03 квітня 2024 року Справа № 280/1289/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до її стажу періоду роботи з 01 вересня 1986 року по 22 серпня 1989 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати з 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням до її страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 01 вересня 1986 року по 22 серпня 1989 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач зазначила, що у січні 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії за віком та додала усі документи для підтвердження факту наявності стажу роботи, у зв'язку із чим, з урахуванням принципу екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області їй з 29 листопада 2023 року призначено пенсію за віком. Проте до стажу позивача безпідставно не враховано період її роботи з 01 вересня 1986 року по 22 серпня 1989 року, у зв'язку із виявленням в записі про звільнення безпідставного, на думку відповідача, дописування номеру наказу. Позов просить задовольнити.
Ухвалою судді від 13 лютого 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Також, вказаною ухвалою судді від ГУ ПФУ в Миколаївській області, ГУ ПФУ в Запорізькій області витребувано засвідчені належним чином матеріали звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком.
29 лютого 2024 року представником ГУ ПФУ в Миколаївській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якій вказано що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01 вересня 1986 року по 22 серпня 1989 року, оскільки в записі про звільнення 22 серпня 1989 року виявлене безпідставне дописування номеру наказу, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерство юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року. З урахуванням викладеного, правові підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу у відповідача відсутні. В задоволенні позову просить відмовити.
Також, на виконання вимог ухвали судді від 13 лютого 2024 року відповідачем до суду надано копії витребуваних документів.
06 березня 2024 року представником ГУ ПФУ в Запорізькій області через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду подано пояснення в обґрунтування яких представник вказує про правомірність дій відповідача в частині незарахування до страхового стажу спірного періоду у зв'язку із виявленням в записі про звільнення позивача 22 серпня 1989 року безпідставного дописування номеру наказу. В задоволенні позову просить відмовити.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено такі обставини.
10 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
У відповідності до Порядку № 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача поданої відповідно до Порядку 22-1 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Таким чином, за допомогою засобів програмного забезпечення, заява ОСОБА_1 про призначення пенсії із доданими до неї документами була направлена до спеціалістів Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які в подальшому здійснили розгляд заяви обрахували стаж та призначили пенсію за віком позивачу з 29 листопада 2023 року. До страхового стажу позивача зараховано 31 рік 10 місяців 04 дні.
З розрахунку пенсії, наявного в електронній пенсійній справі, позивачу стало відомо про те, що до її страхового стужу не було зараховано період роботи з 01 вересня 1986 року по 22 серпня 1989 року.
25 січня 2024 року представник позивача звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із адвокатським запитом, в якому просила повідомити про причини незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01 вересня 1986 року по 22 серпня 1989 року.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 31 січня 2024 року № 0800-0204-8/8450 представника позивача повідомлено про розгляд заяви про призначення пенсії з урахуванням принципу екстериторіальності ГУ ПФУ в Миколаївській області. Також, вказано, що за доданими до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01 вересня 1986 року по 22 вересня 1988 року, оскільки в записі про звільнення 22 серпня 1989 року виявлене безпідставне дописування номеру наказу.
Не погодившись із діями відповідача в частині незарахуваня до страхового стажу періоду роботи з 01 вересня 1986 року по 22 серпня 1989 року, позивач звернулась до суду із позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (частина 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вже встановлено судом, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01 вересня 1986 року по 22 вересня 1988 року, у зв'язку із виявленням в записі про звільнення 22 серпня 1989 року безпідставного дописування номеру наказу.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що до заяви позивачем, зокрема додано копію трудової книжки НОМЕР_2 від 01 вересня 1986 року.
Згідно із записом №1 у трудовій книжці позивача з 01 вересня 1986 року прийнято на посаду організатора з позакласної та позашкільної роботи в школу, наказ 171/268 від 01 вересня 1986 року.
Відповідно до з запису №2 у трудовій книжці НОМЕР_2 22 серпня 1989 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням. У трудовій книжці міститься підпис уповноваженої особи роботодавця та печатка підприємства, посилання на наказ про звільнення.
Суд зазначає, що відповідачем не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.
Таким чином суд приходить до висновку про вчинення відповідачем протиправних дій в частині незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01 вересня 1986 року по 22 вересня 1988 року.
З огляду на вказане, період роботи з 01 вересня 1986 року по 22 вересня 1988 року підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Окрім того, враховуючи, що трудова книжка НОМЕР_2 від 01 вересня 1986 року надавалась позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком, зарахування стажу та перерахунок пенсії, на переконання суду, мають бути здійснені з дати призначення пенсії, а саме, з 29 листопада 2023 року.
Відповідно до приписів частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області, яким прийнято протиправне рішення на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до її стажу періоду роботи з 01 вересня 1986 року по 22 серпня 1989 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати з 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням до її страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 01 вересня 1986 року по 22 серпня 1989 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008 м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ЄДРПОУ 13844159).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 03 квітня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов