02 квітня 2024 року м. Ужгород № 640/26098/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Павловій О.В.
за участю сторін:
позивач: представник - не з'явився,
відповідач: представник - Сливка Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби України про визнання рішення протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби України, в якому просить визнати: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Закарпатської митниці Державної митної служби України про припинення державної служби № 645-о від 09.08.2021 року; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Дякове-автомобільний Закарпатської митниці Державної митної служби України; 3) стягнути з Закарпатської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2021 по день ухвалення рішення про поновлення на посаді (з урахуванням уточнених позовних вимог).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби України задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці Державної митної служби України «Про припинення державної служби» №645-о від 09.08.2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Дякове-автомобільни» Закарпатської митниці з 10 серпня 2021 року. Стягнуто з Закарпатської митниці Держмитслужби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2021 по 18.03.2024 року включено у розмірі 282437,28 грн.
25 березня 2024 року представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат. Так, у заявленому клопотанні представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 40000,00 грн.
01 квітня 2024 року відповідач подав до суду клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому заявлену до відшкодування суму вважає надмірною. Звертає увагу суду на те, що представником позивача не було надано жодного детального опису робіт із зазначенням витраченого часу на їх виконання. Стосовно заявленої до стягнення суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначає, що така була зумовлена помилкою представника позивача щодо неправильного визначення територіальної підсудності даної справи, а тому стягненню з відповідача не підлягає. Окрім того, звертає увагу суду на те, що обставини даної справи є подібними до 6 інших справ за позовами працівників Закарпатської митниці, що були звільнені на підставі того ж наказу. З огляду на що вважає, що складність даної справи не є значною.
Представник позивача, всупереч заявленому клопотанню про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в судове засідання 02 квітня 2024 року не з'явився та просив провести таке без його участі.
Представник відповідача в засіданні суду 02 квітня 2024 року проти заявленої позивачем суми судових витрат заперечила з мотивів, наведених у поданому клопотанні.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.
Нормами ч. 1 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 зазначеної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Згідно ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як вбачається з поданих представником позивача документів, позивач заявив до відшкодування 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката представник позивача долучив копію договору про надання правової допомоги №13 від 07 вересня 2021 року, додаткової угоди №1 до договору від 07.09.2021, акту наданих послуг №9 від 21.03.2024, рахунків на оплату №17 від 07.09.2021 та №9 від 21.03.2024, меморіального ордеру №@2PL506266 від 12.10.2021.
Проти заявленої до відшкодування суми понесених судових витрат у розмірі 40000,00 грн. представник відповідача заперечила з мотивів її неспіврозмірності ні зі складністю справи, ні з часом, витраченим на виконання відповідних робіт.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Ч. 7 ст. 134 КАС України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу ч.ч 7 та 9 зазначеної статті встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги №13 від 07 вересня 2021 року, адвокатське бюро на підставі доручення клієнта бере на себе зобов'язання з надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
П. 4.1 договору передбачено, що правничу допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, за ставкою 4000,00 грн за кожну годину роботи адвоката, шляхом повної попередньої оплати.
Для погодження умов представництва інтересів клієнта в окремій судовій справі сторони можуть укласти додаткову угоду, в якій визначають вартість правничої допомоги, строки оплати та інші умови надання такої правничої допомоги. У також випадку сторони керуються умовами додаткової угоди.
Так, згідно з умовами п. 2 додаткової угоди №1 до договору вартість правничої допомоги, що передбачена п. 1 цієї угоди, становить:
- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 40000,00 грн;
- представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції - 20000,00 грн.
До вартості правничої допомоги включено повний комплекс послуг (складання та подання процесуальних документів, складання та направлення адвокатських запитів для отримання доказів, участь в судових засіданнях, отримання рішень суду, інші дії, необхідні для виконання доручення клієнта) щодо ведення справи про скасування наказу Закарпатської митниці про звільнення №645-о від 09.08.2021, поновлення на роботі в Закарпатській митниці та стягнення середнього заробітку.
Відповідно до акту наданих послуг від 21 березня 2024 року, адвокатське бюро Віктора Хом'яка надало ОСОБА_1 правничу допомогу у вигляді представництва інтересів останнього в суді першої інстанції у справі про скасування наказу Закарпатської митниці про звільнення №645-о від 09.08.2021, поновлення на роботі в Закарпатській митниці та стягнення середнього заробітку №640/26098/21. Проте детального розрахунку наданих послуг до поданого клопотання представник позивача не долучив.
Суд вважає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
Дослідивши заявлене обґрунтування витрат на правничу допомогу адвоката, враховуючи заперечення відповідача щодо їх вартості, суд дійшов висновку, що такі не відповідають критерію розумності їх розміру у співвідношенні до складності справи, а тому не можуть бути визнані судом обґрунтованими у розмірі, зазначеному позивачем.
Так, при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд враховує критерії визначення співрозмірності таких, наведені в ч. 5 ст. 134 КАС України, та зазначає, що обсяг складеного тексту позовної заяви фактично складає 4 аркуша, а додаткових пояснень - 1 аркуш. Жодних інших пояснень чи заяв по суті спору, з обґрунтуванням правомірності заявлених позовних вимог адвокат Хом'як В.П. в межах даної справи не подавав.
В свою чергу будь-якого детального розрахунку наданих послуг, з якого можна було б встановити обґрунтованість заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, представник позивача суду не надав.
З огляду на зазначене, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також клопотання представника відповідача про зменшення заявлених до відшкодування витрат, суд дійшов висновку, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь ОСОБА_1 підлягає вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Що стосується заявленої до стягнення суми витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що у зв'язку з незгодою з постановленою Окружним адміністративним судом міста Києва 10 листопада 2021 року ухвалою про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржив таку до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху та зобов'язано надати докази сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
На виконання вимог зазначеної ухвали позивач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому судом апеляційної інстанції розмірі.
За результатами розгляду поданої скарги Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про помилковість висновків Окружного адміністративного суду міста Києва, зроблених в ухвалі від 10.11.2021 щодо необхідності подання клопотання про передачу справи до територіально належного суду, з огляду на що справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, сплата ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2270,00 грн була пов'язана з допущеною Окружним адміністративним судом міста Києва помилкою, а саме: неправильним вирішенням питання про повернення позовної заяви позивачу, що мало безпосередній негативний вплив на право захисту ОСОБА_1 своїх гарантованих законодавством прав на працю.
При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що причиною повернення позовної заяви судом першої інстанції слугувала допущена адвокатом позивача помилка щодо визначення територіальної підсудності справи, оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги така обставина встановлена не була. Більше того, Шостий апеляційний адміністративний суд наголосив на тому, що оскільки первинно позовні вимоги були заявлені як до Закарпатської митниці, так і до Державної митної служби України, то позивач мав право на власний розсуд обрати адміністративний суд, до якого звертатися з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
З огляду на що суд вважає, що сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2021 відноситься до судових витрат, понесених ОСОБА_1 за розгляд даної адміністративної справи, а тому такий, відповідно до норм ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень - відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 143, 243, 252 КАС України, суд, -
1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат задовольнити частково.
2. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Держмитслужби України (місцезнаходження: вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43985560) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (П'ять тисяч гривень 00 коп.) та зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн (Дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
3. В задоволенні решти клопотання відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.О. Ващилін