Справа № 756/2767/24
Номер провадження № 1-кп/756/1081/24
26 березня 2024 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яхти, Фастівського району, Київської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:
- вироком Мінського районного суду міста Києва від 30.01.1992 за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна;
- вироком Мінського районного суду міста Києва від 29.01.1997 за ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 222, ст. 42 КК України (1960 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 01.09.2003 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
- вироком Печерського районного суду міста Києва від 28.01.2005 за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
- вироком Святошинського районного суду міста Києва від 14.05.2012 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією майна;
- вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 11.12.2012 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна;
- вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 22.06.2018 за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- вироком Дарницького районного суду міста Києва від 18.02.2020 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, якого 23.03.2023 звільнено по відбуттю строку покарання;
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 20.10.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,
обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. 09.01.2024, у невстановлені час та місці, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме викрадення реєстраційних номерів транспортних засобів.
Реалізуючи вказаний умисел, діючи повторно, в умовах воєнного стану, у період часу між 20 год. 00 хв. 09.01.2024 до 09 год 00 хв. 10.01.2024, поблизу будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 побачив транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Mazda», моделі 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , та будучи впевненим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, зняв із вказаного автомобіля передній та задній реєстраційні номери НОМЕР_1 , вартістю 500 гривень.
Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденими реєстраційними номерами транспортних засобів розпорядився на власний розсуд.
Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 500 гривень.
1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене повторно, в умовах воєнного стану.
1.3. 10.01.2024, у невстановлені час та місці, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме викрадення реєстраційних номерів транспортних засобів.
Реалізуючи вказаний умисел, діючи повторно, в умовах воєнного стану, у період часу між 23 год. 30 хв. 10.01.2024 до 12 год 00 хв. 11.01.2024, поблизу будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 побачив транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», моделі Polо, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , та будучи впевненим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з корисливих мотивів, зняв із указаного транспортного засобу передній та задній реєстраційні номери транспортного засобу НОМЕР_2 , вартістю 500 гривень.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденими реєстраційними номерами транспортного засобу розпорядився на власний розсуд.
Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 500 гривень.
1.4. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене повторно, в умовах воєнного стану.
1.5. 10.01.2024, у невстановлені час та місці, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме викрадення реєстраційних номерів транспортних засобів.
Реалізуючи вказаний умисел, діючи повторно, в умовах воєнного стану, у період часу між з 18 год. 00 хв. 10.01.2024 до 12 год 10 хв. 11.01.2024, поблизу будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 побачив транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Audi», моделі Q5, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , та будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з корисливих мотивів, зняв із вказаного транспортного засобу передній задній реєстраційні номери транспортного засобу НОМЕР_3 , вартістю 500 гривень.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденими реєстраційними номерами транспортного засобу розпорядився на власний розсуд.
Унаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 500 гривень.
1.6. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене повторно, в умовах воєнного стану.
1.7. 10.01.2024, у невстановлені час та місці, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме викрадення реєстраційних номерів транспортних засобів.
Реалізуючи вказаний умисел, діючи повторно, в умовах воєнного стану, у період часу між 19 год. 00 хв. 10.01.2024 до 08 год 00 хв. 11.01.2024, поблизу будинку АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 побачив транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Hyundai», моделі Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , та будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з корисливих мотивів, зняв із вказаного транспортного засобу передній та задній реєстраційні номери транспортного засобу НОМЕР_4 , вартістю 500 гривень.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденими реєстраційними номерами транспортного засобу розпорядився на власний розсуд.
Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_9 шкоду на загальну суму 500 гривень.
1.8. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене повторно, в умовах воєнного стану.
1.9. 10.01.2024, у невстановлені час та місці, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме викрадення реєстраційних номерів транспортних засобів.
Реалізуючи вказаний умисел, діючи повторно, в умовах воєнного стану, у період часу між 19 год. 50 хв. 10.01.2024 до 19 год 00 хв. 11.01.2024, поблизу будинку АДРЕСА_6 , ОСОБА_4 побачив транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Ravon, моделі R2, реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_10 , та будучи впевненим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з корисливих мотивів, зняв із вказаного транспортного засобу передній та задній реєстраційні номери транспортного засобу НОМЕР_5 , вартістю 500 гривень.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденими реєстраційними номерами транспортного засобу розпорядився на власний розсуд.
Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 500 гривень.
1.10. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене повторно, в умовах воєнного стану.
1.11. 12.01.2024, у невстановлені час та місці, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме викрадення реєстраційних номерів транспортних засобів.
Реалізуючи вказаний умисел, діючи повторно, в умовах воєнного стану, у період часу між 22 год. 00 хв. 11.01.2024 до 06 год. 30 хв. 12.01.2024, поблизу будинку АДРЕСА_7 , ОСОБА_4 побачив транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Toyota», моделі Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_11 , та будучи впевненим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з корисливих мотивів, зняв із вказаного транспортного засобу передній та задній реєстраційні номери транспортного засобу НОМЕР_6 , вартістю 500 гривень.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденими реєстраційними номерами транспортного засобу розпорядився на власний розсуд.
Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 500 гривень.
1.12. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене повторно, в умовах воєнного стану.
1.13. 12.01.2024, у невстановлені час та місці, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме викрадення реєстраційних номерів транспортних засобів.
Реалізуючи вказаний умисел, діючи повторно, в умовах воєнного стану, 12.01.2024, близько 00 годин 30 хвилин, поблизу будинку АДРЕСА_8 , ОСОБА_4 побачив транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Ford», моделі «Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_12 , та будучи впевненим, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, з корисливих мотивів, зняв із вказаного транспортного засобу передній та задній реєстраційні номери транспортного засобу НОМЕР_7 , вартістю 500 гривень.
Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденими реєстраційними номерами транспортного засобу розпорядився на власний розсуд.
Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 500 гривень.
1.14. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене повторно, в умовах воєнного стану.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміновані злочини вчинені обвинуваченим. При цьому прокурор просив урахувати як обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставиною, що обтяжують покарання - рецидив злочину, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, зокрема час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 09.01.2024, 10.01.2024, 11.01.2024, 12.01.2024 зняв з семи транспортних засобів передні та задні реєстраційні номери, аби отримати за них кошти. Крадіжку учинив лише через свій тяжкий матеріальний стан, зокрема йому були потрібні гроші на купівлю ліків для матері. При цьому він періодично працював, зокрема останній раз не офіційно різноробочим у ТРЦ «Республіка», але коштів все одно не вистачало.
2.1.3. Захисник ОСОБА_5 не заперечувала щодо доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 , що зокрема і доведено наданими суду доказами, але просила призначати мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України.
2.1.4. Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судове засідання за викликом суду не прибули, про час, дату та місце розгляду були повідомлені. Між тим, сторони про проведення судового розгляду за відсутності потерпілих не заперечували.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження (надані в судовому засіданні показання обвиунваченим), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під тиском.
2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), учиненому повторно, в умовах воєнного стану.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинах визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Саме тому обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором та захисником у судовому засіданні.
Крім того, ОСОБА_4 після затримання надав повністю інформацію про обставини подій, а також місця викрадених ним реєстраційних номерів, зокрема тих, відомості про які не було відомо органу досудового розслідування на момент затримання ОСОБА_4 , і саме що сприяло розкриттю інших аналогічних учинених ОСОБА_4 . С. злочинів, як і повернення майна таким потерпілим.
У зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
3.2. При цьому обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, на думку суду, є рецидив злочину, бо останній неодноразово був засудженим за різні за складом умисні злочини.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, їх вид та суспільна небезпечність. Вид та вартість майна, яким обвинувачений заволодів, а саме реєстраційними номерами транспортних засобів. Наслідки вчинення злочинів, зокрема, що заподіяна майнова шкода фактично відшкодована шляхом повернення майна, у зв'язку з чим потерпілі не заявляли претензій матеріального характеру, як і не пред'являли цивільних позовів. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше неодноразово засуджений, не офіційно працював різноробочим у ТРЦ «Республіка», згідно з наданими показаннями в судовому засіданні.
4.3. При цьому, суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1, 75 КК України при призначенні покарання - відсутні, як і підстави для застосування покарання з іспитовим строком. Оскільки, як убачається з наданих матеріалів, а також підтверджено обвинуваченим, останній неодноразово був засуджений і наразі відбуває покарання в виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
4.4. З урахуванням викладених обставин, характеру та виду вчиненого злочину, їх наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявності обставини, що пом'якшує та відсутності обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
4.5. Між тим, судом вже наведено, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26.01.2024, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. З цих підстав, оскільки подія злочину за цим вироком мала місце до постановленням попереднього вироку, ОСОБА_4 слід призначити покарання в порядку п. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.
4.6. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Оскільки тривалий нагляд за ОСОБА_4 у кримінально-виконавчій установі буде дієвим механізмом досягнення мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1. Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, ОСОБА_4 було затримано 12.01.2024 у порядку ст. 208 КПК України, та останній до цього часу перебуває під вартою.
Ураховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід залишити до набуття вироком законної сили без змін, бо окрім цього наразі, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як то можливість переховуватися від суду, а також можливість учинення іншого кримінального правопорушення.
5.2. Суд урахував, що за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2024 ОСОБА_4 покарання фактично не відбував, а отже відсутні підстави для зарахування в якості відбутого покарання в порядку речення другого ч. 4 ст. 70 КК України.
5.3. Між тим, ураховуючи перебування обвинуваченого під вартою до набуття вироком законної сили, слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 починаючи з 12.01.2024 до набуття вироком законної сили виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі, а строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з дня набуття вироком законної сили.
5.4. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати в провадженні відсутні.
5.5. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України (реєстраційні номери транспортних засобів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ), які передані на відповідальне зберігання власникам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , слід залишити у володінні останніх.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Оболонського районного суду міста Києва від 26.01.2024 у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, остаточне слід призначити покарання в виді позбавлення волі строком на строк 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 починаючи з 12.01.2024 і до дня набуття цим вироком законної сили.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 - рахувати з дня набуття вироком законної сили.
Речові докази: реєстраційні номери транспортних засобів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , які передані на відповідальне зберігання власникам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - залишити у володінні останніх.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - спрямувати не пізніше наступного дня.
Суддя ОСОБА_1