Справа № 204/771/24
Провадження № 2/204/1605/24
02 квітня 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
24 січня 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року у загальному розмірі 70 892,85 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 07 червня 2017 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р25.215.72887. 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Відповідно до Реєстру боржників № 4 до вищевказаного Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 70 892,85 грн., з яких: 24 657,19 грн. - заборгованість за основним боргом; 46 235,66 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за комісіями. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися. Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання та припинив повертати наданий йому кредиту в строки, передбачені кредитним договором. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 07 липня 2023 року, позивачем нарахування штрафних санкцій також не здійснювалось. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» у загальному розмірі 70 892,85 грн. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.
13 березня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вона не визнає з огляду на наступне. 07 червня 2017 року АТ «Ідея Банк» було надано фінансову послугу ОСОБА_1 шляхом укладення кредитного договору №Р25.215.72887 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов Договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті АТ «Ідея Банк». Згідно до Договору, датою укладення договору між Товариством та клієнтом є дата його підписання, а Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів. При цьому, просить врахувати той факт, що надана копія Договору не містить підпису відповідача. Крім того, суду не надано докази перерахування кредитних коштів на її рахунок (рахунок, виписка). Так само графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Відповідно, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не ознайомлювали з умовами кредитування. 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 07072023. Але, позивачем не надані суду докази на обґрунтування того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами наданого кредиту та взагалі отримувала кредитні кошти. Позивач посилається на Правила надання грошових коштів, але матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами відповідач ознайомлювалась при укладенні договору. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником. Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з кредитного договору № Р25.215.72887 від 07.06.2017 року, ні паспорт споживчого кредиту, ні графік платежів не містить підпису відповідача, а лише зазначені паспортні дані позичальника. Крім того вважає, що заявлена позивачем сума процентів до стягнення не ґрунтується на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунком. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та ін.), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також сума відсотків, які зазначені в розрахунку та довідці, є правильними. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір. Зауважує також, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. При цьому, сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Також, на переконання позивача, позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України. Крім того, матеріали справи не містять доказів (поштових квитанцій) направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості. У зв'язку з викладеним просила відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову в повному обсязі, провадження у справі закрити.
18 березня 2024 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Дергунової А.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Як вже зазначалось у позовній заяві, 07 червня 2017 року відповідач уклав з Акціонерним товариством «Ідея Банк» Кредитний договір № P25.215.72887 від 07 червня 2017 року, підписавши його власноручно. Вищезазначений договір укладений з ОСОБА_1 в судовому порядку не був розірваний. Крім того, вказаний договір у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнаний, тобто в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. При цьому, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Посилання відповідача на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано суду доказів отримання ним кредитних коштів від Первісного кредитора є помилковим та безпідставним, оскільки факт їх надання підтверджується, власне, наявним у матеріалах справи кредитним договором №P25.215.72887 від 07 червня 2017 року, який є дійсним. Звертає також увагу, що до позовної заяви на підтвердження перерахування коштів було долучено ордер-розпорядження № 1 про видачу кредиту на суму 35 792,53 грн. та меморіальний ордер № P25.215.72887 від 07.06.2017 на суму 7 337,47 грн. Заборгованість була нарахована не позивачем, а первісним кредитором відповідно до умов договору та з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відтак, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив стягнути із відповідача саме ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. У зв'язку з викладеним просив задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 23 лютого 2024 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 07 червня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Р25.215.72887, відповідно до пункту 1.1. якого Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» надає позичальнику ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 43 130,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору (а.с. 5-6).
Відповідно до п. 1.2. вищевказаного Кредитного договору № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року, Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 48 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.7 Договору.
Згідно з п. 1.3., 1.4. даного Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 1,9900% річних від залишкової суми кредиту. За обслуговування кредиту Банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
У пункті 1.5 цього Кредитного договору закріплено, що позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження Банку: переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок Банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечить чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає Банк.
Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах Комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (п. 1.7. Кредитного договору № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року). Позичальник повертає кредит разом з процентами за платою за обслуговування кредитної заборгованості в 48 щомісячних внесках включно до 7 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № НОМЕР_2 , з якого проводиться погашення заборгованості (пункт 2.1 Кредитного договору № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року).
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву хоча і не заперечувала, що 07 червня 2017 року отримала від Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» фінансові послуги шляхом укладення кредитного договору № Р25.215.72887, однак при цьому наполягала на тому, що позивачем не доведено, що відповідач підписувала кредитний договір та графік платежів, була ознайомлена з умовами наданого кредиту та отримала кредитні кошти.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Однак, такі твердження відповідача суд до уваги не бере та відхиляє, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.
Так, укладений Кредитний договір № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року містить підпис позичальника ОСОБА_1 , що підтверджується наявністю підпису відповідача на кожній сторінці договору (а.с. 5-6).
Також, окрім кредитного договору, власноручний підпис від імені ОСОБА_1 міститься і на Заяві-Анкеті від 07 червня 2017 року (а.с. 14), Згоді-повідомленні фізичної особи - клієнта Банку від 07 червня 2017 року (а.с. 8), Згоді фізичної особи - суб'єкта кредитно історії від 07 червня 2017 року (а.с. 12), Довідці-повідомленні від 07 червня 2017 року (а.с. 13), а також на Договорі добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року (а.с. 7).
При цьому, відповідач не надала суду жодних доказів у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження того, що власноручний підпис від імені позичальника на всіх вищезазначених документах зроблений не відповідачем ОСОБА_1 , а іншою особою, клопотань про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи відповідач до суду також не подавала.
Щодо тверджень відповідача про неознайомлення з графіком платежів, то такі твердження також є абсолютно безпідставними та недоведеними, оскільки графік щомісячних платежів за кредитним договором (із зазначенням дати платежу, суми по тілу кредиту, процентів, комісії та загальної суми щомісячного платежі) міститься як у самому Кредитному договорі № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року (розділ 6 даного договору), так і в довідці-повідомленні від 07 червня 2017 року (а.с. 13).
На підтвердження отримання обумовлених кредитним договором від Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» грошових коштів позивач надав ордер-розпорядження № 1 про видачу кредиту на суму 35 792,53 грн. від 07 червня 2017 року (а.с. 54), а також меморіальний ордер № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року на суму 7 337,47 грн. (а.с. 55), що разом становить 43 130,00 грн., тобто обумовлену кредитним договором № Р25.215.72887 суму.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи ненадання відповідачем жодних доказів в обгрунтування своїх заперечень проти позову, оскільки згідно з положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає встановленим, що 07 червня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 дійсно було укладено Кредитний договір № Р25.215.72887.
При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Кредитодавець свої зобов'язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів, що підтверджується фактом укладення зазначеного кредитного договору, а також ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту від 07 червня 2017 року (а.с. 54) та меморіальним ордером № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року (а.с. 55).
Враховуючи викладене суд вважає встановленим, що відповідач ОСОБА_1 отримала у кредит обумовлені договором грошові кошти, скористалась наданими кредитними коштами, проте зобов'язання належним чином за вищезазначеним Договором не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_2 станом на 07 липня 2023 року (а.с. 57-59).
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що рахунок № НОМЕР_2 належить не відповідачу ОСОБА_1 , остання суду не надала.
Викладене в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов'язань.
У подальшому, 07 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором та Акціонерним товариством «Ідея Банк» як клієнтом було укладено Договір факторингу № 07072023 (а.с. 17-18), відповідно до якого право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Згідно з Витягом з Реєстру боржників № 4 до Договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року, укладеним з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 70 892,85 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 24 657,19 грн.; заборгованість за відсотками - 46 235,66 грн., сума заборгованості за комісіями - 0,00 грн. (а.с. 19), що також підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 16).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є правонаступником Акціонерного товариства «Ідея Банк» та стало новим кредитором у зобов'язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 .
Щодо наведених у відзиві на позовну заяву посилань відповідача на статтю 551 ЦК України та ст.ст. 18, 21 Закону України «Про споживче кредитування», то такі посилання є безпідставними, помилковими та такими, що обумовлені помилковим тлумаченням відповідачем норм чинного законодавства Україні, оскільки зазначені норми стосуються неустойки (штрафу, пені), в той час як відповідач у вказаній позовній заяві взагалі не заявляв вимог про стягнення з відповідача неустойки, а нараховані відсотки за користування кредитом за своєю правовою природою не являються неустойкою.
Суд зазначає, що кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.
Не погоджуючись з розміром заборгованості за кредитним договором № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року відповідач до відзиву на позовну заяву також будь-яких доказів не надала, клопотань про призначення по справі судової економічної експертизи не заявляла.
При розгляді даної справи суд виходить з того, що в обґрунтування заперечень проти позову та підтвердження перед судом наведених обставин, відповідачем не надано суду жодного належного, допустимого та переконливого доказу. Усі заперечення відповідача зводяться лише до його незгоди та невизнання обставин наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог. При цьому, обов'язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та повідомлені сторонами суду обставини, суд вважає переконливішою позицію позивача, оскільки вона підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідача ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним кредитним договором так і не сплатив. Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит, яке підлягає судовому захисту.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач прострочила погашення поточних платежів за кредитним договором та не повернула отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договорами зобов'язань, суд приходить до переконливого висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року у загальному розмірі 70 892,85 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом - 24 657,19 грн.; заборгованість за відсотками - 46 235,66 грн., а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають задоволенню.
Оцінюючи у сукупності усі інші докази та аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 627, 640, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ - 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/р № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № Р25.215.72887 від 07 червня 2017 року у загальному розмірі 70 892,85 грн. (сімдесят тисяч вісімсот дев'яносто дві гривні, 85 копійок), яка складається з: заборгованість за основним боргом - 24 657,19 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень, 19 копійок); заборгованість за відсотками - 46 235,66 грн. (сорок шість тисяч двісті тридцять п'ять гривень, 66 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ - 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/р № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні, 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Л. Черкез