Єдиний унікальний номер справи № 27046/22
Провадження №22-ц/824/2738/2024
03 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА на рішенняФІНАНС ГРУП» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» про стягнення безпідставно набутих коштів; матеріальної шкоди; трьох відсотків річних,
У грудні 2022 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» про стягнення безпідставно набутих коштів, матеріальної шкоди, трьох відсотків річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 29956, про стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості в розмірі 29 900,0 грн. У межах примусового виконання зазначеного виконавчого напису з позивача було стягнуто на користь відповідача грошові кошти у розмірі 33 290,0 грн., які на думку сторони позивача стягнуті без відповідних правових підстав, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021року по справі № 761/25641/21 вказаний вище виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому зазначену суму коштів слід стягнути з відповідача на користь позивача, з врахуванням тих обставин, що в позасудовому порядку приватним виконавцем було повернуто позивачу 5913,62 грн.
На підставі викладеного, просив суд:
- стягнути з відповідача на свою користь безпідставно утримані кошти у розмірі 23986,38 грн.; 3390,0 грн. - збитки; 184,51 грн. - 3,0 % річних за період з 08 вересня 2022 року по 29 листопада 2022 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» про стягнення безпідставно набутих коштів; матеріальної шкоди; трьох відсотків річних залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову, стягнути з ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 20 596, 63 грн, з яких: 18 235, 21 грн - безпідставно утримані кошти; 2 223, 53 грн-збитки; 137, 89 грн- 3% річних за період з 08.09.2022 року по 29.11.2022 року.
Свої вимоги обґрунтував тим, що виконавець стягнув із заробітної плати позивача суму 33 290, 00 грн, що підтверджується довідкою №53 від 10.08.2023 року, виданою ТОВ «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД». Також зазначив, що відповідач визнав отримання в процесі виконавчого провадження НОМЕР_2 коштів у розмірі 18 235, 21 грн. Зазначає, що має частину звітів роботодавця, які подавалися виконавцю про утримання та перерахування суми коштів приватному виконавцю, які долучає до апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту статті 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.
Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права а збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.
Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦУ України встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі ст.1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що 18 березня 2021року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 29956, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» суми заборгованості в розмірі 29 900,00 грн за кредитним договором № 2088813 від 10 лютого 2020 року, укладеного між сторонами.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. від 25 червня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого напису.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. від 25 червня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 400, 00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. від 25 червня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження стягнуто боржника ОСОБА_1 основну винагороду у розмірі 2990, 00 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021р. по цивільній справі № 761/25641/21, провадження № 2/761/10158/2021, яке набрало законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18 березня 2021р. приватним нотаріусом Обухівського міського нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 29956.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. про закінчення виконавчого провадження від 18.08.2022 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» суми заборгованості в розмірі 29900,00 грн закінчено.
Відповідно до довідки № 53 від 10.08.2022 року, виданої генеральним директором ТОВ «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» у період роботи ОСОБА_1 у компанії було проведено утримання за таким виконавчим провадженням ВП НОМЕР_2 у розмірі 33290,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, зазначив що на підтвердження заявлених позовних вимог стороною позивача взагалі не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, довідка роботодавця позивача від 10 серпня 2022 року не свідчить, що сума утриманих з позивача коштів, була отримана в повному обсязі стороною саме відповідача. Також відсутні належні і допустимі докази сторони відповідача в обґрунтування поданого до суду відзиву на позов.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Позивач у апеляційні скарзі вказує на те, що доказом того, що виконавець стягнув із його заробітної плати вказану суми, є саме довідка №53 від 10.08.2023 року, виданою ТОВ «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД», яка є належним і допустимим доказом.
Відповідно до цієї довідки вбачається, що у період роботи ОСОБА_1 у компанії було проведено утримання за таким виконавчим провадженням ВП НОМЕР_2 у розмірі 33290, 00 грн.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що вказана довідка не свідчить що сума утриманих з позивача коштів, була отримана в повному обсязі стороною саме відповідача.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідач визнав отримання в процесі виконавчого провадження № НОМЕР_2 коштів у сумі 18 235, 21 грн, про що повідомив у відзиві.
Відповідно до витягу із виписки по рахунку, наданого відповідачем до суду першої інстанції, вбачається, що 04.08.2021 року стягнуто приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 4 151, 54 грн, 06.09.2021 року - 6 131, 89 грн та 06 10.2021 року - 7 951, 78 грн. Всього отримав 18 235, 21 грн.
Згідно з 1.ч. ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Таким чином, сума коштів, які відповідач отримав від приватного виконавця у зв'язку виконання виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису є 18 235, 21 грн, яка визнається відповідачем та підлягає стягненню з нього на користь позивача. Решта заявлених позивачем сум та збитків, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими за встановленою законом процедурою доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями с. 3 ст. 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апелянтом до апеляційної скарги було додано ряд документів, які не були представленні до суду першої інстанції. В той же час жодного клопотання про доручення таких документів до матеріалів справи із обґрунтуванням неможливості їх надання до суду першої інстанції апелянтом представлено не було. Не було ним доведено такої неможливості й в ході розгляду справи. За таких умов підстави для прийняття таких доказів та врахування їх при вирішенні справи в даному випадку відсутні.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача загальних витрат виконавчого провадження та винагороди виконавця. Позивачка не надала докази звернення до приватного виконавця з питання повернення стягнутої з ним суми, оскарження та скасування рішення виконавця про стягнення грошових коштів або бездіяльності щодо повернення коштів.
Керуючись частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку, зробленого судом, 3% річних від суми безпідставно стягнутих на користь відповідача коштів становить: 18235, 21 грн (сума боргу) *3% річних /100%*83 прострочення /365 днів (кількість днів у році)= 124, 40 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають кошти у розмірі 18 235, 21 грн - безпідставно утримані кошти; 124, 40 грн -3% річних за період з 08.09.2022 року до 29.11.2022 року. Всього разом 18 356, 61 грн.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції .
Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
При подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 1362, 00 грн.
За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу позивача було задоволено частково (на 89, 12%), рішення суду першої інстанції змінено, а тому з підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 211, 07 грн.
Керуючись ст.ст. 15,16, 526, 546, 548, 549, 570, 611, 626, 628, 629, 635 ЦК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ: 41184403, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1 літ. Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) кошти у розмірі 18 356, 61 (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість грн) 61 коп
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ: 41184403, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1 літ. Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2 211 (дві тисячі двісті одинадцять грн) 07 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько