Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 квітня 2024 року № 520/2846/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 січня 2024 року № 203950009904 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 05.01.2024 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.07.2000 року по 30.07.2001 року та з 31.07.2001 року по 31.10.2002 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 10.10.2023 року йому було встановлено безстроково ІІІ групу інвалідності по зору, згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААГ № 306201.
05.01.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності надавши при цьому оригінали усіх необхідних документів для призначення пенсії про що свідчить «Розписка-повідомлення» Пенсійного фонду від 05.01.2024.
19.01.2024 позивач знову звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з метою оформлення пенсійного посвідчення, однак на прийомі йому було повідомлено про відмову у призначенні пенсії по інвалідності та надано «Рішення про відмову у призначенні пенсії» від 12.01.2024 року номер справи 203950009904.
Вказує, що в Рішенні від 12.01.2024 зазначено, що йому відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 9 років. Згідно вказаного рішення, відповідно до наданих документів, страховий стаж заявника становить 7 років 7 місяців. До його страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.07.2000 року з 11.07.2000 року по 30.07.2001 року та з 31.07.2001 року по 31.10.2002 рік у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків, згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважає вказане рішення відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 06.02.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представник відповідача, у встановлений судом строк, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
05.01.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності надавши при цьому оригінали усіх необхідних документів для призначення пенсії, про що свідчить «Розписка-повідомлення» Пенсійного фонду від 05.01.2024.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.01.2024 року номер справи 203950009904 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що необхідний страховий стаж становить 9 років.
Коментар: Відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії по інвалідності III групи мають особи віком від 40 років до досягнення особою 42 років включно при наявності 9 років страхового стажу.
Страховий стаж заявника становить 7 років 7 місяців.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.07.2000 року з 11.07.2000 року по 30.07.2001 рік та з 31.07.2001 року по 31.10.2002 рік, оскільки періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, зокрема, трудової книжки.
Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - постанова № 794), від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років.
Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).
З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії по інвалідності III групи від загального захворювання ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач, не погодившись з відмовою у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу та відмови у призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі-Закон №1058-IV).
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
Як встановлено під час розгляду справи позивачу відмовлено у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 11.07.2000 року по 30.07.2001 рік та з 31.07.2001 року по 31.10.2002 рік, у зв'язку з тим, що зазначений період відсутній у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
В даному випадку в трудовій книжці позивача зазначено період його роботи з 11.07.2000 року в АТ «Курязький завод силікатних виробів» слюсарем-електриком другого розряду та з 30.07.2001 року був переведений на роботу до ТОВ «КС-7» слюсарем-електриком другого розряду, де пропрацював по 31.10.2002 року, трудова книжка за спірний період містить також посилання на накази про прийняття на роботу, переведення, звільнення, а також містить відтиски печаток.
За таких обставин, трудова книжка є самостійною та достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 11.07.2000 року по 30.07.2001 рік та з 31.07.2001 року по 31.10.2002 рік.
Посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що за період роботи з 11.07.2000 року по 30.07.2001 рік та з 31.07.2001 року по 31.10.2002 рік відсутній в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає, що позивач жодним чином не має впливу на формування такого реєстру, а відповідно не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення у зв'язку із невиконанням роботодавцем обов'язків щодо подання звітності та/або сплати єдиного внеску.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 по справі №144/669/17 та від 20.03.2019 по справі №668/947/17.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 січня 2024 року № 203950009904 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного та з метою захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 05.01.2024 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.07.2000 року по 30.07.2001 року та з 31.07.2001 року по 31.10.2002 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 січня 2024 року № 203950009904 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії по інвалідності від 05.01.2024 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.07.2000 року по 30.07.2001 року та з 31.07.2001 року по 31.10.2002 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 02 квітня 2024 року.
Суддя Бадюков Ю.В.