Справа № 755/426/24
№ 1-кп/755/418/24
"21" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040004125 від 09.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 вчинив умисний корисливий злочин в умовах воєнного стану, що введений в дію указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 та продовжений по даний час за наступних обставин.
Так, 09.12.2023 року, близько 20 години 40 хвилин, ОСОБА_5 перебував за адресою: м. Київ, вул. Шептицького, 22, неподалік від приміщення магазину «Сільпо» та на тротуарі побачив мобільний телефон зеленого кольору марки «Samsung», моделі «Galaxy S21», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 , вартістю 21 950 гривень 00 копійок, належний ОСОБА_6 , який випав з кишені останнього. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненим, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_5 підняв мобільний телефон зеленого кольору марки «Samsung», моделі «Galaxy S21», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 , вартістю 21 950 гривень 00 копійок, сховав вказаний телефон до кишені своєї куртки, розпорядившись у подальшому вказаним майном на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_5 своїми протиправним діями завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 21 950 гривень 00 копійок.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе за ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно, 09.12.2023 року, приблизно о 20 годині 40 хвилин, він перебував за адресою: АДРЕСА_2 , неподалік від приміщення магазину «Сільпо», де на землі побачив мобільний телефон, який вирішив забрати собі, не маючи на меті повернути його власнику, а тому, підняв його, поклав до кишені та купивши у магазині продукти поїхав з ним додому. У подальшому, до нього додому приїхали працівники поліції, яким він добровільно віддав викрадений ним мобільний телефон, який вже використовував у власних цілях та розблокував його. Зокрема, показав, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, розуміє, що його дії були умисними, у скоєному щиро каявся, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде, оскільки це сталося вперше, прохав дати йому шанс на виправлення та не позбавляти його волі, так як все усвідомив.
Покази ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: постанов про визначення речовим доказом від 25.12.2023 року та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, вину визнав повністю, викрадене майно повернуто, раніше не судимий.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого (щиро каявся, вину визнав повністю, раніше не судимий), наявності пом'якшуючої обставини, зокрема, прокурор прохала призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане із позбавленням волі, а також, враховуючи позицію потерпілого, який зазначив, що будь-яких претензій до обвинуваченого не має, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обрано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: два DVD-R диска, що приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах;
- сім-карти мобільних операторів «Київстар» НОМЕР_4 та « ОСОБА_7 » НОМЕР_5 , які поміщені до пакету «Національна поліція України» № CRI1012785, що передані на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - повернути ОСОБА_5 ;
- мобільний телефон зеленого кольору марки «Samsung», моделі «Galaxy S21», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 ,що переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_6 - залишити в останнього.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя