Справа №:755/13709/15-к
Провадження №: 1-кс/755/1102/24
"02" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського УП Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040007575 від 26.05.2015 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Самарканд Республіки Узбекистан, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Слідчий Дніпровського УП Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання погоджено з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 .
Як вбачається з клопотання, 24 травня 2015 року приблизно о 20 годині ОСОБА_4 знаходився на території ПКіВ «Гідропарк» у місті Києві, де побачив ОСОБА_7 , який пропонував перехожим громадянам купити іграшки. В цей момент у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_7 , шляхом введення його в обману.
Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_4 приблизно о 20 годині 25 хвилин підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та, діючи з корисливих мотивів, під вигаданим приводом здійснення торгівлі на території ПКіВ «Гідропарку», попросив у нього грошові кошти в розмірі 100 грн. У зв'язку з відсутністю у потерпілого ОСОБА_7 грошових коштів ОСОБА_4 наказав передати йому речі, що належать ОСОБА_7 .
У свою чергу ОСОБА_7 , не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_4 , виходячи із помилкової впевненості у правильності та добросовісності його дій, погодився на його прохання та добровільно передав йому в руки свій мобільний телефон марки «Самсунг», вартістю 600 грн., з сім-картою мобільного оператора «Лайф» № НОМЕР_1 , вартістю 15 грн., на рахунку якої було 2 грн., сумочку, в якій знаходилися: іграшка шапка з волоссям та черепами на зображенні, вартістю 50 грн.; три іграшки у вигляді мишок, вартістю 5 грн. кожна; одна іграшка у вигляді ріжок синього кольору, вартістю 20 грн.; одна іграшка у вигляду вух, вартістю 30 грн.; гаманець жовтого кольору та комплект ключів, які для потерпілого матеріальної цінності не становлять.
Після чого, ОСОБА_4 , взявши вказані речі, впевнившись, що ОСОБА_7 та ніхто інший з оточуючих людей за ним не спостерігають, з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 722 гривень.
Крім того, 25.05.2015 року приблизно о 06 годині ОСОБА_4 перебував на території ПКіВ «Гідропарк», де зустрів ОСОБА_8 , який тримав при собі особисті речі. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 запропонував потерпілому пройтися вздовж паркової зони та, скориставшись раптово виниклою конфліктною ситуацією між ОСОБА_8 та невстановленою особою, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, підійшов до ОСОБА_8 та наніс йому один удар рукою в область обличчя, чим застосував фізичне насильство, небезпечне для здоров'я потерпілого, внаслідок чого ОСОБА_8 впав на землю.
Подолавши таким чином волю до опору потерпілого, ОСОБА_4 повторно відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_8 наступне майно, а саме: мобільний телефон марки «Соні», чорного кольору, вартістю 2200 грн., з додатковою панеллю чорного кольору, вартістю 300 грн., з сім-карткою мобільного оператора «Лайф» № НОМЕР_2 , вартістю 20 грн., на рахунку якої було 5 грн., з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , вартістю 20 грн., на рахунку якої було 10 грн., гаманець чорного кольору, вартістю 150 грн., в якому знаходилася купюра номіналом 1 грн., футболку білого кольору, вартістю 150 грн., шльопанці синього кольору з салатовими смужками, вартістю 200 грн., три банківські картки ПАТ «ПриватБанк», які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, що належать ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 3056 грн.
26.05.2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними доказами, зокрема, рапортом о/у ПМГБОП ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_9 про затримання ОСОБА_4 , протоколом огляду місця події від 26.05.2015 року, показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Також встановлено, що відповідно до інформації з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан», ОСОБА_4 04.06.2015 року о 21 годині 56 хвилин перетнув державний кордон України у пункті пропуску КПВВ «Чонгар» (Салькове), в якості пішохода у напрямку АР Крим та інформація про його повернення на підконтрольну територію України відсутня.
Крім того, у клопотанні зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а тому запобіжний захід, який не пов'язаний з тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Разом із тим, постановою слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві від 19.03.2024 року підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук.
Отже, слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, вислухавши доводи прокурора, який підтримав клопотання та зазначив обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, захисника, який заперечував проти задоволення клопотання, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , який переховується від органів досудового розслідування та суду, оголошений у міжнародний розшук, підозрюється у вчиненні кримінального проступку та тяжкого злочину, за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим, а усвідомлення підозрюваним цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1,п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт заст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177,178,183,186,193,197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Дніпровського УП Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Самарканд Республіки Узбекистан, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: