03 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/537/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 09.05.2022 року по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, з урахуванням положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діє з 19.07.2022 року;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 09.05.2022 року по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, з урахуванням положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діє з 19.07.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що проходив службу та перебував на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , при виключенні його із списків особового та всіх видів забезпечення 05.05.2022 року відповідачем із затримкою проведено виплати належних позивачу коштів, що підтверджується виписками з АТ КБ "ПРИВАТБАНК". Вказує на те, що відповідачем на час виключення зі списків частини повністю не проведено розрахунку при звільненні з військової служби, а виплачуючи заборгованість не нарахував та не виплатив середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні, то набув право на пред'явлення вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України у судовому порядку.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Заперечуючи проти позову вказує на те, що станом на день звернення до суду із даним позовом, з моменту звільнення пройшло більше 1,5 роки, крім того середній заробіток був відшкодований за шість місяців з 09.05.2022 року по 09.11.2022 року за рішенням суду від 30.11.2023 року у справі №360/1245/23.
22.02.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що незважаючи на стягнення судом середнього заробітку, відповідач продовжує систематично порушувати його право на своєчасну виплату належного при звільненні грошового забезпечення.
Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та Наказом відповідача № 677-ос від 06.05.2022 року його було виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення за підпунктом г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу, а саме один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу з 08.05.2022 року (а.с. 20).
Як вбачається із матеріалів справи, при виключенні позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення - 08.05.2022 року позивачу проведено належні виплати із затримкою, а саме:
27.01.2024 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року у справі №360/1708/22, відповідачем проведено виплату 5603,83 грн (а.с. 46 та 108310,58 грн (а.с. 46, на звороті);
27.01.2024 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року у справі №360/1670/22, відповідачем проведено виплату 23957,74 грн (а.с. 47);
27.01.2024 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 року у справі №360/11820/23, відповідачем проведено виплату 1411,17 грн. (а.с. 44).
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно несвоєчасно провів розрахунок при звільненні, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд керується наступним.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України, (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Зазначені положення переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах;
- співмірність розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З огляду на це, вирішуючи питання про стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд повинен врахувати розмір простроченої заборгованості роботодавця, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, співмірність розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Однак, досліджуючи матеріали даної справи, судом встановлено, що на користь позивача вже стягнуто середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку у сумі 25682,41 грн за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.20223 року у справі №360/1245/23.
Так, із вказаного рішення вбачається, що після виключення позивача із списків особового складу відповідачем йому виплачувалися кошти на виконання рішень Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року у справі №360/1708/22, від 16.05.2023 року у справі №360/1670/22, Львівського окружного адміністративного суду №380/11820/23. Остаточний розрахунок з позивачем проведено 12.09.2023.
Після набрання законної сили рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.20223 року у справі №360/1245/23 відповідачем відшкодовано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 25682,41 в межах шести місяців, а саме за період з 09.05.2022 року по 09.11.2023 року.
Однак, після відшкодування відповідачем суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, відповідач 27.01.2024 нараховує позивачу знову кошти на виконання рішень рішень Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року у справі №360/1708/22, від 16.05.2023 року у справі №360/1670/22, Львівського окружного адміністративного суду №380/11820/23, що стало підставою для повторного звернення позивача із вказаним позовом до суду.
Таким чином, суд констатує, що позивачу за затримку розрахунку при звільненні за період з 09.05.2022 року по 09.11.2022 року (за шість місяців) відповідачем відшкодовано кошти у сумі 25682,41 грн. на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.20223 року у справі №360/1245/23.
Суд також враховує, те що позивачу зараховано кошти 27.01.2024 року на виконання рішень судів, тобто після стягнення суми за затримку розрахунку при звільненні, однак вказує на те, що нормами ст. 117 КЗпП України не передбачено подвійного нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд також зазначає, що відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України із внесеними змінами після 19.07.2022 року весь час затримки розрахунку обмежено шістьма місяцями.
Таким чином, у позивача весь час затримки розрахунку при звільненні обмежується періодом з 09.05.2022 року по 09.11.2022 року. А за вказаний період позивачу відшкодовано суму за затримку розрахунку при звільненні.
Відтак, суд вказує на те, що позивач помилково та необґрунтовано дійшов висновку що має право на повторне відшкодування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2022 року, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяС.А. Гебеш