Постанова від 02.04.2024 по справі 906/999/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/999/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - Товариство, позивач) - Оніщук В.М. (адвокат),

відповідача - акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» (далі - АТ «Житомиргаз», відповідач, скаржник) - не з'явився,

у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою АТ «Житомиргаз»

на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2023 (головуючий - суддя Кравець С.Г.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 (головуючий - суддя Саврій В.А., судді Миханюк М.В., Коломис В.В.)

у справі №906/999/21

за позовом Товариства

до АТ «Житомиргаз»

про стягнення 2 634 384, 89 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АТ «Житомиргаз» про стягнення 2 055 812,83 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, 279 554,71 грн пені, 94 866,39 грн 3% річних та 204 150,96 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не надано номінацію на точку входу/виходу, на яку йому розподіллено у травні-грудні 2019 року потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка надана є перевищенням замовленої договірної потужності, а тому є підстави для здійснення оплати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.03.2023, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №906/999/21, зокрема, позов задоволено частково, стягнуто 2 055 812,83 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності, 279 081,41 грн пені, 94 700,76 грн 3% річних, 204 150,96 грн інфляційних втрат, 39 506,19 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ «Житомиргаз», посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У поданій касаційній скарзі в новій редакції АТ «Житомиргаз» визначає підстави на яких подається касаційна скарга, з посиланням на пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме пункту 8 глави 1 розділу XI Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) та пункту 8.4 Типового договору розподілу природного газу, у взаємозв'язку з пунктами 1- 2 глави 2 розділу IX, пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГТС, у частині питання визначення обсягу договірної потужності точок входу/виходу, за умов відсутності укладеного додатку №1, з врахуванням обставин коли номінація замовником послуг не подавалась або подавалась нульова номінація.

4.3. Скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що у справі №906/999/21 суди попередніх інстанцій застосували пункт 8.4 Типового договору розподілу природного газу, статей 76-78, 236 ГПК України без врахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах (щодо стягнення плати за перевищення замоленої потужності), зокрема, у постанові від 24.11.2022 по справі №910/20806/21 та постанові від 19.01.2023 по справі №914/2441/21.

4.4. Скаржник з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступлення від застосованого судом апеляційної інстанції висновку у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21, оскільки Верховний Суд у постанові від 22.10.2022 у справі №910/1878/20 та постанові від 08.06.2021 у справі №904/5147/19 вказує протилежну позицію. Тобто, Верховний Суд в подібних судових справах робить абсолютно протилежні висновки, в першому випадку, додаток №1 не є обов'язковим, в другому випадку, факт надання послуги з договірної (замовленої) потужності, може не оформлюватись навіть первинними документами, адже наявність підписаного між сторонами додатку №1 є фактом надання послуги замовленої (договірної) потужності. Таким чином, є підстави вважати, що висновок Верховного Суду у судовій справі №906/184/21 у частині необхідності укладення додатку №1 до договору транспортування природного газу, є неповним, неузгодженим, неефективним, а його застосування у рамках судової справи №906/999/21 у повній мірі є помилковим та необґрунтованим.

4.5. Також скаржник зазначає й на процесуальних порушеннях судом апеляційної інстанції, які обмежили його в процесуальних правах, а від так порушили право на справедливий суд, яке закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), суть яких (порушень) полягає в наступному в необґрунтованому відмовленні в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи №906/999/21 та у видаленні з відеоконференції при попередньому задоволенні такого клопотання, що вочевидь є обмеженням в доступі до правосуддя відповідача.

4.6. Крім того, Оператор зазначає й на відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а також те, що суд першої інстанції не зазначив та не вирішив заяву про застосування строків позовної давності та ігнорування даних обставин судом апеляційної інстанції.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, просив касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, закрити, відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2015 Товариством (оператор) і АТ «Житомиргаз» (замовник) укладено договір №1512000704 транспортування природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в Договорі вартість таких послуг (пункт 2.1);

- послуги, які можуть бути надані замовнику за Договором:

• послуга замовленої потужності в точках виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності);

• послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);

• послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування) [пункт 2.3];

- обсяг послуг, що надаються за Договором, визначається підписанням додатку 1 до Договору (розподіл потужності) та/або додатку 2 (транспортування) до Договору (пункт 2.4);

- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.5);

- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.6);

- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.7);

- додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною Договору. При цьому, додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8);

- оператор зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг балансування, типовий договір транспортування природного газу і Кодекс ГТС; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом ГТС; виконувати інші обов'язки та користуватися правами, передбаченими Кодексом ГТС і чинним законодавством України (пункт 3.1);

- оператор має право, серед іншого, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному Договором (пункт 3.2);

- обов'язками замовника, зокрема, є: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених Договором та Кодексом ГТС; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; здійснювати своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування (пункт 4.1);

- замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям (пункт 4.2);

- порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС і з урахуванням Договору (пункт 5.1);

- окремим додатком 3 до Договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника (пункт 5.4);

- на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) [пункт 5.5];

- вартість послуг розподіл потужності розраховується - за тарифами, які встановлюються Регулятором. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами Договору (пункти 7.1-7.3);

- величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей визначених у Додатку №1 до Договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу ГТС, та оформлюється Додатком 1 (пункт 8.1);

- у разі якщо замовник є прямим споживачем, потужність (Wmax) у фізичних точках виходу з газотранспортної до прямого споживача визначається за величиною максимальної витрати (об'єму) газу за годину за стандартних умов розрахованою за значеннями максимального абсолютного робочого тиску газу (Рmахабс), та величиною максимальної витрати (qmax) за робочих умов комерційних ВОГ, що визначені у додатку 3 до Договору. При цьому для точок виходу з газотранспортної системи до прямого споживача при використанні методу змінного перепаду тиску із застосуванням звужуючих пристроїв потужність визначається за значенням максимальної витрати за стандартних умов, вказаної у протоколі розрахунку параметрів витратоміра за заданими характеристиками звужуючого пристрою і вимірювального трубопроводу, що видається уповноваженим органом у сфері метрології. Потужність (Wmax) вказаних у цьому пункті точок при використанні лічильників газу визначається за формулою, яка погоджена між сторонами та зазначена у Договорі (пункт 8.2);

- у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, узгодженою у Договорі (пункт 8.4);

- послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються між оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1);

- оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора (пункт 11.2);

- замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора (пункт 11.3);

- оператор до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості природного газу та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до 15 числа місяця, наступного за газовим місяцем. Розбіжності щодо вартості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість природного газу, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пункті 15.5 цього розділу, визначається за даними оператора (пункти 15.5-15.6);

- Договір набрав чинності з дня його укладення до 31 грудня 2016 року, де умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1);

- усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через десять днів після настання таких змін. У разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до Договору (пункти 17.2-17.3).

6.2. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що додатки за №1 та №2 (необхідність складення яких передбачена Договором) сторонами не укладались.

6.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2017 сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору, пункт 8.4 якого викладено в такій редакції:

"У випадку перевищення Замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою:

В - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за період газового місяця;

m - кількість днів в газовому місяці;

Bd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за кожний день газового місяця, яка розраховується для кожного дня перевищення за формулою

де z = 1 - до 01 січня 2018 року;

z = 2 - з 01 січня 2018 року;

р - кількість замовлених точок входу і точок виходу, зазначених в додатку 1 до цього Договору;

Bd - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день;

Сі вх факт - фактично використана потужність для і-тої точки входу, тис. куб. м/добу;

Сі вих факт - фактично використана потужність для і-тої точки виходу, тис. куб. м/добу;

Сі вх рік - договірна потужність річна для і-тої точки входу, тис. куб. м/добу;

Tі вх рік - тариф потужності річної для і-тої точки входу;

Сі вих рік - договірна потужність річна для і-тої точки виходу, тис. куб. м/добу;

Ti вих рік - тариф потужності річної для і-тої точки виходу.

Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені Оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається Замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку Замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4. цього Договору, визначається за даними Оператора".

6.3.1. Також, сторонами визначено перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях - Додаток №3 до Договору.

6.4. Судами попередніх інстанцій вказано, що як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пункту 8.4 Договору, за результатами остаточної алокації відборів та подач AT "Житомиргаз", Товариство виявило остаточні обсяги перевищення замовленої потужності у період з травня 2019 року по грудень 2019 року та оформило акти, звіти про використання замовленої потужності із розрахунком перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю та рахунки вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці, у загальному розмірі 3 502 445,40 грн (18568000,75 тис.м3/добу), а саме:

- акт від 31.05.2019 №05-2019-1512000704/1000519 за травень 2019 року в обсязі 3 229,98218 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 609 265,08 грн;

- акт від 30.06.2019 №06-2019-1512000704/1000619 за червень 2019 року в обсязі 1 798,91957 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 339 326,60 грн;

- акт від 31.07.2019 №07-2019-1512000704/1000719 за липень 2019 року в обсязі 1 863,20595 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 351 452,81 грн;

- акт від 31.08.2019 №08-2019-1512000704/1000819 за серпень 2019 року в обсязі 1 555,64968 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 293 439,08 грн.;

- акт від 30.09.2019 №09-2019-1512000704/1000919 за вересень 2019 року в обсязі 1 620,40962 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 305 654,63 грн;

- акт від 31.10.2019 №10-2019-1512000704/10001019 за жовтень 2019 року в обсязі 1 590,41900 тис. м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 299 997,55 грн;

- акт від 30.11.2019 №11-2019-1512000704/10001119 за листопад 2019 року в обсязі 2 948,50121 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 556 169,89 грн;

- акт від 31.12.2019 №12-2019-1512000704/10001219 за грудень 2019 року в обсязі 3 960,91654 тис. м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 747 139,76 грн. (т.1 а.с.35-43)

6.4.1. При цьому, акт наданих послуг від 31.05.2019 №05-2019-1512000704/1000519 за травень 2019 року підписаний сторонами. Інші акти наданих послуг за період червень-грудень 2019 року підписів АТ "Житомиргаз" не містять.

6.5. Листами від 19.07.2019, від 02.09.2019, від 01.10.2019 №10003.1-Сл-14439-1019, від 30.10.2019 №10003.1-Сл-16001-1019, від 27.11.2019 №10003.1-Сл-17491-1119, від 24.12.2019 №10003.1-Сл-19974-109, АТ "Житомиргаз" повідомляло Товариство про залишення актів без оформлення у зв'язку з тим, що оператором, у відповідності до пункту 8.4 Договору, не надано на електронну адресу замовника звіту про використання договірної потужності, розрахунку та рахунку на оплату послуг.

6.6. Судами попередніх інстанцій вказано, що позивачем долучено до матеріалів справи такі документи:

- реєстр файлів відправлених позивачем з Інформаційної платформи філії "Оператор ГТС" Товариства за період з 14 червня 2019 року по 13 січня 2020 року;

- реєстри файлів завантаження до Інформаційної платформи АТ "Житомиргаз" за період травень-грудень 2019 року: Форма №2 - Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються цілодобово і відбори/споживання природного газу споживачами що вимірюються цілодобово; Форма №3 - Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/ споживання, якого не вимірюються щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу; Форма №4 - Інформація про перетоки між ОГРМ;

- реєстри добових номінацій, поданих АТ "Житомиргаз" на травень-грудень 2019 року;

- звіти №8в-НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) "Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків" за травень-грудень 2019 року, якими підтверджено обсяги отримання природного газу використання 18 568 000,75 тис. м3/добу природного газу;

- звіти про використання замовленої потужності АТ "Житомиргаз" за травень - грудень 2019 року;

- акти приймання-передачі природного газу за травень-грудень 2019 року, зведені акти приймання-передачі природного газу за травень-грудень 2019 року;

- довідки №1 Про добові небаланси АТ "Житомиргаз", що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат оператора газорозподільної системи та довідки №3 Про добові небаланси "Житомиргаз" за травень-грудень 2019 року;

- акт НКРЕКП від 09.04.2021 №199 про проведення планової перевірки дотримання суб'єктом господарювання (АТ "Житомиргаз") вимог законодавства та Ліцензійних умов розподілу природного газу, яким зафіксовано порушення АТ "Житомиргаз" Ліцензійних умов, зокрема, підпункту 28 пункту 2.2 глави 2, у частині здійснення розрахунків з оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у строки та на умовах, визначених Договором.

6.7. Товариство просило стягнути з АТ "Житомиргаз" 2 055 812,83 грн заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня по грудень 2019 року, 279 554,71 грн пені, 94 866,39 грн 3% річних і 204 150,96 грн інфляційних втрат, у зв'язку з невиконанням Договору.

6.8. Суд апеляційної інстанції виснував, що здійснення господарської діяльності відповідачем, як оператором ГРМ з розподілу природного газу, знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатка 1 відповідачем, як замовником послуг транспортування, не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач, як оператор газотранспортної системи, надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період. Тому, використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку 1.

6.9. Судом апеляційної інстанції вказано, що як правильно зазначено судом першої інстанції, виходячи зі змісту положень пунктів 2.3, 2.8 Договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки №1 та №2 до Договору не укладаються, чим спростовуються доводи відповідача про неукладеність Договору за відсутності відповідних додатків до Договору та посилання на те, що Товариства не має права стягувати з AT "Житомиргаз" перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця, оскільки, така послуга Договором не передбачена.

6.10. Суди попередніх інстанцій зазначили, що сторонами підписано перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях, де зазначено пункти приймання-передачі газу.

6.11. У матеріалах справи, як відзначено судами попередніх інстанцій, наявні копії актів приймання-передачі природного газу на ГРС, оформлених та підписаних між сторонами за травень-грудень 2019 року в порядку, визначеному пунктом 2 глави 7 розділу III Кодексу ГРС, у яких сторони підтвердили загальні обсяги переданого газу.

6.12. Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень-грудень 2019 року встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності точок входу/виходу.

6.13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- як вбачається із звітів про використання замовленої потужності, оскільки відповідач не надав номінації на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а тому вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності;

- відповідні звіти фіксують обсяги перевищення розміру використаної потужності над замовленою подобово;

- сумарні обсяги за результатами місяця (період травень - грудень 2019 року) містяться в актах наданих послуг, які підписані сторонами та скріплені відтисками печаток товариств;

- зазначені акти приймання-передачі природного газу за спірний період складені згідно визначеного сторонами переліку точок комерційного обліку і підтверджують передачу обсягів природного газу в точках комерційного обліку;

- даними актами приймання-передачі підтверджується фактична передача у спірний період обсягів природного газу позивачем у точках виходу з газотранспортної системи та їх прийняття відповідачем до газорозподільної системи, а саме: у травні - 3 229,98218 м3, у червні - 1798,91957 м3, у липні - 1863,20595 м3, у серпні - 1555,64968 м3, у вересні - 1620,40962 м3, у жовтні - 1590,41900 м3, у листопаді - 2948,50121 м3, у грудні - 3960,91654 м3;

- внаслідок неподання відповідачем номінацій, здійснення відбору обсягів природного газу для забезпечення його господарської діяльності в розумінні приписів Кодексу ГТС є відбором природного газу в обсягах перевищення замовленої потужності;

- як підтверджується матеріалами справи, загальний обсяг наданих відповідачу послуг транспортування природного газу в обсягах перевищення замовленої (договірної) потужності у період з травня по грудень 2019 року склав 18568000,75 тис.м3/добу;

- укладення додатка 1 (розподіл потужності) є обов'язковими, крім випадків надання доступу на добу наперед, які надаються у разі подання замовником оператору ГТС відповідних номінації/реномінації.

6.14. Суд апеляційної інстанції виснував, що:

- замовник може отримувати послуги розподілу потужності лише у разі укладення додатка 1 або у разі, якщо доступ до потужності надається на добу наперед, за умови подання замовником відповідних номінацій/реномінацій через інформаційну платформу в порядку, передбаченому розділом ХІ Кодексу ГТС. Подання номінації/реномінації фактично є достатньою для надання послуг транспортування (розподіл потужності). Неподання номінації/реномінації унеможливлює надання оператором ГТС замовнику таких послуг;

- навіть за умови відсутності укладених додатків 1, 2 до Договору не можна вважати, що сторони не погодили умови надання послуг із замовлення добової потужності.

6.15. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- як вбачається з матеріалів справи, відповідач, отримавши від позивача через Інформаційну платформу звіти про використання замовленої потужності, які містять розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною потужністю), а також акти наданих послуг та рахунки на оплату мав право, однак не направив жодних заперечень щодо здійснення позивачем обліку протранспортованого природного газу за період травень-грудень 2019 року, а також не надав документального підтвердження того, що такий облік було здійснено некоректно чи з порушенням умов Договору або закону;

- відповідачем у встановленому законом порядку не підтверджено того, що обсяг протранспортованого позивачем газу обліковувався не за допомогою комерційних вузлів обліку газу, які зазначені у погодженому сторонами додатку №3, шляхом використання Товариством даних будь-яких інших приладів обліку, а тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не спростовано визначеного позивачем обсягу перевищення АТ "Житомиргаз" замовленої потужності;

- формула, за якою Товариством розраховано величину перевищень замовленої (договірної) потужності відповідає визначенню, передбаченому умовами Кодексу ГТС;

- враховуючи, що відповідач не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, тому вважається, що замовником подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка надавалась АТ "Житомиргаз", є перевищенням замовленої договірної потужності;

- таким чином, позивач, за результатами співставлених остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень-грудень 2019 року, на підставі щомісячних актів приймання-передачі газу та на підставі інформації, поданої відповідачем до інформаційної платформи, встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності точок входу/виходу, яка складає 18568000,75 тис.м3/добу.

6.16. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем на спростування тверджень відповідача про неукладеність Договору до матеріалів справи надано акт від 09.04.2021 №199 про проведення планової перевірки дотримання АТ "Житомиргаз" вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу природного газу, у тому числі за спірний період з травня по грудень 2019 року.

6.16.1. Вказаний акт свідчить про встановлення Регулятором (НКРЕКП) у відповідності до його повноважень, визначених п.п.1, 11 ч.3 ст.4 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції на дату складання такого акта), не тільки того факту, що укладений Товариством та АТ "Житомиргаз" Договір за формою та змістом відповідає Типовому договору транспортування природного газу, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2947, але й факт отримання відповідачем в межах Договору послуг замовленої потужності та перевищення таких послуг.

6.16.2. У зазначеному Акті НКРЕКП зафіксовано, що станом на 31.12.2020 борг АТ "Житомиргаз" перед Товариством за отримані 2019 році послуги становить 2053,81 тис.грн, тобто в тій сумі, яка і заявлена до стягнення у даній справі.

6.17. Суд апеляційної інстанції, погодився з судом першої інстанції, та зазначив, що:

- факт наявності боргу за договором №1512000704 - ВТВ (потужність / перевищення потужності) в 2019 у сумі 2 055 812,83 грн відповідач фактично визнав, що підтверджується підписаним представниками сторін актом звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»;

- наведеним підтверджується обґрунтованість вимог позивача щодо нарахувань за перевищення замовленої (договірної) потужності в заявленій сумі;

- враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, в тому числі порушення відповідачем умов Договору та нездійснення ним оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності в сумі 2 055 812,83 грн, а також норми чинного законодавства, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу за перевищення замовленої (договірної) потужності є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню;

6.18. Також, судом апеляційної інстанції вказано, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 279 554,71 грн пені, 94 866,39 грн 3% річних і 204 150,96 грн інфляційних втрат.

6.18.1. Перевіривши в апеляційному провадженні проведений позивачем розрахунок пені, враховуючи обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, правильно встановив, що обґрунтованим, в межах визначених періодів, є нарахування пені в сумі 279 081,41 грн, відповідно, вимоги про її стягнення в зазначеній сумі є правомірними. Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 473,30 грн (279 554,71 грн - 279 081,41 грн) є безпідставними, у задоволенні позову в цій частині правильно відмовлено.

6.18.2. Перевіривши у апеляційному провадженні проведений розрахунок інфляційних і 3% річних за визначені в розрахунку періоди, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає правильним висновок суду першої інстанції, що обґрунтованим є нарахування 3% річних в сумі 94 700,76 грн та інфляційних в сумі 204 150,96 грн. Отже, у позові про стягнення 165,63 грн 3% річних відмовлено правильно (94 866,39грн- 94 700,76 грн).

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №906/999/21 за касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №906/999/21 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Оператора на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №906/999/21 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справ №918/686/21 та №905/2044/19.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2024 у справі №906/999/21, зокрема, поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Оператора на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №906/999/21.

7.4. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.03.2024 у зв'язку з відпусткою суддів Булгакової І.В. і Колос І.Б. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/999/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Ємець А.А.

7.5. Від АТ «Житомиргаз» до Суду 01.04.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.

7.6. Суд протокольною ухвалою від 02.04.2024 долучив вказані пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.

7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Скаржник посилається на дві постанови Верховного Суду, які вказані у пункті 4.2 цієї постанову, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано правові висновки.

8.14. Слід зазначити, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за договором транспортування природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не надано номінацію на точку входу/виходу, на яку йому розподіллено у травні-грудні 2019 року потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка надана є перевищенням замовленої договірної потужності, а тому є підстави для здійснення оплати.

8.15. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, постанови Верховного Суду від 24.11.2022 по справі №910/20806/21 та від 19.01.2023 по справі №914/2441/21.

8.16. Предметом розгляду справи №910/20806/21 є стягнення заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за січень-лютий 2019 року, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

8.16.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем (замовником) грошового зобов'язання за договором транспортування природного газу.

8.17. Предметом розгляду справи №914/2441/21 є стягнення заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності з травня до грудня 2019 року, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

8.17.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач (замовник) не виконав своїх зобов'язань з оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за період з травня до грудня 2019 року, чим порушив умови пунктів 2.1, 2.6, 4.1, 8.4 договору транспортування природного газу.

8.18. Верховний Суд виходить з того, що справи №910/20806/21, №914/2441/21 і дана справа є схожими в частині, що стосується предмета позову [стягнення заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності], підставою виникнення спірних правовідносин [договір транспортування природного газу] та їх нормативно-правовим регулюванням (зокрема, Кодекс ГТС у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а тому у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, мають спільні риси.

8.19. Щодо посилань на висновки стосовно застосування статей 76-78, 236 ГПК України у контексті пункту 8.4 типового договору, то Суд відзначає, що вказані норми права є нормами процесуального права, а тому вони встановлюють оптимальний і загальний порядок їх застосування під час розгляду справи по суті.

8.20. З огляду на вказане вище, відсутні правові підстави для закриття касаційного провадження в силу приписів пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, а тому Суд залишає клопотання позивача про закриття касаційного провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, викладене у відзиві на касаційну скаргу, без задоволення.

8.21. Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі також відкрито на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

8.22. Так, скаржник з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступлення від застосованого судом апеляційної інстанції висновку у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

8.23. Верховний Суд виходить з того, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

8.24. Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

8.25. Колегія суддів ураховує, що основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

8.26. Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

8.27. Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, такого змісту: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

8.28. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

8.29. Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

8.30. Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

8.31. Мотивуючи необхідність відступлення від правових висновків, наведених у справі №906/184/21, скаржник вказує на те, що Верховний Суд у постанові від 22.10.2022 у справі №910/1878/20 та постанові від 08.06.2021 у справі №904/5147/19 вказує протилежну позицію.

8.32. На думку АТ «Житомиргаз», Верховний Суд в подібних судових справах робить абсолютно протилежні висновки, в першому випадку, додаток №1 не є обов'язковим, в другому випадку, факт надання послуги з договірної (замовленої) потужності, може не оформлюватись навіть первинними документами, адже наявність підписаного між сторонами додатку №1 є фактом надання послуги замовленої (договірної) потужності.

8.33. Верховний Суд виходить з того, що предметом розгляду у справі №910/1878/20 є вимоги щодо повернення та стягнення вартості наданої відповідачем, як оператором газотранспортної системи, позивачу, як замовнику послуг транспортування, послуги замовленої (договірної) потужності за квітень 2017 року, сплаченої позивачем за договором транспортування природного газу.

8.33.1. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами договором транспортування природного газу в частині надання послуг замовленої (договірної) потужності у квітні 2017 року.

8.34. Предметом розгляду у справі №904/5147/19 є стягнення заборгованості за транспортування природного газу відповідно до умов договору, яка виникла внаслідок добових небалансів за березень, квітень, травень, червень 2019 року; пені, 3 % річних.

8.34.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив остаточну плату за такі добові небаланси.

8.34.2. Позивач зазначав, що добові небаланси відповідача виникли внаслідок: безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи; несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу (відповідно до абзаца 2 пункту 7 глави 6 розділу ХІІ Кодексу ГТС, що у разі несанкціонованого відбору природного газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - оператора газотранспортної системи). У відповідача виникли зобов'язання, передбачені пунктом 19 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, вимоги якого є обов'язковими для відповідача згідно з пунктом 2.6 договору. а саме здійснення оплати рахунків за добові небаланси.

8.35. Предметом розгляду у справі №906/184/21 є стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за період травень-грудень 2020 року, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

8.35.1. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати добових небалансів природного газу, які, на думку позивача, мають сплачуватись на підставі договору транспортування природного газу за виставленими позивачем рахунками.

8.36. Ураховуючи наведене у пунктах 8.33, 8.33.1, 8.34, 8.34.1, 8.34.2, 8.34.2, 8.35, 8.35.1 цієї постанови у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, правовідносини у справах №906/184/21, №904/5147/19 №910/1878/20 не є подібними ні за предметом розгляду, ні за підставами позову, ні за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ані за доказовою базою, яка досліджувалася та оцінювалася судами під час розгляду господарських спорів.

8.37. Також, колегія суддів зазначає, що скаржником, у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, не наведено вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, застосованих судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

8.38. За своїм характером та змістом, з огляду на критерії визначені у пунктах 8.26-8.29 цієї постанови, висновок наведений у пункті 8.36 цієї постанови, твердження скаржника щодо наявності вмотивованих обґрунтувань необхідності відступу у контексті пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, формальними, адже, АТ «Житомиргаз» у касаційній скарзі посилається на незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних у даній справі судових рішеннях, власне тлумачення приписів законодавства, що регулює спірні відносини (зокрема, Кодекс ГТС), при цьому, не наведено вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про вмотивовану обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.06.2022 у справі №906/184/21, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

8.39. Також, Верховний Суд звертається до висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2023 у справі №918/686/21, зокрема, про таке:

« 187. Абзацом 1 ч.1 ст.32 Закону "Про ринок природного газу" передбачено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами.

188. Кодекс ГТС визначає, що договір транспортування - договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі Типового договору транспортування, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги) (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

189. З пунктів 1 та 9 гл.1 розд.VIIІ Кодексу ГТС вбачається, що договір транспортування природного газу передбачає можливість надання оператором ГТС замовнику таких видів послуг: 1) доступ до потужності в точці входу або виходу з ГТС; 2) замовлення фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтвердженої номінації; 3) вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

190. У п.2 гл.2 розд.ІХ Кодексу ГТС передбачено, що у договорі транспортування природного газу чи його окремому додатку зазначаються: точки входу та/або виходу; обсяг розподіленої (договірної) потужності; період (річний, квартальний, місячний); тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями); строк, на який потужність була розподілена.

191. Договір транспортування містить розд.ІІ "Предмет договору", у п.2.1 якого зазначено, що за цим Договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

192. Пунктом 2.3 Договору транспортування передбачено, що обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.

193. Відповідно до п.2.7 Договору транспортування додаток 1 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби. Додаток 2 є невід'ємною частиною цього Договору транспортування у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби.

194. Пунктом 6.1 Договору транспортування передбачено, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до ГТС або в точках виходу з ГТС в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.

195. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору ГТС здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС (п.2.4 Договору транспортування).

196. Пунктом 2 гл.1 розд.ІХ Кодексу ГТС передбачено, що доступ до потужності надається оператором ГТС на такі періоди: річний, квартальний, місячний, на добу наперед, протягом доби.

197. При цьому на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності (пп.4 п.2 гл.1 розд.ІХ Кодексу ГТС).

198. Протягом доби - потужність визначеного обсягу, яка доступна з певного часу протягом газової доби і до часу закінчення газової доби з постійним потоком. При цьому одиниця виміру потужності протягом доби - тис куб. м/добу (пп.5 п.2 гл.1 розд.ІХ Кодексу ГТС).

199. Відповідно до п.1 гл.7 розд.IX Кодексу ГТС доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед надається на підставі укладеного договору транспортування та номінації, підтвердженої оператором ГТС. Доступ до потужності точок входу/виходу протягом доби надається на підставі укладеного договору транспортування та реномінації, підтвердженої оператором ГТС. Номінація/реномінація підтверджується оператором ГТС відповідно до гл.1 цього розділу та вимог розд.XI цього Кодексу.

200. З наведеного вбачається, що укладення додатків 1 (розподіл потужності) та 2 (розподіл потужності з обмеженнями) є обов'язковими, крім випадків надання доступу на добу наперед та/або протягом доби, які надаються у разі подання замовником оператору ГТС відповідних номінації/реномінації.

201. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

202. Відповідно до п.1 гл.1 розд.ХІ Кодексу ГТС номінації подаються замовниками послуг транспортування на відповідну добу в розрізі кожної точки входу/виходу. Номінація/реномінація надається через інформаційну платформу оператора ГТС (п.7 гл.1 розд.ХІ Кодексу ГТС).

203. Номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору ГТС, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до ГТС в точках входу та відібрані з ГТС в точках виходу (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

204. Реномінація - заявка на зміну підтвердженої номінації (п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС).

205. Інформація, що міститься в номінації, попередньо погоджується оператором ГТС в порядку, визначеному розд.ХІ Кодексу ГТС, та є достатньою для надання послуг транспортування. Неподання номінації унеможливлює надання оператором ГТС замовнику послуг транспортування.

206. Вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності замовника згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби (п.8.1 Договору транспортування).

207. При цьому п.8.2 Договору транспортування передбачає, що вартість договірної потужності замовника, крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням КМУ відповідно до ст.11 Закону "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця (відповідно до формули, визначеної Договором транспортування).

208. Для послуг доступу до потужності на період однієї газової доби замовник зобов'язаний здійснити 100% попередню оплату (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням КМУ відповідно до ст.11 Закону "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператора ГРМ) у розмірі не менше від вартості послуги доступу до потужності на період газової доби, яка планується для використання згідно з номінацією. При цьому така оплата має бути отримана оператором ГТС на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації (п.8.2 Договору транспортування).

209. Тобто замовник може отримувати послуги розподілу потужності лише у разі укладення відповідних додатків 1 та 2 або у разі, якщо доступ до потужності надається на добу наперед та/або протягом доби за умови подання замовником відповідних номінацій/реномінацій через інформаційну платформу в порядку, передбаченому розд.ХІ Кодексу ГТС. Подання номінації/реномінації фактично є достатньою для надання послуг транспортування (розподіл потужності). Неподання номінації/реномінації унеможливлює надання оператором ГТС замовнику таких послуг.

210. Договір транспортування пов'язує оплату послуг розподілу потужності у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби з обсягами, вказаними у номінації/реномінації, що подається замовником оператору ГТС з обов'язковою передоплатою в розмірі вартості послуги доступу до потужності, яку замовник сам визначив в поданій оператору ГТС номінації.

211. При цьому розрахунок вартості такої послуги здійснюється з урахуванням тарифу, встановленого Регулятором для відповідних точок входу та виходу, а не умовами Договору транспортування чи додатками 1 та 2 до нього (що прямо передбачено пунктами 7.1 та 8.2 Договору транспортування).

212. Крім того, Верховний Суд у п.8.15 постанови від 15.07.2022 у справі №921/184/21, на яку також посилався суд апеляційної інстанції, зазначив:

" відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід'ємною частиною, тобто такими що за змістом є обов'язковими, а отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов'язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом".

213. Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

214. Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.

215. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду та від 30.08.2022 у справі №918/772/21 та від 02.08.2022 у справі №922/3303/21. При цьому Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків.

216. Суди попередніх інстанцій встановили, що додатки 1 (розподіл потужності) та 2 (розподіл потужності з обмеженнями) до Договору транспортування ані в момент підписання договору, ані в подальшому сторони не уклали.

217. Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, АТ "Рівнегаз" без зауважень підписало акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за січень-березень 2021 року, якими підтвердило як факт отримання послуг з розподілу потужності, так і перевищення договірної потужності на загальну суму 5 673 299,70 грн.

218. Також, як встановив суд апеляційної інстанції, АТ "Рівнегаз" у період за січень-березень 2021 року подало до НКРЕКП звіт за формою №8в, у якому зазначило про обсяги відібраного природного газу. При цьому такі обсяги співпадають із даними інформаційної платформи ТОВ "Оператор ГТС" щодо використаних АТ "Рівнегаз" обсягів перевищення договірної потужності та відображені оператором ГТС в наданих актах та відповідних рахунках.

219. При цьому скаржник частково здійснив оплату за перевищення договірної потужності.

220. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що непідписання додатків 1, 2 до Договору транспортування не свідчить про неукладеність АТ "Рівнегаз" та ТОВ "Оператор ГТС" Договору транспортування в частині надання послуг з розподілу потужності в розрізі однієї доби».

8.40. Таким чином, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження та відхиляється Судом.

8.41. Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.42. Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме пункту 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС і пункту 8.4 Типового договору розподілу природного газу, у взаємозв'язку з пунктами 1- 2 глави 2 розділу IX, пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГТС, у частині питання визначення обсягу договірної потужності точок входу/виходу, за умов відсутності укладеного додатку №1, з врахуванням обставин коли номінація замовником послуг не подавалась або подавалась нульова номінація.

8.43. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.44. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.45. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

8.46. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, які означені скаржником у пункті 4.2. цієї постанови, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц , відсутні.

8.47. Таким чином, відсутні правові підстави для закриття касаційного провадження в силу приписів пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, а тому Суд залишає клопотання позивача про закриття касаційного провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, викладене у відзиві на касаційну скаргу, без задоволення.

8.48. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.49. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.50. Судами попередніх інстанцій, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, встановлено, що сторонами не було укладено додаток №1 до Договору.

8.51. Втім, суди попередніх інстанцій вказали, зокрема, таке:

- навіть за умови відсутності укладених додатків 1, 2 до договору не можна вважати, що сторони не погодили умови надання послуг із замовлення добової потужності;

- відповідно до пункту 17 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу;

- враховуючи, що відповідач не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, тому вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка надавалась АТ "Житомиргаз", є перевищенням замовленої договірної потужності;

- окрім цього, позивачем на спростування тверджень відповідача про неукладеність Договору до матеріалів справи надано акт від 09.04.2021 №199 про проведення планової перевірки дотримання АТ "Житомиргаз" вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу природного газу, у тому числі за спірний період з травня по грудень 2019 року;

- вказаний акт свідчить про встановлення Регулятором (НКРЕКП) у відповідності до його повноважень, визначених пунктами 1, 11 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції на дату складання такого акта), не тільки того факту, що укладений Товариством та АТ "Житомиргаз" Договір за формою та змістом відповідає Типовому договору транспортування природного газу, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2947, але й факт отримання відповідачем в межах розглядуваного Договору послуг транспортування природного газу, а також послуг замовленої потужності та перевищення таких послуг;

- у вказаному акті НКРЕКП від 09.04.2021 №199зафіксовано, що станом на 31.12.2020 борг АТ "Житомиргаз" перед Товариством за отримані 2019 році послуги становить 2 053,81 тис.грн, тобто в тій сумі, яка і заявлена до стягнення у даній справі.

8.52. З огляду на викладене вище, висновки судів попередньої інстанції, враховуючи встановлені ними обставини на підставі поданих сторонами доказів, не суперечать нормам матеріального права та узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2023 у справі №918/686/21.

8.53. Отже, підстави касаційного оскарження (пункти 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України), наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження.

8.54. Що ж до посилань відповідача на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які наведені у пунктах 4.5-4.6 цієї постанови, то слід зазначити таке.

8.55. Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було вирішено заяви про застосування строків позовної давності, а судом апеляційної інстанції проігноровано таку обставину, відхиляються Верховним Судом, з огляду на таке.

8.55.1. На думку відповідача, при вирішенні даного спору слід застосовувати приписи частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

8.55.2. Втім, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції перевірив доводи АТ «Житомиргаз» в цій частині та вказав, зокрема, таке:

- в скарзі апелянт зазначає, що позивачем пропущено вказаний в частині п'ятій статті 315 ГК України шестимісячний строк на пред'явлення позову до відповідача в частині позовних вимог зі сплати заборгованості за послуги перевищення замовленої (договірної) потужності. Відповідач вважає, що Договір від 17.12.2015 є договором перевезення;

- суд апеляційної інстанції звернув увагу, що за результатом розгляду справи №921/184/21 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відступила від попередніх висновків Верховного Суду, про що зазначила у постанові від 15.07.2022, а саме: « 9.2. За результатами перегляду справи в касаційному порядку об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, вбачає підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 зі справи №920/206/19, від 23.07.2020 зі справи №920/180/19, від 08.12.2021 зі справи №904/949/21, проте що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу»;

- а тому, в даному випадку не підлягає застосуванню норма частини п'ятої статті 315 ГК України щодо пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, у шестимісячний строк.

8.56. Стосовно доводів скаржника про його обмеження в процесуальних правах, порушення права на справедливий суд, яке закріплено в статті 6 Конвенції, слід зазначити таке.

8.56.1. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, відхиляючи клопотання відповідача про відкладення, вказав, таке:

- у судове засідання суду апеляційної інстанції 07.06.2023 представник АТ «Житомиргаз» не з'явився, при цьому, 07.06.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представників до м. Львову для прийняття участі в судовому засіданні по справі №914/558/22, яка розглядається Західним апеляційним господарським судом;

- частинами одинадцятою та дванадцятою статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи;

- таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

- оскільки, всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому, явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що позиція скаржника викладена безпосередньо у апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

8.56.2. Отже, суд апеляційної інстанції навів мотиви, міркування та обґрунтування відмови у задоволенні клопотання відповідача про відкладення.

8.56.3. Посилання скаржника на те, що видалення його представника з планової конференції є обмеженням в доступі до правосуддя, суперечить його попередній поведінці.

8.56.4. Так, відповідач сам подав клопотання про відкладення, в якому повідомив суд апеляційної інстанції про те, що не має об'єктивної можливості забезпечити явку представників у судове засідання, у зв'язку з відрядженням останніх до м. Львова.

8.56.5. Скаржник не пояснив, яким чином відповідач, з однієї сторони, вказуючи на неможливість бути присутнім у засіданні у даній справі, та, перебуваючи у відрядженні у м. Львів з метою участі у судовому засіданні у іншій справі, міг би взяти участь у відеоконференції, за умови його не видалення з планової конференції.

8.56.6. Суд наголошує на тому, що технічна операція щодо видалення з планової конференції, за умови наявності клопотання учасника справи про те, що він не має об'єктивної можливості забезпечити явку представників у судове засідання, жодним чином не підпадає під ознаки обмежень у доступі до правосуддя.

8.57. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.58. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

8.59. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.60. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

8.61. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

8.62. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.63. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.64. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.65. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.66. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.67. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.68. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарг

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №906/999/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Попередній документ

118108770

Наступний документ

118108772

Інформація про рішення:

№ рішення:	118108771
№ справи:	906/999/21
Дата рішення:	02.04.2024
Дата публікації:	04.04.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (31.01.2023)
Дата надходження:	31.01.2023
Предмет позову:	про участь у с\з в режимі відеоконференції

Розклад засідань:

Минулі засідання (30)

22.11.2025 03:52	Господарський суд Житомирської області
22.11.2025 03:52	Господарський суд Житомирської області
22.11.2025 03:52	Господарський суд Житомирської області
22.11.2025 03:52	Господарський суд Житомирської області
22.11.2025 03:52	Господарський суд Житомирської області
22.11.2025 03:52	Господарський суд Житомирської області
22.11.2025 03:52	Господарський суд Житомирської області
22.11.2025 03:52	Господарський суд Житомирської області
22.11.2025 03:52	Господарський суд Житомирської області
05.10.2021 11:00	Господарський суд Житомирської області
25.10.2021 11:30	Господарський суд Житомирської області
15.11.2021 12:00	Господарський суд Житомирської області
01.12.2021 12:00	Господарський суд Житомирської області
28.12.2021 14:30	Господарський суд Житомирської області
25.01.2022 14:30	Господарський суд Житомирської області
28.02.2022 14:30	Господарський суд Житомирської області
06.09.2022 14:10	Господарський суд Житомирської області
22.09.2022 14:30	Господарський суд Житомирської області
21.10.2022 10:00	Господарський суд Житомирської області
30.11.2022 14:10	Господарський суд Житомирської області
07.12.2022 15:30	Господарський суд Житомирської області
22.12.2022 15:30	Господарський суд Житомирської області
20.01.2023 10:00	Господарський суд Житомирської області
03.02.2023 10:00	Господарський суд Житомирської області
28.02.2023 14:30	Господарський суд Житомирської області
09.03.2023 10:30	Господарський суд Житомирської області
07.06.2023 11:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
12.09.2023 12:30	Касаційний господарський суд
19.03.2024 12:00	Касаційний господарський суд
02.04.2024 12:30	Касаційний господарський суд