ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" квітня 2024 р. справа № 300/6499/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах якої діє адвокат Мищишин І.Я. (далі - представник позивача) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 31.07.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області після перерахунку пенсії виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію з урахуванням раніше виплачених сум з 31.07.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком із надбавкою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 в сумі 43,52 грн. Стверджує, що звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії та надбавку як реабілітованій собі в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статі 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак відповідач протиправно відмовив у такому перерахунку. Просить позов задовольнити.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.09.2023 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.16-17).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що згідно довідки від 15.09.1991 №6/3298, виданої УМВС Тернопільської обласної ради народних депутатів, ОСОБА_2 був виселений на спецпоселення (з сім'єю).Тобто позивач- ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та відноситься до членів сім'ї репресованого, яких було примусово переселено та відповідно надбавка до пенсії виплачується згідно постанову Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», як члену сім'ї репресованого. Просить в задоволенні позову відмовити (ас.22-25).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив такі обставини.
У відповідності до довідки відділу УВС Тернопільської області від 15.09.1991 №6/3298 ОСОБА_2 1915 року народження разом з синами - ОСОБА_3 1937 року народження, ОСОБА_4 1939 року народження, дочкою - ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружиною ОСОБА_5 року народження з 06 жовтня 1949 року були виселені на спецпоселення та звільнені 20.03.1958 року, а справу закрито у зв'язку з відсутністю підстав длявиселення, зазначених осіб реабілітовано, з поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с.10).
Івано-Франківською міською радою, 09.03.2023виданопосвідчення ОСОБА_1 ,Серія НОМЕР_1 , про те що, вона має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та рішенням Івано-Франківської обласної ради від 14.09.2004 №478-12/2004 «Про надання пільг реабілітованим громадянам» (а.с.9).
ОСОБА_1 звернулася із заявою від 31.07.2023 до відповідача, в якій просила здійснити перерахунок пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.11).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду звернення позивача листом від 24.08.2023 повідомило, що розмір її пенсії з 01.03.2023 становить 3828,82 грн, у тому числі, 43,52 грн - надбавка членам сімей реабілітованих згідно постанови Кабінету Міністрів України №654.Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення" встановлено, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані проводиться підвищення пенсій в розмірі - 54,40 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн.До прийняття зазначеної урядової Постанови розмір підвищення визначався згідно статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і встановлювався в розмірі 50% та 25% мінімальної пенсії за віком.Мінімальну пенсію за віком для визначення величини цих надбавок було затверджено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 в розмірі 19,91 ( розмір надбавки становив відповідно 9,96 грн та 4,98 грн).Розмір надбавки, їй як члену сім'ї реабілітованого обчислено згідно норм чинного законодавства(а.с.12).
Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх соціальних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (надалі також - Закон №962-XII, в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за: антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України РСР (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР"; поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України; порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (Статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2353-12 від 15.05.92).
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 2325-VIII від 13.03.2018 (далі - Закон № 2325-VIII) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Так, серед іншого, змінена назва закону на: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (далі - Закон №962-ХІІ), а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні". Зміни набули чинності 05.05.2018.
Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.
Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII, в редакції Закону №2325-VIII від 13.03.2018) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Статтею 4 Закону №962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з п.2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", крім надбавок, передбачених пунктами "в"-"д" частини першої статті 21 зазначеного Закону. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 (далі - Постанова №654) визначено, що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошовогоутримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії, що виплачується громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, суд керується нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі №446/1515/16-а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, від 04 березня 2020 року в справі справа №446/1566/16-а, від 09 квітня 2020 року, в справі №446/1525/16-а, яка відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Судом встановлено, що згідно з довідкою відділу УВС Тернопільської області від 15.09.1991 №6/3298 про реабілітацію позивач визнана реабілітованою особою та має право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (а.с.10).
У вказаній довідці зазначено, що, зокрема, ОСОБА_2 1915 року народження разом з синами - ОСОБА_3 1937 року народження, ОСОБА_4 1939 року народження, дочкою - ОСОБА_6 1946 року народження та дружиною ОСОБА_5 1920 року народження з 06 жовтня 1949 року були виселені на спецпоселення та звільнені 20 березня 1958 року, а справу закрито у зв'язку з відсутністю підстав для виселення, зазначених осіб реабілітовано, з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Статтею 1-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" визначено, що репресованою особою - є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом. Члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом.
Відтак, позивач є особою, яка у період з 06 жовтня 1949 року по 20 березня 1958 року знаходилася на спецпоселенні разом батьками, виселеними як члени сім'ї засудженого (репресованого).
Отже, позивач є членом сім'ї осіб, які зазнали політичних репресій та були в подальшому реабілітовані.
Таким чином, згідно з вимогами пункту "г" частини 1 статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач має право на підвищення пенсії з розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, а не з розрахунку 50%, так як ОСОБА_1 є реабілітованою особою на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», як член сім'ї репресованої особи, яку було примусово переселено, а не як особа, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій.
Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2019 у справі №446/1515/16а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а.
Суд не заперечує, що позивач, у силу вимог статей 1 і 3 Закону №962-XII, як член сім'ї репресованої особи, вважається реабілітованою і такою, яку поновлено в усіх громадських правах.
У розумінні статті 4 Закону №962-XII ОСОБА_1 є членом сім'ї репресованої особи, на яку розповсюджуються права реабілітованих осіб, втім остання не є особисто репресованою особою.
Позивач отримує підвищення до пенсії, яке виплачується в обсягах, визначених Постановою №654, а саме в розмірі 43,52 гривень. Виплата такого розміру підвищення суперечить Закону №1788-XII, який має вищу юридичну силу та звужує права позивача в частині розміру суми, що підлягає виплаті реабілітованим громадянам.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г" частини 1 статті 77 Закону №1788-XII, із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, як член сім'ї репресованої особи.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку із тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення нею будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та встановити надбавку як реабілітованій особі у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області встановити ОСОБА_1 надбавку як реабілітованій особі у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 31.07.2023 та здійснити перерахунок та виплату її пенсії, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.