03 квітня 2024 року
м. Київ
справа №520/20969/23
адміністративне провадження № К/990/10194/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління національної поліції України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №520/20969/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП України в Харківській області щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за несення служби у нічний час за 2019 рік, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19) у розмірі 50% грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року за період травень-серпень 2020, жовтень-грудень 2020, січень-квітень 2021, а також індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 01 листопада 2017 року;
- зобов'язати ГУНП України в Харківській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення у вигляді доплати за несення служби в нічний час за 2019 рік, додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19) у розмірі 50% грошового забезпечення, відповідно до постанови №375 за період травень-серпень 2020, жовтень-грудень 2020, січень-квітень 2021, а також індексацію грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 01 листопада 2017 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції України в Харківській області щодо невиплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови № 375 з 01 травня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно.
Зобов'язано Головне управління національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату до його грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови № 375 з 01 травня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції України в Харківській області щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року.
Зобов'язано Головне управління національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Харківській області - задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року по справі № 520/20969/23 - змінено, викладено абзац другий та третій резолютивної частини в наступній редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції України в Харківській області щодо невиплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно.
Зобов'язати Головне управління національної поліції України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу додаткову доплату до його грошового забезпечення, у розмірі 50% грошового забезпечення, пропорційно відпрацьованому часу в умовах забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) відповідно до положень постанови № 375 з 01 травня 2020 року по 21 серпня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 01 січня 2021 року та з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2021 року включно».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 по справі № 520/20969/23 залишено без змін.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Натомість, доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
У свою чергу, посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, безпідставні, оскільки заявником лише процитовано зазначену норму, однак відповідачем жодним чином не обґрунтовано підстави касаційного оскарження.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління національної поліції України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №520/20969/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько