про повернення позовної заяви
02 квітня 2024 рокум. Ужгород№ 260/1491/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
15 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якою просить визнати протиправною та скасувати постанову ВП №69443533 та зобов'язати відповідача невідкладно виконати рішення суду №260/7743/21.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду:
- уточненої позовної заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету, конкретизувавши позовні вимоги шляхом зазначення реквізитів оскаржуваної постанови (назва, дата, номер), а також зазначенням у кого саме знаходяться оригінали письмових чи електронних доказів, долучивши до такої засвідчені належним чином копію оскаржуваної постанови та інших додатків до позову;
- копії уточненої позовної заяви разом із засвідченими належним чином копіями відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до ст. 167 КАС України.
29 березня 2024 року позивачем було подано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ВП №69443533 та зобов'язати відповідача невідкладно виконати рішення суду №260/7743/21.
Разом з тим, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення із даним адміністративним позовом. Позивач у такій заяві зазначив, що тривале та недалекоглядне зволікання з виконанням виконавчого листа від 16.06.2022 року №260/7743/21 і стало причиною пропуску строку звернення до суду. Крім того, як на причину пропуску строку звернення з даним позовом до суду позивач посилається на похилий вік, хворобливий стан здоров'я та наслідки важкого кульового поранення.
Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду із даним адміністративним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За нормами частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом із тим, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за правилами адміністративного судочинства регламентовані приписами статті 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За правилами частини другої статті 287 вказаного Кодексу позовну заяву може бути подано до суду, зокрема: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Поряд з цим, у відповідності до статті 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VІІІ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами частини п'ятої цієї статті визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зазначає, що при визначенні дати, з якої позивач дізнався про своє порушене право слід враховувати таке.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Положеннями статті 18 Закону "Про виконавче провадження" визначено, зокрема, те, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Частиною першою статті 19 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до абзаців 1, 3 частини першої статті 28 Закону "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Враховуючи вказані положення законодавства, учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим.
У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК, він доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.
Водночас така обізнаність не виникає з дати внесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, адже в учасника виконавчого провадження немає обов'язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом «Про виконавче провадження», термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Поновлення пропущеного строку для подання позову відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
При зверненні до суду з позовом на дії державного виконавця, саме на позивача покладається обов'язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Верховний Суд у постановах від 09.10.2019 та від 11.11.2019 у справі №910/22695/13 дійшов висновку, що за відсутності обов'язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №918/539/16.
Чинне процесуальне законодавство початок перебігу строку звернення до суду визначає альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Тому при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що через певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є необхідним змінити спосіб захисту на той, яким вона раніше скористатися не бажала.
Частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Отже, наведені правові норми КАС України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Судом встановлено, що предметом оскарження в даній справі є постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №69443533 від 08 червня 2023 року.
Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №260/9734/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, Закарпатський окружний адміністративний суд виходив з того, що жодних аргументів щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення про закінчення виконавчого провадження ОСОБА_1 в межах адміністративної справи №260/9734/23 не заявляв, правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №69443533 від 08.06.2023 не було предметом розгляду такої адміністративної справи. Закарпатський окружний адміністративний суд у такому рішенні вказав, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушених, на його думку, прав та інтересів в даному випадку був неналежним способом захисту. Закарпатський окружний адміністративний суд також у рішенні зазначив, що закінчивши виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №260/7743/21 від 16.06.2022 року, відповідач вчинив активні юридичні дії, що спричинили виникнення юридичних наслідків у вигляді закінчення виконавчого провадження №69443533, тобто бездіяльність в даному випадку відсутня. Крім того, Закарпатський окружний адміністративний суд у рішенні також зауважив, що права ОСОБА_1 можуть бути порушені, в даному випадку, саме постановою №69443533 від 08.06.2023 року, яка не є предметом оскарження в адміністративній справі №260/9734/23, а питання її правомірності підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування у кожному конкретному випадку.
ОСОБА_1 не погодившись з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №260/9734/23 подав апеляційну скаргу.
Із постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду №260/9734/23 від 19 лютого 2024 року вбачається, що у апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що ніяких дій, ні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ні державним виконавцем, окрім закінчення виконавчого провадження, не здійснено, а також зауважив, що про постанову про закінчення виконавчого провадження дізнався з рішення суду першої інстанції у цій справі.
Відтак, ОСОБА_1 було відомо про постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №69443533 від 08 червня 2023 року, починаючи з 27 листопада 2023 року.
При з'ясуванні питання щодо подачі адміністративного позову в межах строку звернення, суд має встановити день коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Отже, саме з 27 листопада 2023 року необхідно обчислювати десятиденний строк, в межах якого може бути подана позовна заява, що передбачено статтею 287 частиною 2 пунктом 1 КАС України. Зазначена норма є спеціальної до спірних правовідносин.
Водночас, з позовом до суду позивач звернувся лише 15 березня 2024 року, тобто із пропуском десятиденного строку.
Крім того, у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №260/9734/23 було зазначено, що права ОСОБА_1 можуть бути порушені, в даному випадку, саме постановою №69443533 від 08.06.2023 року, яка не є предметом оскарження в адміністративній справі №260/9734/23, а питання її правомірності підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування у кожному конкретному випадку.
Від так, позивач міг звернутися до суду із адміністративним позовом про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 червня 2023 року ВП №69443533 після отримання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №260/9734/23, якщо вважав свої права порушеними.
Подання позивачем апеляційної скарги на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №260/9734/23 не зупиняє строку оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 червня 2023 року ВП №69443533.
Таким чином, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об'єктивності та непереборності.
Необхідно зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Незнання про можливе порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного, суддя вважає, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є необґрунтованим, адже не містить жодних обставин, які були б поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Отже, позивач не виконав вимог ухвали суду від 18 березня 2024 року та не навів належних доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду і не надав відповідних доказів.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов.
У пункті 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи те, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, то суддя вважає, що позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтями 123, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови разом з усіма доданими до неї документами позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Я. М. Калинич