справа № 947/5993/24
провадження № 2/947/2312/24
03.04.2024 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Літвінової І.А.,
секретар суду - помічник судді Романенко С.В. (за дорученням головуючого на підставі ч. 3 ст. 66 ЦПК України)
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 522/24679/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, ОСОБА_2 про виключення майна з-під арешту,
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою та просить рішенням суду зняти арешт з 121/2000 частини домоволодіння нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.11.2006 р. на підставі постанови СВ Київського РВ ОМУ УМВС України від 13.11.2006 р. б/н, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 4088131, реєстратор Третя Одеська державна нотаріальна контора; зняти арешт з 121/2000 частини домоволодіння нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.11.2006 р. на підставі постанови СВ Київського РВ ОМУ УМВС України від 13.11.2006 р. б/н, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 4088194, реєстратор Третя Одеська державна нотаріальна контора.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 68 років, помер батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька відкрилася спадщина, в перелік майна, що увійшло до спадкової маси, входить, зокрема 121/2000 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 та 121/2000 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 . Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано на покійного батька ОСОБА_3 , а саме: - 121/2000 частин домоволодіння квартири АДРЕСА_3 , зареєстровано 15 серпня 1994 року; - 121/2000 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано 13 грудня 2004 року.
Позивач зазначив, що як єдиний спадкоємець першої черги він звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Полянського В.М. із заявою про прийняття спадщини, згідно якої приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 6/2022 та внесено відомості до Спадкового реєстру. Однак, при перевірці статусу майна у державних реєстрах на момент оформлення спадщини виявилося, що на нерухоме майно, яке входить у спадкову масу, накладено арешти. З урахуванням зазначеного, приватним нотаріусом роз'яснено позивачу про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказані частини домоволодіння, з підстав наявності зареєстрованого обтяження на них, у вигляді арешту, накладеного органами досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Як вказує позивач, за життя його батько ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження був засуджений до 5 (п'яти) років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про що Київським районним судом м. Одеси винесено вирок від 13.03.2012 року. Строк відбування покарання обчислювався з 13.03.2012 року. Вказаний вирок було змінено постановою Апеляційного суду Одеської області від 29.05.2012 року та засуджено ОСОБА_3 до 3 (трьох) років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. На виконання вироку Київського районного суду м. Одеси від 13.03.2012 року, в рамках виконавчого провадження № В-9/263 від 18.07.2012 року, ще за життя, ОСОБА_3 здійснено виплату грошових коштів потерпілій особі ОСОБА_2 , згідно визначеної вироком суду суми та суми виконавчого збору. Батько відбув покарання за вироком суду з 13.03.2012 року і по закінченню строку призначеного покарання був звільнений з місця позбавлення волі у 2015 році, повністю виплативши суму присудженої рішенням суду шкоди у розмірі 3 362,00 грн. матеріального збитку та 20 000, 00 грн. моральної шкоди потерпілій особі ОСОБА_2 .
Позивач стверджує, що на теперішній час відсутні підстави для продовження існування обтяження у вигляді арешту щодо зазначених частин домоволодіння, оскільки шкода потерпілій особі повністю виплачена, а судимість батька погашена в зв'язку із фактичним відбуттям ним призначеного судом покарання, відтак, існуючі в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про арешти № 4088131 та № 4088194 щодо нерухомого майна перешкоджають оформити спадкові права після смерті батька ОСОБА_3 , а також створюють перешкоди в отримані свідоцтва про право на спадщину та про право власності щодо вищевизначеного нерухомого майна, і оскільки зняти арешт у позасудовому порядку неможливо, вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу № 947/5993/24 було розподілено судді Літвіновій І.А.
Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 26.02.2024 року. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою учасникам справи встановлено строк вчинення процесуальних дій.
Відповідач Головне управління Національної поліції в Одеській області на позов відізвався (відзив від 26.03.2024 року за вхід. № 19676).
Ухвалою суду від 01.04.2024 року прийнято відзив відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області на позов ОСОБА_1 . Встановлено позивачу строк на надання відповіді на відзив.
02 квітня 2024 року зі сторони позивача надійшла заява про відсутність наміру скористуватися процесуальним правом на подання відповіді на відзив (вхід. № 21052).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляду справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 68 років, помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.02.2022 року.
Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина. В перелік майна, що увійшло до спадкової маси, входить 121/2000 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 та 121/2000 частин домоволодіння за адресою
АДРЕСА_2 власності на вказане нерухоме майно зареєстровано на ОСОБА_3 , а саме: - 121/2000 частин домоволодіння квартири АДРЕСА_3 , зареєстровано 15 серпня 1994 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим відповідно до розпорядження від 15.08.1994 року № 45171; - 121/2000 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано 13 грудня 2004 року, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» № 5825879, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину № 1-3250 від 08.09.2004 року.
За заявою позивача приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Полянським В.М. заведено спадкову справу № 6/2022 та внесено відомості до Спадкового реєстру. Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 68746078 від 29.03.2022 року: тип реєстрації - спадкова справа, номер у Спадковому реєстрі - 69221730, дата заведення - 29.03.2022 року, спадкодавець - ОСОБА_3 , інші спадкоємці відсутні.
Згідно з інформацією інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно накладено арешти, зокрема на: - 121/2000 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано арешт на підставі постанови про накладення арешту бн від 13.11.2006 року СВ Київського РВ ОМУ УМВС України, зареєстровано 21.11.2006 року, реєстраційний номер обтяження № 4088131, реєстратор - Третя Одеська державна нотаріальна контора; - 121/2000 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровано арешт на підставі постанови про накладення арешту б/н від 13.11.2006 року СВ Київського РВ ОМУ УМВС України, зареєстровано 21.11.2006 року, реєстраційний номер обтяження № 4088194 реєстратор - Третя Одеська державна нотаріальна контора.
Позивач зазначає, що на теперішній час відсутні підстави для продовження існування обтяження у вигляді арешту щодо зазначених частин домоволодіння.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження був засуджений до 5 (п'яти) років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про що Київським районним судом м. Одеси винесено вирок від 13.03.2012 року (справа № 1512/1527/2012). Строк відбування покарання обчислювався з 13.03.2012 року. Вказаний вирок було змінено постановою Апеляційного суду Одеської області від 29.05.2012 року та засуджено ОСОБА_3 до 3 (трьох) років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На виконання вироку Київського районного суду м. Одеси від 13.03.2012 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілого 3 362,00 грн. матеріального збитку та 20 000, 00 грн. моральної шкоди. 13.06.2012 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист про стягнення грошової суми з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 23 362, 00 грн. та Першим Київським ВДВС ОМУЮ відкрито виконавче провадження № В-9/263 від 18.07.2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 здійснено виплату грошових коштів потерпілій особі ОСОБА_2 , відповідно до визначеної вироком суду суми та суми виконавчого збору, що підтверджується наступними платіжними документами:
- 22.01.2013 року грошові кошти у сумі 2000,00 грн. згідно з розпорядженням № ЄДРВП № 33486791, виконавче провадження № В-9/263 від 18.07.2012 року;
- 18.03.2013 року грошові кошти у сумі 3000,00 грн. згідно з документом на переказ коштів № 1808398089, отримувач - Перший Київський ВДВС ОМУЮ, призначення платежу - постанова про відкриття виконавчого провадження № В-9/263 від 18.07.2012 року;
- 31.05.2013 року грошові кошти у сумі 3000,00 грн. згідно з документом на переказ коштів № 1459026073, отримувач - Перший Київський ВДВС ОМУЮ, призначення платежу - постанова про відкриття виконавчого провадження № В-9/263 від 18.07.2012 року;
- 30.07.2013 року грошові кошти у сумі 3000,00 грн., згідно з квитанцією термінал № 10652, отримувач - Перший Київський ВДВС ОМУЮ, призначення платежу - постанова про відкриття виконавчого провадження № В-9/263 від 18.07.2012 року;
- 30.09.2013 року грошові кошти у сумі 1000,00 грн., згідно з розпорядженням № ЄДРВП № 33486791, виконавче провадження № В-9/263 від 18.07.2012 року;
- 27.11.2013 року грошові кошти у сумі 1000,00 грн., відповідно до квитанції № №17X038764, отримувач - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ;
- 13.02.2014 року грошові кошти у сумі 2000,00 грн., відповідно до квитанції № 07037090, отримувач - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ;
- 28.04.2014 року грошові кошти у сумі 1000,00 грн., відповідно до квитанції № 38231, отримувач - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ;
- 16.06.2014 року грошові кошти у сумі 2000,00 грн., відповідно до квитанції № N0711142370, отримувач - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ;
- 11.07.2014 року грошові кошти у сумі 1000,00 грн., відповідно до квитанції № N0711142132, отримувач - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ:
- 12.08.2014 року грошові кошти у сумі 1000,00 грн., відповідно до квитанції № МОЄОІ36578, отримувач - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ;
- 29.08.2014 року грошові кошти у сумі 2000,00 грн., відповідно до квитанції отримувач - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ;
- 22.09.2014 року грошові кошти у сумі 2000,00 грн., відповідно до квитанції № М000143174, отримувач - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ;
- 30.09.2014 року грошові кошти у сумі 1748,20 грн., відповідно до квитанції № МСЮО142701, отримувач - Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ.
Загальна сума сплачена ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження № В-9/263 від 18.07.2012 року становить 25 743,20 грн.
У базі автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України https://asvpweb.miniust.gov.Ua/#/search-debtors записів виконавчих проваджень в АСВП відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не знайдено. Дані цієї бази є загальнодоступними.
У відповіді Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (с. Одеса) № 21198 від 09.02.2024 року, зазначено, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 33486791 по примусовому виконанню виконавчого листа № 1-83/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 13.06.2012 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 23 362,00 грн. 14.10.2014 року державним виконавцем відділу, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-ХІУ, по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та виконавче провадження передано до архіву.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
31 липня 2023 року Одеським районним управлінням поліції № 1ГУНП в Одеській області надано відповідь (вих. № 60/І-1764), якою повідомлено про накладення арешту органом досудового слідства під час процесу досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, що в свою чергу є підставою для зняття арешту в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до cт. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Приписами cт. 41 Конституції України та ч. 1 cт. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 cт. 1220 Цивільного Кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно зі ст. 1216 Цивільного Кодексу України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом cт. 1218 Цивільного Кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до cт. 1217 Цивільного Кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У частині першій статті 1222 Цивільного Кодексу України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово вказана норма закріплена ч. 1 cm. 1258 Цивільного Кодексу України. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до cт. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Приписами cт. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] EC HR 54) Європейським судом з прав людини зазначено, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. З Цивільного процесуального Кодексу України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно з ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального Кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального Кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За змістом ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведені вище правові норми-лають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права особа має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого права.
Вирішуючи спір по суті суд доходить висновку, що на теперішній час відсутні підстави для продовження існування обтяження у вигляді арешту. Відтак, обраний позивачем спосіб захисту повністю відповідає вимогам статті 16 Цивільного Кодексу України та спрямований на повне й ефективне відновлення порушених прав позивача шляхом припинення дії, яка порушує його право на оформлення належного йому права власника на спадкові права на спадкове майно. Ефективним захистом права позивача є звільнення спірного майна з-під арешту.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак з причин наявності арештів на спадкове майно не може у відповідності до вимог статті 319 ЦК України розпоряджатися майном, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 76/81, 102, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (ідентифікаційний код: 40108740; місце знаходження: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) про виключення майна з-під арешту - задовольнити.
Зняти арешт з 121/2000 частини домоволодіння нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.11.2006 р. на підставі постанови СВ Київського РВ ОМУ УМВС України від 13.11.2006 р. б/н, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 4088131, реєстратор - Третя Одеська державна нотаріальна контора.
Зняти арешт з 121/2000 частини домоволодіння нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.11.2006 р. на підставі постанови СВ Київського РВ ОМУ УМВС України від 13.11.2006 р. б/н, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 4088194, реєстратор Третя Одеська державна нотаріальна контора.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо судом було постановлено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Днем складення повного рішення суду є 03.04.2024 року.
Суддя
Літвінова І. А.