КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
02 квітня 2024 року справа № 640/31536/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання незаконним та скасування наказу,
за участю:
позивача - ОСОБА_2 ;
представника відповідача - Борсуковська А.О.;
Суть спору: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 26.12.2021 просить визнати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» - незаконним та скасувати наказ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №640/31536/21 (суддя Гарник К.Ю.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
30.12.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта, а саме наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 №2153 стосовно ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що позивач з липня 2012 року займає посаду провідного фахівця із соціальної роботи в Центрі соціальних служб Одеської міської ради.
04.10.2021 року Міністерством охорони України прийнято наказ № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням".
Як зазначає позивач, оскільки його посада підпадає під дію оскаржуваного наказу, останній є таким, що винесений без урахування фактичних обставин у яких перебуває він та інші люди, а саме чітко в ньому не має переліку постійних та тимчасових протипоказань до щеплення, а також довідки, яка дозволяє працювати без щеплення. А тому, оскаржуваний наказ, повинен бути визнаний незаконним та скасованим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022 у справі №640/31536/21 (суддя Гарник К.Ю.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Зобов'язано ОСОБА_1 подати до Окружного адміністративного суду міста Києва в строк до 16.02.2022 належним чином засвідчені документи, що підтверджують наявність в нього абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 жовтня 2019 року № 2070). Зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №640/31536/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання незаконним та скасування наказу, у виданні, в якому вказаний наказ був або мав бути офіційно оприлюднений.
Також ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022 у справі №640/31536/21 (суддя Гарник К.Ю.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
16.05.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами по справі.
Відзив обґрунтовано тим, що Наказом МОЗ України від 25.02.2020 № 521 «COVID-19» було внесено до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, як особливо небезпечну інфекційну хворобу.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та запроваджено карантин на всій території України з наступним його посиленням.
Слід зазначити, що до Постанови № 211 вносились зміни, які були покликані змінами епідемічної ситуації на території України протягом дії карантину.
Як зазначає відповідач, станом на час подання позивачем позову, в України діють обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 07.10.2021 за № 1306/36928.
При цьому, представник відповідача звертає увагу, що наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням" прийнято у межах повноважень відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та статті 10 Основ законодавства України про охорону здоров'я.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що враховуючи мету впровадження вакцинації (припинення поширення особливо небезпечної хвороби COVID-19) та цілі (збереження життя та здоров'я населення), а також правомірність прийняття наказу № 2153, твердження позивача про порушення прав працівників, на яких поширюється вказаний наказ, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Згідно з довідкою секретаря судового засідання Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2022 підготовче судове засідання відкладено до завершення воєнного стану.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
30.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 30.12.2022 №03-19/8582/22 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/31536/21.
30.10.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 прийнято адміністративну справу №640/31536/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на07.02.2024 о 14:00 год. Витребувано від відповідача докази опублікування оголошення про розгляд Київським окружним адміністративним судом адміністративної справи №640/31536/21 щодо оскарження наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів. Відкладено підготовче судове засідання на 12.03.2024.
12.03.2024 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких останній звертав увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території Україні карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-СоV2.
Отже, оскаржуваний наказ Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 07.10.2021 за 1306/36928 втратив свою дію, у зв'язку із закінченням строку (терміну) дії, з огляду на відміну карантину та не потребує прийняття додаткового рішення про втрату ним чинності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та її розгляд призначено у судове засідання для розгляду справи по суті на 02 квітня 2024 року.
Позивач у судове засідання 02.04.2024 не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Присутній у судовому засіданні 02.04.2024 представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у позові повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд
04.10.2021 Міністерством охорони України прийнято наказ № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням", відповідно до якого обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:
1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Незгода позивача з вказаним наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153, обумовило на звернення до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно до ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Судом встановлено, що наказом Міністерством охорони України від 01.11.2021 року № 2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» доповнено Перелік новими пунктами 4 - 6 такого змісту:
"4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;
5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;
6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 83.".
Наказом Міністерством охорони України від 30.11.2021 року № 2664 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» доповнено Перелік новими пунктами 7 - 9 такого змісту:
"7. Органів місцевого самоврядування;
8. Закладів охорони здоров'я державної та комунальної форми власності;
9. Комунальних підприємств, установ та організацій.".
Поряд з цим, судом встановлено, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.02.2022 року № 380 зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, до завершення воєнного стану в Україні.
В подальшому, 27 червня 2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Суд зазначає, що відповідно до загального правила дії нормативно-правових актів у часі, застосуванню підлягають тільки діючі (чинні) нормативно-правові акти, тобто ті, які набрали і не втратили чинності на момент застосування (ч. 3 ст. 264 КАС України).
Тлумачачи положення частини третьої статті 264 КАС України у справі з подібними правовідносинами (предметом якої був НПА, що втратив чинність) Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі 640/18067/18 зазначив, що:«…суб'єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, коли нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів. 34. …до суду може бути оскаржений певний акт суб'єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки. 35. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. 39. З наведеного можна зробити висновок, що оскаржуваний акт, який на момент, прийняття судового рішення у судовій справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чиним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку».
Цей же висновок Верховний Суд повторив у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 640/2412/20.
Тотожний підхід до питання визнання нечинним в судовому порядку нормативно-правового акта, що втратив чинність внаслідок визнання його нечинним органом, що його прийняв, викладено, зокрема, у постанові від 09 листопада 2022 року, у якій зазначено, що «…оскаржуваний акт, який на момент, прийняття судового рішення у судовій справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 КАС України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чиним не може бути оскаржений, а отже і скасованим в судовому порядку».
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення N 6-зп від 25 листопада 1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення N 9-зп від 25 грудня 1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
У Рішенні N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.
Враховуючи викладене вище, а також ту обставину, що оскаржуваний наказ, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням було прийнято проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд приходить до висновку, що скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» не буде мати на меті поновлення прав позивача, які він вважає порушеними, оскільки даний наказ є таким, що втратив свою чинність, як і сама постанова уряду, на виконання якої він був прийнятий.
Тобто, зазначена вище обставина, а саме, втрата чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651, виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту його порушеного права та визнання повторно протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю судом наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У судовому засіданні 02.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну рішення суду. Повний текст рішення суду складено 02.04.2024.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.