ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" квітня 2024 р. справа № 300/552/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010 про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (відповідач, УДМС), в якому просить:
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без внесення даних ОСОБА_1 до Єдиного державного демографічного реєстру.
Адміністративний позов мотивований тим, що позивачка звернулася до відповідача із вимогою видати паспорт у формі книжечки, у зв'язку із непридатністю для користування паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області 09.08.2006. Від оформлення паспорта громадянина України у формі ІD- картки ОСОБА_1 відмовилася. Відповідач листом №КО-151/6/26021-23/2601.4/7386-23 від 29.12.2023 повідомив позивачку, що за відсутності відповідного рішення суду, що набрало законної сили, у відповідача відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта у формі книжечки. Позивачка вважає таку відмову протиправною та зазначає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі у вигляді книжечки, спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю та становить втручання у приватне життя. Також ОСОБА_1 посилається на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
07.02.2024 від відповідача надійшов до суду відзив на адміністративний позов, в якому представник Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що подане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колективне звернення реалізоване у порядку Закону України "Про звернення громадян" та не відповідає вимогам і порядку подання, встановленим Положенням про паспорт громадянина України, у зв'язку з чим відповідачем, у межах строку, визначеного Законом України "Про звернення громадян", надано заявникам письмову відповідь на заяву з відповідними роз'ясненнями, яка в свою чергу не є відмовою у наданні адміністративної послуги та не порушує права позивачки. Крім того, представник відповідача вказує, що заявники для оформлення паспорта не заповнили заяву встановленого зразка та не подали жодних документів до такої заяви. Відтак, рішення Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про відмову у наданні адміністративної послуги відносно ОСОБА_1 не приймалось, тобто відсутнє, тож не може бути предметом оскарження в суді. Також представник відповідача зауважив, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, визначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 у зв'язку з відсутністю рішення територіального підрозділу відповідача про відмову в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 повернуто ОСОБА_1 заяву (заперечення на відзив) від 19.02.2024 без розгляду.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2023 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до відповідача із колективною заявою (вимогою), в якій, серед іншого, позивачка просила видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, в зв'язку із непридатністю для користування бланка паспорта громадянина України, серія і номер НОМЕР_1 , що виданий Івано-Франківським РВ УМВС в Івано-Франківській області від 09.08.2006 (а.с.5).
Листом від 29.12.2023 №КО-151/6/2601-23/2601.4/7534-23 Управлінням Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, за результатами розгляду звернення, позивачку повідомлено, що паспорт громадянина України у вигляді книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII може бути видано на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, визначеному Тимчасовим порядком оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 №456 (а.с. 6-7).
Не погоджуючись з такою позицією відповідача щодо невидачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки та з проханням зобов'язати УДМС вчинити такі дії, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про громадянство України" документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 затверджено Положення про паспорт громадянина України (надалі - Положення №2503), згідно із п. 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Так, згідно із ч. 1 ст. 1 Закону №5492-VI, суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 ст. 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 01.10.2016, (надалі - Закон № 1474-VIII) ст. 13 Закону № 5492-VI доповнено ч. 3 наступного змісту: "Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія".
Також Законом № 1474-VIII ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: "Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України."
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
Згідно з п. 1, п.2, п. 3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Відповідно до пп. 1 п. 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Згідно із п. 10 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).
У пунктах 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, уповноваженому суб'єкту за місцем звернення особи (пункти 19-20 Порядку №302).
До того ж, пунктом 35 Порядку №302 передбачено документи, які заявник подає для оформлення паспорта, зокрема 1) свідоцтво про народження; 2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); 3) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. 4) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів); 5) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби).
Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо:
1) особа не є громадянином України;
2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання);
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію;
4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;
5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта;
6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Також пунктом 13 Положення №2503 передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає:
заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 35х45 мм;
у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Отже, Порядком №302 та Положенням №2503 встановлено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Відтак, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 10.12.2020 у справі №240/575/20.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.12.2023 подано до відповідача заяву довільної форми, яка не містить необхідної інформації про особу, перелік якої чітко визначено у п. 14 та п. 32 Порядку №302 (а.с. 5). Тобто, така заява не є заявою-анкетою, форма якої встановлена Порядком №302. Окрім цього, до заяви від 07.12.2023 не долучено жодних документів, які передбачені вимогами, як Порядку №302, так і вимогами Положення №2503.
Тож колективну заяву (вимогу) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.12.2023 розглянуто в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", що вбачається з листа відповідача від 29.12.2023 №КО-151/6/2601-23/2601.4/7534-23 "Щодо розгляду звернення" (а.с.6-7).
Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (стаття 7 Закону України "Про звернення громадян").
Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на час звернення позивачки із колективною заявою від 07.12.2023 у відповідача були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, проте це не позбавляє права позивачку звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС у встановленому порядку з метою обміну такого паспорта.
За вищенаведених обставин, на переконання суду, відповідач діяв у спосіб, визначений чинним законодавством України та у межах наданих йому повноважень.
Щодо посилань ОСОБА_1 у позові на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, суд зазначає таке.
Предметом спору у справі № 806/3265/17 були вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
У цій справі відповідач не відмовляв позивачці у видачі паспорта у вигляді книжечки з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.
Відповідь УДМС стосувалася роз'яснення норм чинного законодавства та була надана за результатами розгляду колективного звернення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи вищезазначені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що доводи позивачки не знайшли свого підтвердження, а відповідач довів правомірність своїх дій.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволеенні даного адміністративного позову слід відмовити.
З огляду на вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачкою, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.