ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" квітня 2024 р. справа № 300/5350/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінгруп" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
22.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінгруп" (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2022 року та про відмову в реєстрації податкової накладної за № 1 від 06.04.2022, та визнання податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року такою, що подана 17.05.2022, визнання податкову накладну за № 1 від 06.04.2022 такою, що подана 19.12.2022.
27.12.2022 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги щодо предмету даного спору позивач обґрунтовує тим, що перебуває у відповідача на податковому обліку, зареєстрований платником податку на додану вартість. 28.03.2022 подав відповідачу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування третя група за ставкою 2 відсотки з 01 квітня 2022 року, а 31.03.2022 - заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування. 13.05.2022 позивач знову подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування третя група за ставкою 2 відсотки з 16 травня 2022 року, а 29.06.2022 - заяву про відмову з 30.06.2022 від застосування спрощеної системи оподаткування. 17.05.2022, а 04.07.2022 повторно, позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року, у прийнятті якої відмовлено в зв'язку з тим, що в період призупинення реєстрації платника податку на додану вартість та перебування платника на спрощеній системі оподаткування III групи зі ставкою 2 відсотки така декларація не подається. 16.05.2022 позивач подав на реєстрацію податкову накладу за № 439521 від 05.04.2022 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, однак, в реєстрації такої накладної відмовлено у зв'язку з перебуванням позивача на спрощеній системі оподаткування III групи зі ставкою 2 відсотки. Позивач вважає, що йому незаконно відмовлено реєстрації такої декларації та податкової накладної, оскільки, з 01.04.2022 до 15.05.2022 перебував на загальні системі оподаткування, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Представник відповідача направив суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням у ньому на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що позивач подав заяву №13318358 від 28.03.2022 про застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки на період воєнного стану, яку було опрацьовано 29.03.2022, та відповідно з 01.04.2022 платника переведено на спрощену систему оподаткування та одночасно в автоматичному режимі призупинено реєстрацію платника податку на додану вартість. У березні 2022 року позивач подав заяву з відміткою «відмова» від застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки № 13498639 від 31.03.2022, яку опрацьовано 01.04.2022 та анульовано реєстрацію платника єдиного податку 3 групи за ставкою 2 відсотки з 01.04.2022 (дата анулювання - 31.03.2022). Як наслідок, позивач не мав можливості реєстрації податкових накладних та подати податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2022 року.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пункту 298.1 статі 298 Податкового кодексу України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.
Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Відповідно до підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Згідно підпункту 298.1.5 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.
Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» за № 2120-ІХ від 15.03.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України внесла до Податкового кодексу України такі зміни: у розділі XX "Перехідні положення" підрозділ 8 доповнено пунктом 9.
Відповідно до пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин та з подальшими змінами) установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей: фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок.
При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.
Платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми.
До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.
Згідно з підпунктом 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 9.8 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. При цьому до заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Суб'єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом: з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року; з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.
Зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву про обрання спрощеної системи оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, вважаються платниками єдиного податку третьої групи з дня їх державної реєстрації.
З аналізу підпункту 9.8 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом: з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року; з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.
Суд встановив, що 28.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінгруп" подало до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Івано-Франківська ДПІ (м. Івано-Франківськ) заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 квітня 2022 року, третя група за ставкою 2 відсотки, яку було опрацьовано відповідачем 29.03.2022, та з 01.04.2022 позивача переведено на спрощену систему оподаткування та одночасно в автоматичному режимі призупинено реєстрацію платника податку на додану вартість.
31.03.2022 року позивач подав відповідачу відповідну заяву про відмову з 01.04.2022 від застосування спрощеної системи оподаткування, третя група за ставкою 2, яку опрацьовано відповідачем 01.04.2022 та анульовано реєстрацію платника єдиного податку 3 групи за ставкою 2 відсотки з 01.04.2022 (дата анулювання - 31.03.2022).
Вказані обставини визнаються відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, відповідач за результатами розгляду вказаних заяв позивача перевів його з 01 квітня 2022 року на спрощену систему оподаткування та з цієї ж дати анулював реєстрацію платника єдиного податку.
Докази про анулювання позивача з 01.04.2022 платником податку на додану вартість в матеріалах даної адміністративної справи відсутні.
Як наслідок, є підстави для висновку про те, що з 01.04.2022 позивач перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість.
Крім того, суд встановив, що 13.05.2022 позивач подав відповідачу заяву про застосування з 16.05.2022 спрощеної системи оподаткування, третя група за ставкою 2 відсотки. 29.06.2022 позивач подав заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування третя група за ставкою 2 відсотки з 30.06.2022.
Згідно виписки з особистого кабінету Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінгруп» перейшло з 16.05.2022 на спрощену систему оподаткування, третя група за ставкою 2 відсотки. Анульовано таку реєстрацію спрощеної системи 30.06.2022.
Таким чином, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування в період з 16.05.2022 до 30.06.2022.
Відповідно до пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Суд встановив, що 04.07.2022, 17.05.2022, 04.07.2022 позивач подавав контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року. Однак, декларацію відповідач не прийняв, з підстав призупинення реєстрації позивача платника податку на додану вартість та перебування платника на спрощеній системі оподаткування, ІІІ групи зі ставкою 2 відсотки. Інших підстав для відмови в прийнятті податкової декларації в даних правовідносинах сторонами у справі не вказується.
Оскільки, позивач в квітні 2022 року не перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником податку на додану вартість, то відповідач зобов'язаний був прийняти декларацію позивача з податку на додану вартість за квітень 2022 року.
Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2022 року.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Згідно пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація визначені в пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;
у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Згідно з пунктом 49.10 статті 49 даного Кодексу відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Згідно з пунктом 49.12 статті 49 зазначеного Кодексу у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Таким чином, зміст наведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу в прийнятті податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.
Враховуючи, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2022 року, то відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація позивача з податку на додану вартість за квітень 2022 вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Як встановив суд, днем отримання відповідачем декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2022 року є 17.05.2022, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, тому днем прийняття вказаної декларації вважається 17.05.2022.
За таких обстав, вирішуючи зміст вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2022 року та визнання податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року такою, що подана 17.05.2022, суд зазначає, що ці вимоги є невіддільними одна від одної, а належним та достатнім способом захисту прав позивача в їх частині, є визнання неправомірною відмову відповідача у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2022 року, з врахуванням висновків суду про 17.05.2022 як день прийняття даної декларації.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної за № 1 від 06.04.2022 та визнання податкову накладну за № 1 від 06.04.2022 такою, що подана 19.12.2022, суд зазначає наступе.
Обґрунтовуючи зміст вказаних вимог позивач вказує на те, що йому відмовлено в реєстрації податкової накладної за № 1 від 06.04.2022 на товар ТзОВ «Розетка. УА», у зв'язку з тим, що реєстрація платника податку на додану вартість позивача призупинена з 01.04.2022 до 30.06.2022.
Суд встановив, що згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за № 1 від 06.04.2022 доставлено до ДПС України, документ не прийнято. У квитанції зазначено, що документ не може бути прийнятий оскільки реєстрація платника податку на додану вартість - продавця призупинена з 01.04.2022 до 30.06.2022 у зв'язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 відсотки, а податкові накладні за операціями, здійсненими у період призупинення реєстрації платника податку на додану вартість - продавця у зв'язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 відсотки не складаються.
Відповідач будь-яких заперечень щодо реєстрації податкової накладної за № 1 від 06.04.2022 у відзиві на позовну заяву не зазначає. Однак, заперечує щодо реєстрації податкової накладної за № 4399521 від 05.04.2022, що не є предметом даного адміністративного позову.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 зазначеного Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі порушення граничних строків реєстрації податкових накладних застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» за № 1307 від 31.12.2015 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку на додану вартість або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж визначені підпунктами «а»-«г» пункту 193.1 статті 193 розділу V Податкового кодексу України, втрачають право на складання податкової накладної.
Відповідно до пункту 3 вказаного Наказу усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України.
Як встановив суд, позивач в квітні 2022 року не перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником податку на додану вартість, то позивач, на виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань склав податкову накладну № 1 від 06.04.2022 та надав її контролюючому органу зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок 1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України “Про електронні довірчі послуги”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку (пункт 8 Порядку1246).
Після накладення кваліфікованого електронного підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДПС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України “Про електронні довірчі послуги”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку (пункт 11 Порядку 1246).
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки (пункт 12 Порядку 1246).
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція) (пункт 13 Порядку 1246).
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням (пункт 20 Порядку 1246).
Відповідно до пунктів 20, 21, 22, 23 Порядку 1246 з метою отримання зареєстрованих податкової накладної та/або розрахунку коригування платник податку складає запит в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) з дотриманням вимог Законів України “Про електронні довірчі послуги”, “Про електронні документи та електронний документообіг”.
Платник податку надсилає запит до ДПС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідно до абзаців першого - третього пункту 10 цього Порядку.
Після отримання запиту в автоматизованому режимі ДПС здійснюється пошук зазначених у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та формування відповідного повідомлення.
З аналізу норм Порядку 1246, встановлено, що податкова накладна приймається до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Податкова накладна складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку. Після накладення кваліфікованого електронного підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної в електронній формі та надсилає їх Державній податковій службі України. Після надходження податкової накладної до Державної податкової служби України в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки. За результатами перевірок формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної. Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього.
Як наслідок, питання щодо розшифрування, проведення перевірки, прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної після направлення відповідної податкової накладної для її реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних здійснюється Державною податковою службою України.
Суд встановив, що згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача за № 1 від 06.04.2022 доставлено до Державної податкової служби України, документ не прийнято.
При цьому, в даних правовідносинах рішення про відмову в реєстрації вказаної податкової накладної Державною податковою службою України не приймалося. У сформованій квитанції Державною податковою службою України повідомлено позивача про не прийняття податкової накладної.
Таким чином, вирішуючи позовні вимоги позивача до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної за № 1 від 06.04.2022 та визнання податкову накладну за № 1 від 06.04.2022 такою, що подана 19.12.2022, суд зазначає, що в цих правовідносинах Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області будь-якого рішення щодо неприйняття податкової накладної за № 1 від 06.04.2022 не приймало, тому відсутні підстави для звернення цих вимог до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області і, як наслідок в задоволенні вимог в цій частині потрібно відмовити.
Крім того, суд зазначає, що підставою для неприйняття Державною податковою службою України податкової накладної за № 1 від 06.04.2022 були висновки про те, що реєстрація позивача платником податку на додану вартість призупинена з 01.04.2022 до 30.06.2022 у зв'язку з перебуванням на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи зі ставкою 2 відсотки, а податкові накладні за операціями, здійсненими у період призупинення реєстрації платника податку на додану вартість не складаються.
Однак, суд встановив, що в цей період позивач був платником податку на додану вартість, а підстав для неприйняття податкової накладної за № 1 від 06.04.2022 Державною податковою службою України суд не встановив.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 цього ж Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору. Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, частина судового збору в розмірі 2 481 гривня.
Крім того, позивач повідомив суд про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень. Підтверджень остаточного розміру цих витрат, сплату чи обов'язок такої сплати в майбутньому суду не надав, тобто відсутні визначені статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України докази на підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу для їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43968084) у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінгруп" (індекс 76018, вулиця Марійки Підгірянки, будинок 23, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38555207) з податку на додану вартість за квітень 2022 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінгруп" (індекс 76018, вулиця Марійки Підгірянки, будинок 23, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38555207) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 43968084) частину сплаченого судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.