенсії на щомісячну доплату (до 2.000,00грн.) не у зв'язку із зростанням розміру видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення, а є підвищенням пенсії безвідносно до довідки про підвищене грошове забезпечення виключно на підставі прямої дії норми рішення Уряду України нормативного характеру та матеріалів пенсійної справи конкретного громадянина.
Управлінське волевиявлення суб”єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 та управлінське волевиявлення суб”єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 також не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк є суто підвищенням пенсії на коефіцієнт індексації (коефіцієнт збільшення - "1,14" та коефіцієнт збільшення - "1,197" відповідно) не у зв'язку із зростанням розміру видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення, а підвищенням пенсії безвідносно до довідки про підвищене грошове забезпечення виключно на підставі прямої дії норми рішення Уряду України нормативного характеру та матеріалів пенсійної справи конкретного громадянина.
Управлінське волевиявлення суб”єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати платежу у порядку п.1 постанови КМУ від 28.12.2011р. №1381також не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, бо відбувається не у зв'язку із зростанням розміру видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення та не на підставі довідки про підвищене грошове забезпечення, а виключно на підставі прямої дії норми рішення Уряду України нормативного характеру та матеріалів пенсійної справи конкретного громадянина.
З викладених вище міркувань суд доходить до переконання про те, що на випадки вчинення суб”єктами владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 не підлягають поширенню норми ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а кожне із згаданих управлінських волевиявлень суб”єкта владних повноважень є окремим предметом судового контролю згідно з ч.2 ст.2 КАС України і не пов”язане із іншими жодними чинниками чи факторами.
Натомість, у випадку вчинення суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення і нарахування цих платежів, але не виплати пенсії у повному обсязі за цими платежами застосуванню підлягають саме положення ч.1 ст.55 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк пенсія за цими складовими є нарахованою за обліками суб”єкта владних повноважень.
При цьому, суд не знаходить підстав для ототожнення управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення платежу у порядку п.1 постанови КМУ від 28.12.2011р. №1381, для ототожнення управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, ототожнення управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, ототожнення управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 з управлінським волевиявленням суб”єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно зі ст.7 Закону України від 23.11.2018р. №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Згідно зі ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Згідно зі ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні.
Суть та предмет управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, полягає у виплаті призначеної, обчисленої та нарахованої пенсії у неповному обсязі за рахунок застосування критерію максимального грошового цензу та безвідносно до подій попереднього вчинення: управлінського волевиявлення з приводу зміни показника відсоткового розміру пенсії відносно грошового забезпечення, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2018р. підвищення до пенсії у розмірі 50%, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2019р. підвищення до пенсії у розмірі 75%, управлінського волевиявлення з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168.
Предметом розгляду у спорі про вчинення суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є виключно існування або відсутність правових підстав для вчинення саме такого волевиявлення, а не правильність обчислення суб”єктом владних повноважень усієї суми пенсії.
Розв”язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов'язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що заявник має право на обчислення платежу у порядку п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011р. №1381 із включенням до основного розміру пенсії суми індексації у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 та включенням до основного розміру пенсії на суму індексації у розмірі 1.500,00грн. у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. № 168, без обмеження пенсії до виплати як максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, так і арифметичним показником останнього у часі перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум, проте у спірних правовідносинах відповідачем було реалізовано управлінську функцію у спосіб обмеження перерахованої з 01.03.2023р. пенсії до виплати максимальним розміром.
З викладених вище міркувань таке волевиявлення належить кваліфікувати у якості протиправної дії та відповідно до ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України належить надати захист у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; поза розумним сумнівом із достатньою повнотою виклав власні мотиви оцінки доводів сторін та обставин фактичної дійсності, тлумачення змісту належних норми права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу проведення ОСОБА_1 з 01.03.2023р. обчислення платежу у порядку п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011р. №1381 без збільшення основного розміру пенсії на суму індексації у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 та без збільшення основного розміру пенсії на суму індексації у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. № 168.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити обчислення ОСОБА_1 з 01.03.2023 платежу порядку п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011р. №1381 із включенням до основного розміру пенсії суми індексації у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 та із включенням до основного розміру пенсії на суму індексації у розмірі 1.500,00грн. у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. № 168.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023р. без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI та без обмежень сумою - 24.009,59 грн.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко