справа №361/3651/21 Головуючий у І інстанції - Петришин Н.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/3191/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
03 квітня 2024року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
установив:
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що із відповідачем ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі.
Від спільного подружнього життя у них народилось троє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Шлюб носить лише формальний характер, вона з відповідачем спільно не проживають.
Діти проживають разом із нею та перебувають на її утриманні.
Відповідач у вихованні дітей участі не бере, коштів на їх утримання не надає, тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Просила суд, стягнути із ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2833 грн. щомісячно на кожну дитину та до повноліття кожної дитини з дня подання позову до суду.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2 500 грн., щомісячно, починаючи з 28 квітня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття та судовий збір в дохід держави у сумі 908 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у нього на утриманні є ще малолітні діти.
Вважає, що аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) відповідали б інтересам всіх дітей.
Наголошує, що доказів про покращення його матеріального становища, про погіршення матеріального становища позивача матеріали справи не містять, а тому необґрунтованим є сума аліментів, яку він повинен сплачувати, якщо мінімальний розмір аліментів, відповідно до прожиткового мінімуму становить 1 416,50 грн.
Позивач не надала доказів, які б підтверджували його матеріальний стан, наявності у нього на праві власності, володінні та/або користуванні майна та майнових прав, в тому числі рухомого та нерухомого майна.
Просив суд, апеляційну скаргу задовольнити, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким стягувати з нього на користь позивача на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 28 червня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що по суті незгода та невдоволення відповідача з рішенням суду першої інстанції зводиться до оспорювання способу стягнення судом аліментів при одночасній заяві відповідача, що він не має офіційного працевлаштування та стабільного заробітку.
Зазначає, що відповідач очевидно вважає, що його небажання працювати та заробляти кошти є якоюсь поважною та похвальною причиною не виконувати свої обов'язки перед своїми трьома неповнолітніми дітьми, яких він покинув без жодної фінансової чи матеріальної допомоги, і ще, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з нею, народжував дітей від інших жінок, з допомогою яких сьогодні бореться за менший розмір аліментів своїм дітям.
Вказує, що враховуючи здоровий фізичний стан відповідача, його фізичну спроможність працювати, враховуючи його відмінний стан здоров'я, доводи апеляційної скарги про те, що нею нібито не доведено матеріальну спроможність відповідача виплачувати аліменти у твердій грошовій сумі по 2500 грн. на кожну дитину, є необґрунтованими, не виправданими з точки зору його батьківських обов'язків перед усіма його дітьми.
Просила суд, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14 лютого 2010 року виконавчим комітетом Глиннівської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №9.
Із свідоцтва про народження, вбачається, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син - ОСОБА_5 .
Батьком у свідоцтвах про їх народження записаний - ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, має на утриманні ще одну малолітню дитину.
Крім того, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, шо він не має можливості сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. на кожну дитину.
З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності зі ст.ст. 11, 15 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною першою ст. 182 СК України, передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За приписами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
По змісту ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, та стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі по 2500 грн. на кожну дитину щомісячно, з індексацією стягуваних сум, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів.
Право вибору способу стягнення аліментів належить їх стягувачу, тоді як позивач просила суд про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а тому підстави для визначення розміру аліментів у частці від доходу, як про те просить відповідач у апеляційній скарзі, відсутні.
Натомість на відповідача, у разі заперечення ним щодо розміру аліментів, покладається обов'язок, доказування обставин неможливості сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі.
Відповідач надав пояснення відносно того, що за своїм матеріальним становищем він позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі, який передбачено законом, проте відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження таких тверджень, у тому числі, у зв'язку з перебуванням на його утриманні ще однієї малолітньої дитини народженої від іншої жінки.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Факт народження у платника аліментів дитини від іншої жінки без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 715/2073/20.
Разом з тим, колегія суддів також виходить з того, що відповідно до положень ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов'язок батьків.
Сам факт народження дитини покладає на батьків обов'язки, зокрема, щодо її утримання.
Відмови про недостатність коштів у платника аліментів не заслуговують на увагу.
У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.
Різноманітні аргументи щодо браку коштів у платника аліментів мають сприйматися критично.
Принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів, не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства.
На даний час у платника аліментів основне джерело доходу не обов'язково пов'язане з працею і при стягненні аліментів слід виходити не лише з врахування його трудових доходів.
Можливість другого з батьків утримувати дитину повинна тлумачитися розширено і не обмежуватися лише наявністю в нього офіційного доходу.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального та процесуального права застосовано вірно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба